печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11534/20-ц
пр. 2-2262/23
14 листопада 2022 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 65 337,20 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26.04.2019 року в м. Києві по вул. Кловський узвіз, буд. 24 відповідач, керуючи автомобілем «Рено Лагуна», державний номер НОМЕР_1 , спричинив зіткнення з автомобілем «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Після зіткнення з автомобілем «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , відповідач визнав свою вину у спричиненні механічних пошкоджень транспортному засобу позивача та надав розписку про відшкодування вартості ремонту автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язувався здійснити оплату за ремонт автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , по факту надання рахунку. Так, відповідно до акту виконаних робіт № ЕЛюСА-005726 від 29.06.2019 року та рахунку № ЕЛюС-0009500 від 30.04.2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , становить 65 337,70 грн. Вказує, що 05.12.2019 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату рахунку за відновлювальний ремонт автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , яка залишилася без реагування. Крім того, позивач зазначає, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку останній оцінює в розмірі 15 000,00 грн. За таких обставин, посилаючись на положення ст. ст. 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач вважає, що розмір матеріальних збитків, завданих пошкодженням належного йому автомобіля та моральна шкода підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.07.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та підготовче засідання у справі призначено на 06.04.2021 року.
02.04.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва та 08.04.2021 року засобами поштового зв'язку від представника позивача - адвоката Лазорко Р.Й. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 10.08.2021 року.
10.08.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Лазорко Р.Й. надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року, у зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 16.12.2021 року.
16.12.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Лазорко Р.Й. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 28.04.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2022 року, у зв'язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 11.08.2022 року.
11.08.2022 року справу знято зі складу у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 14.11.2022 року.
08.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Лазорко Р.Й. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якому представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання 14.11.2022 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 08.11.2022 року просила розглядати справу за відсутності позивача та його представника.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача у заяві від 08.11.2022 року просив розглядати справу за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 31).
Згідно власноруч написаної розписки від 26.04.2019 року, ОСОБА_2 зобов'язувався відшкодувати витрати на ремонт автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , які були завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 26.04.2019 року в м. Києві по вул. Кловський узвіз, буд. 24, ремонт буде проводитися на станції «Київ Лексус Захід» та гарантував здійснити оплату по факту наданого рахунку (а. с. 30).
Відповідно до копії рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Еліт» (далі - ТОВ «ВіДі Еліт») № ЕЛюС-0009500 від 30.04.2019 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , становить 65 337,20 грн. (а. с. 36).
Згідно копії акту виконаних робіт ТОВ «ВіДі Еліт» № ЕЛюС-005726 від 29.06.2019 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , становить 65 337,20 грн. (а. с. 37).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Як визначено у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній при чинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
В п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до с. ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі, і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
За приписами ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Так, на підтвердження розміру завданої шкоди позивачу, останнім надано до суду копію рахунку ТОВ «ВіДі Еліт» № ЕЛюС-0009500 від 30.04.2019 року та копію акту виконаних робіт ТОВ «ВіДі Еліт» № ЕЛюС-005726 від 29.06.2019 року, відповідно до яких вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , становить 65 337,20 грн.
Суд при стягнення матеріальних збитків, бере до уваги складену сторонами розписку, оскільки в ній відповідач визнав наявність у себе обов'язку відшкодувати матеріальні збитки по факту наданого рахунку.
Так, 05.12.2019 року ОСОБА_1 на адресу відповідача надсилався лист із вимогою сплатити вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 65 337,20 грн., який залишився без реагування (а. с. 32 - 34).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат відповідач не надав.
При цьому, відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України вищевказаний розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , під час розгляду справи спростовано не було.
Жодних клопотань про призначення у справі відповідної судової експертизи, у передбаченому законом порядку відповідачем не заявлялось.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 65 337,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене кореспондується зі ст. 81 ЦПК України.
Разом з тим, у порушення процесуального обов'язку позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено у чому саме вона полягає, не обґрунтовано з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.
Відтак, суд вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають. За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу до Печерського районного суду м. Києва позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 681,60 грн., що підтверджується квитанціями № ПН1039479 від 05.03.2020 року на суму 840,80 грн. та № 0.0.1758507085.1 від 06.07.2020 року на суму 840,80 грн.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн. Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано. Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 Цивільного кодексу України; ст. ст. 12, 13, 76- 81, 82, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 65 337 (шістдесят п'ять тисяч триста тридцять сім) грн. 70 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 31.07.2003 року Красногвардійським РВ УМВС України в Донецький області, РНОКПП невідомий.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 24.11.2022 року.
Суддя І.В. Григоренко