Справа № 552/3400/20 Номер провадження 11-кп/814/670/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 квітня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020170000000295 за апеляційною скаргою прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2023 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Полтава, українку, громадянку України, із середньою спеціальною освітою, працюючу інспектором медичного факультету №2 Української медичної стоматологічної академії, розлучену, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ст. 118 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки на підставі ст. 76 КК України.
Зараховано у строк покарання період попереднього ув'язнення з 31 травня 2020 року по 16 листопада 2020 року.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат, речових доказів, арешту майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
31.05.2020, близько 13 год. 40 хв., ОСОБА_8 , перебувала зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_11 на кухні квартири за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На грунті раптово виниклих неприязних стосунків, через зловживання останнім спиртними напоями, у ході сварки ОСОБА_11 схопив обвинувачену за волосся ззаду та потягнув до плити нахиляючи до каструлі в якій готувалася їжа, а потім потягнув назад. Намагаючись вирватися з захвату, ОСОБА_8 , захищаючись від фізичного насилля з боку ОСОБА_11 , перебуваючи в стані необхідної оборони, схопила зі столу ніж, яким, маючи намір на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , нанесла один удар у грудну клітину потерпілого зліва, що явно не відповідало небезпечності посягання та обстановці захисту, діючи з непрямим умислом, допустила явну невідповідність способу та знаряддя захисту, чим спричинила тілесні ушкодження у виді сліпого, проникаючого, колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням, у результаті чого потерпілий помер.
В апеляційній скарзі прокурор вирок суду скасувати, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватою ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Свої вимоги обгрунтовує тим, місцевий суд при кваліфікації діяння ОСОБА_8 за ст. 118 КК України узяв до уваги лише її показання та не врахував інформацію наявну у акті судово-психіатричного експерта №258 від 01.07.2020.
Просить звернути увагу, що конфлікт між обвинуваченою та потерпілим виник за добу до вчиненого кримінального правопорушення, що дає підстави вважати про наявність у ОСОБА_8 умислу на вбивство колишнього чоловіка задовго до вчиненого протиправного дяння. Також, звертає увагу, що на обвинуваченій відсутні тілесні ушкодження.
Крім того, місцевий суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та при призначенні покарання обвинуваченій не вмотивував належним чином підстави для застосування ст. 75 КК України.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, потерпілу, обвинувачену та її захисника, які просили звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація її дій є правильними і ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в суді першої інстанції та отримали належну оцінку.
Допитана у судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_11 підтвердила, що 31.05.2020 в ході сварки, коли ОСОБА_11 схопив її за волосся ззаду та потягнув до плити нахиляючи до каструлі в якій готувалася їжа, а потім потягнув назад, вона, намагаючись вирватися з захвату, захищаючись від фізичного насилля з боку ОСОБА_11 , схопила ніж та нанесла один удар у грудну клітину потерпілого. Зазначає, що не мала умислу на вбивство потерпілого, але не заперечувала, що його смерть настала від її дій. Повідомила, що з потерпілим вона розлучилася близько 20 років тому, проте продовжувала проживати у одній квартирі. ОСОБА_11 протягом тривалого часу зловживав спиртними напоями, від чого вів себе агресивно, постійно влаштовував сварки та застосовував щодо неї психологічне та фізичне насилля.
Потерпіла ОСОБА_12 , яка є донькою потерпілого, повідомила, що ОСОБА_11 зловживав спиртними напоями та ставав агресивним у стані алкогольного сп?яніння. Він постійно ображав матір, ОСОБА_8 та спричиняв щодо неї фізичне і психологічне насилля. Повідомила, що коли їй було 8 років, батько, будучи п?яним, погрожував їй ножем.
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 також характеризували ОСОБА_11 як особу, яка зловживає спиртними напоями та влаштовує сварки. ОСОБА_8 характеризували з позитивної сторони.
При цьому свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_15 зазначили, що ОСОБА_8 31.05.2020 зателефонувала ОСОБА_13 , яка є її сестрою, та повідомила, що спричинила ОСОБА_11 ножове поранення. Коли ОСОБА_13 разом з сином ОСОБА_15 прийшли до сестри, то побачили ОСОБА_11 з плямою на животі, він був ще живий. ОСОБА_15 викликав швидку допомогу.
Доводи сторони обвинувачення про те, що на момент спричинення потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 не перебувала у стані необхідної оборони, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 26 квітня 2002 року, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Всупереч апеляційним доводам сторони обвинувачення місцевий суд при ухваленні рішення взяв до уваги акт судово-психіатричного експерта №258 від 01.07.2020, проте необхідно зазначити, що факт не перебування обвинуваченої у стані фізіологічного ефекту або в іншому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на її свідомість і поведінку, не пов?язані із станом необхідної оборони, який виникає в момент вчинення суспільно небезпечного посягання та у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди.
Разом з тим, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 характеризували ОСОБА_11 як особу, яка зловживає спиртними напоями та влаштовує сварки у стані алкогольного сп?яніння.
Згідно з висновком медичного огляду №365, ОСОБА_8 31.05.2020 перебував у стані алкогольного сп?яніння.
Беручи до уваги показання свідків та потерпілої, обвинуваченої, яка зазначила, що в ході сварки, намагаючись вирватися з захвату, захищаючись від фізичного насилля з боку ОСОБА_11 , який, схопив її за волосся ззаду та потягнув до плити нахиляючи до каструлі, в якій готувалася їжа, спричинила тілесне ушкодження потерпілому ножем, який підхопила десь поряд, враховуючи поведінку ОСОБА_11 , який протягом тривалого часу зловживав спиртними напоями, після чого ставав агресивним, застосовував психологічне та фізичне насилля щодо обвинуваченої, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, колегія суддів вважає, що дії потерпілого дали ОСОБА_8 , яка захищалася, підстави сприймати загрозу як реальну.
Враховуючи викладене вище, спосіб вчинення злочину, характер поранень, а саме спричинення обвинуваченою одного удару потерпілому в область серця, поведінку ОСОБА_8 , яка після заподіяння тілесних ушкоджень, у той час коли ОСОБА_11 був ще живий, не здійснила дій на позбавлення потерпілого життя, а зателефонувала рідним, повідомила про вчинене діяння, внаслідок чого було викликана швидка допомога, місцевий суд дійшов правильного висновку про перебування ОСОБА_8 у стані необхідної оборони під час спричинення ножового поранення.
Жодних доказів, що спростовували б такі висновки суду, органом досудового розслідування не надано. Дії обвинуваченої кваліфіковано правильно і підстав для засудження обвинуваченої за ч. 1 ст. 115 КК України про що просить прокурор у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 118 КК України.
Разом з тим, суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення 31 травня 2020 року. Судом першої інстанції дії обвинуваченого кваліфіковані за ст. 118 КК України.
У відповідності до положень ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відносяться до категорії нетяжких злочинів.
Санкція ст. 118 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років, тому згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України обвинувачена звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею діяння і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.
Оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення минуло понад 3 роки, обвинувачена протягом цього періоду не ухилялася від слідства або суду, не вчиняла нового кримінального правопорушення, тому вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заявили клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням стоків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до переконання про необхідніст, задоволення клопотання обвинуваченої та її захисника, скасування вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2023 року, звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо неї за ст. 118 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 417 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2023 року, щодо ОСОБА_8 скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4