Справа № 645/5060/21 Номер провадження 11-кп/814/1168/24Головуючий у 1-й інстанції с. Горбунова Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
02 квітня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем - ОСОБА_4 ,
за участі прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12020220460001704 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 03 січня 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харків, громадянину України, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченому за ч.4 ст. 187, ст. 257 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.03.2024.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Харків, громадянину України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченому за ч.4 ст. 187, ч. 1 ст. 209, ст. 257 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.03.2024.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 у період з початку серпня 2020 року по 03.09.2020 створив та очолив озброєну банду, до якої увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші не встановлені особи, з метою нападу на окремих осіб, брали участь у такій банді та у вчинюваному нею нападі на засновника TOB «TASCOM» ОСОБА_12 що мав місце 02.09.2020 за адресою: АДРЕСА_4 .
02.09.2020 приблизно о 23.00 год. діючи у складі організованої групи - озброєної банди ОСОБА_8 з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами із застосуванням пістолету-револьверу здійснили розбійний напад на засновника TOB «TASCOM» ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_4 , у результаті чого ОСОБА_12 були спричиненні тілесні ушкодження легкого та середнього ступеню тяжкості та спричинена матеріальна шкода в особливо великому розмірі на суму 34 995 317 грн. 50 коп.
Крім того, ОСОБА_11 обвинувачується в легалізації та відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом в період з 10.10.2020 по 08.02.2021.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалення рішення наявністю на розгляді справи у вчиненні обвинуваченими особливо тяжкого злочину, поєднаного із насильством, наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував особи обвинувачених, які раніше судимі та дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних засобів не зможе запобігти ризикам.
Крім того, суд врахував можливість впливу обвинуваченими на свідків, оскільки свідки судом ще не допитувалися та обвинувачені знають місце їх проживання.
На ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що його було незаконно затримано в порядку ст. 208 КПК України та прокурор в клопотанні не заначає нові ризики, у зв?язку з якими необхідно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_12 вже допитаний у суді, тому ризик незаконного впливу на нього на теперішній час не існує.
Просив звернути уваги на його тривале безпідставне перебування під вартою, що стало підставою для погіршення його стану здоров?я.
Вважає незаконною ухвалу суду від 05.09.2020, якою йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що обшук у даному кримінальному провадженні було проведено незаконно.
Крім того, прокурор помилково зазначає про наявність у нього судимостей та обвинувального акту в Ленінському районному суді м. Полтави.
Зазначає, що судом не враховано наявність у нього постійного місця проживання, міцних соціальних зв?язків та хронічних захворювань. Також звертає увагу на свій похилий вік.
На ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурор в клопотанні не заначає нові ризики, у зв?язку з якими необхідно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того просить звернути увагу на тривалий строк тримання його під вартою.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників в підтримку поданих апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження №12020220460001704 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 209 та ст. 257 КК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, обґрунтовано звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Непереконливими є доводи ОСОБА_8 , що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні чи суттєво зменшилися, у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_12 вже допитаний судом, оскільки у даному випадку слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст.ст. 352, 353 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потеріплих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, оскільки судовий розгляд не завершений та суд вправі допитувати учасників провадження повторно або додатково, досліджувати докази для об'єктивного встановлення фактичних обставин справи, незалежно від місця проживання кожного із учасників судового провадження.
Тому, місцевий суд правильно врахував можливість впливу обвинуваченими на учасників кримінального провадження, оскільки свідки судом ще не допитувалися та обвинувачені знають місце їх проживання.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що він не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв?язки, є особою похилого віку не свідчить про зменшення ризиків, на які посилається суд першої інстанції.
Також, у матеріалах кримінального провадження відсутні докази які підтверджують неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №1122 від 21.11.2012 затверджено Порядок надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, відповідно до якого зазначеним особам безперешкодно надається медична допомога у закладах охорони здоров'я відповідно до специфіки захворювання.
Також необхідно зазначити, що апеляційний суд не переглядає на даному етапі законність проведення обшуку у даному кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик колегією суддів враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені обвинуваченими доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційних скарг обвинувачених необхідно відмовити.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу місцевого суду на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження та вжиття заходів для його розгляду у найбільш короткий термін.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 03 січня 2024 року, щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3