Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15445/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.539 КПК Доповідач ОСОБА_2
04 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №295/15445/23 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 04.01.2024 відносно засудженого ОСОБА_8 ,
зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 . При цьому, зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання установи виконання покарань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_8 , не повно та не об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, та дійшов неправильного висновку про наявність переконливих доказів, які у своїй сукупності свідчать про недоведеність виправлення засудженого та відсутності передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Звертає увагу, що під впливом соціально-виховної роботи, у поведінці засудженого ОСОБА_8 відбулися позитивні зміни, останній протягом тривалого часу відбування покарання (з жовтня 2021 року по даний час) порушень режиму тримання не допускає, залучений до праці, характеризується позитивно, на заходи виховного та профілактичного впливу реагує позитивно, не конфліктний, на профілактичних обліках не перебуває, у спілкуванні із персоналом установи ввічливий, тактовний, виконує законні вимоги адміністрації колонії, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу, що у свою чергу вказує про стійке формування та закріплення у засудженого прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, та свідчить, що ОСОБА_8 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Наголошує, що доводи суду першої інстанції, що засуджений не виявляє бажання та не бере участі у роботах з благоустрою установи спростовуються характеристиками від 22.12.2022, 10.11.2023, які містяться в матеріалах особової справи, відповідно до яких ОСОБА_8 до виконання робіт з благоустрою установи відноситься задовільно. Звертає увагу, що засуджений щодня залучається до виконання робіт на виробництві установи, а у відповідності до ч. 5 ст. 118 КВК України засуджені можуть залучатися до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день. Крім того, ОСОБА_8 засуджений за вчинення тяжкого злочину, вину у скоєному злочині визнав частково, однак під впливом проведених заходів соціально- виховного впливу винуватість у скоєному злочині визнає повністю (згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, останній усвідомлює наслідки кримінального правопорушення, виявляє щире каяття). Наголошує, що є не відповідними обставинам справи і доводи суду про те, що засуджений змінив свою поведінку на краще тільки тоді, коли почав підходити строк умовно-достроково звільнення від подальшого відбування покарання. Так, відповідно до матеріалів особової справи, подання установи та характеристики на засудженого, 2/3 строку покарання за вчинення вказаного злочину ОСОБА_8 відбув 15.10.2023, разом з тим, як зазначено вище, позитивні зміни у поведінці засудженого почалися із жовтня 2021 року, із квітня 2022 року по даний час останній залучається до праці, на протязі двох років порушень не допускає, тобто засуджений змінив свою поведінку на краще задовго до настання відповідного терміну, що надає йому право на застосування ст. 81 КК України. Вважає, що характеристика засудженого ОСОБА_8 свідчить, що останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а процес виправлення ОСОБА_8 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах - без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарг прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Як вважає апеляційний суд, зазначених вимог кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді подання начальника ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , дотримано.
З оскарженої ухвали убачається, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні подання начальника ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст.81 КК України та ст.539 КПК України, відповідним чином мотивувавши свої висновки.
Відповідно до ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та після фактичного відбуття ним призначеної судом частини строку покарання, яка визначена у ч.3 ст.81 КК України.
Зі змісту вказаної норми випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року №2 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Аналізуючи дані про поведінку засудженого та ставлення його до праці за весь період відбування покарання, суд першої інстанції правильно встановив відсутність відповідних підстав для задоволення вище зазначеного подання.
З таким висновком суду погоджується й апеляційний суд та вважає, що в матеріалах провадження відсутні переконливі докази, котрі свідчать про готовність засудженого до самокерованої правослухняної поведінки, а отже клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого наразі є передчасним.
Так, дослідженням матеріалів судового провадження №295/15445/23 встановлено (а.п.2-5), що ОСОБА_8 раніше судимий 07.05.2019 Богунським районним судом м. Житомир за ст.ст.186 ч.2, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання та іспитовим строком 2 роки.
10.06.2021 ОСОБА_8 засуджений Житомирським районним судом Житомирської області за ст.ст.296 ч.4, 71 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.
Початок строку: 13.07.2021. Кінець строку: 15.06.2025.
Як убачається з характеристики наданої начальником ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» , засуджений ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі з 17.06.2020. За час тримання в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» характеризувався посередньо, порушень вимог режиму тримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Не заохочувався.
З 18.08.2021 відбуває покарання в державній установі «Житомирські виправна колонія (№4)». По прибуттю до установи характеризувався негативно. Допустив п'ять порушень вимог режиму тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі один раз поміщався до ДІЗО. Після проведених заходів виховного та профілактичного характеру змінив свою поведінку на кращу. На даний час характеризується позитивно. Порушень вимог режиму гриманні не допускає, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. П'ять разів заохочувався начальником установи. Працевлаштований на виробництві установи на дільниці з обробки деревини. До праці ставиться сумлінно. До виконання робіт із благоустрою установи відноситься позитивно. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, робить для себе належні висновки. Серед засуджених не конфліктний, підтримує рівні та доброзичливі відносини із засудженими, які характеризуються позитивно. Із персоналом установи ввічливий, тактовний, виконує законні вимоги адміністрації колонії. За характером спокійний, врівноважений, у своїй поведінці постійний. Відповідно до ст. 123 КВК України приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт». Завдання програми виконує в повному обсязі, регулярно відвідує спортмайданчик відділення, а також спортивний зал установи. На профілактичних обліках не перебуває. Вину у скоєному злочині, згідно вироку суду, визнавав частково, але після проведених заходів виховного характеру вину у вчиненому злочинів визнає, зі слів розкаюється. За формальними ознаками підлягав застосуванню заохочувальної норми, передбаченої ст.82 КК України, у виді заміни невідбутої частини строку покарання більш м'яким після 15.12.2022. На спільному засіданні комісій адміністрації колонії та спостережної при Житомирському міськвиконкомі 23.12.2022 було відмовлено у застосуванні вказаної заохочувальної норми.
Згідно до довідки про заохочення та стягнення (а.п.6), засуджений ОСОБА_8 має 5 стягнень (за період з 05.2022-10.2023 р.р.,), та 5 заохочень за період 08.2021-09.2021.
Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, останній не виявляє бажання та не бере участь у роботах з благоустрою установи і прилеглих до неї територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт із забезпеченням установи продовольством, зокрема має 0 балів за ставлення до безоплатної праці, як і 0 балів у взаємодії з соціумом (а.п.7-12).
Проаналізувавши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що факт того, що хоча засуджений ОСОБА_8 формально виконує свої прямі обов'язки, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов'язком усіх засуджених, а умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, визнання вини у скоєному злочині, і з огляду на це, такі дії засудженого, навіть за наявності 5 заохочень ( в попередньому мав 5 стягнень), не можна безумовно розцінювати як сумлінну поведінку та належне ставлення до праці, а тому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_8 своїм відношенням до праці та поведінкою достатньо ще не довів своє виправлення та перевиховання і обґрунтовано відмовив у задоволенні подання начальника ДУ про умовно-дострокове звільнення останнього від відбування покарання.
При цьому, на думку апеляційного суду, наявність у засудженого скоріш посередніх характеристик за місцями відбуття покарання, не допущення ним за останній період порушень вимог режиму, залучення до праці, усвідомлення вини у скоєному злочині, наявність заохочень, об'єктивно не є беззаперечними підставами для умовно-дострокового звільнення останнього.
Визнання, за даних обставин, факту дійсності виправлення засудженого ОСОБА_8 буде передчасним.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 04.01.2024, якою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :