печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56548/23-к
03 квітня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюророзслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62023100130000663 від 04.05.2023,-
В провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюророзслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62023100130000663 від 04.05.2023.
Клопотання обґрунтовує тим, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 62023100130000663 від 04.05.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
23.03.2022 ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України№ 60 від 23.03.2022 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_5 призначено на посаду кухаря їдальні військової частини НОМЕР_1 ЗС України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 105 від 10.05.2022 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_5 призначено на посаду санітара сортувального відділення військової частини НОМЕР_1 ЗС України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 07 год 30 хв 06.03.2023 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
13.03.2023, близько 11 год 00 хв, солдат ОСОБА_5 , розуміючи протиправність своїх дій, добровільно повернувся до військової частини НОМЕР_1 ЗС України.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у самовільному залишенні військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.
Однак, після цього, солдат ОСОБА_5 на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти встановленого законом порядку несення військової служби.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, повторно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 22 год 00 хв 10.04.2023 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
24.04.2023, близько 12 год 00 хв, солдат ОСОБА_5 , розуміючи протиправність своїх дій, добровільно повернувся до військової частини НОМЕР_1 ЗС України.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у самовільному залишенні військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчим 08.11.2023 здійснено виїзд за місцем проживання підозрюваного, за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України шляхом вручення повідомлення про підозру близько родичу - матері підозрюваного, ОСОБА_7 у порядку ч. 3 ст. 111, ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України через відсутність ОСОБА_5 за місцем проживання.
За цим, ОСОБА_5 у порядку ст. 135 КПК України 08.11.2023 викликано до органу досудового розслідування для проведення слідчих (розшукових) дій: допиту підозрюваного на 10:00 год 13.11.2023, 14.11.2023, 15.11.2023 шляхом вручення повісток про виклик його матері - ОСОБА_7 .
Допитана у якості свідка ОСОБА_7 показала, що у липні 2023 року ОСОБА_5 пішов з місця проживання, телефон вимкнений.
У визначений час та наразі ОСОБА_5 до органу досудового розслідування жодного разу не з'явився, причини неявки органу досудового розслідування не повідомив, його місцезнаходження наразі невідоме, у зв'язку з чим, постановою слідчого від 30.11.2023 ОСОБА_5 оголошений у розшук.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:повідомленням в/ч НОМЕР_1 ЗС України від 07.03.2023 про вчинення кримінального правопорушення;матеріалами службового розслідування за указаним фактом; протоколами допитів свідків - військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 ЗС України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які у своїх показаннях підтвердили вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень;протоколом допиту свідка ОСОБА_11 - сусіда за місцем проживання підозрюваного, який показав, що ОСОБА_5 проживає за указаною вище адресою з батьками та що він бачив ОСОБА_5 влітку 2023 року;протоколом допиту свідка матері підозрюваного - ОСОБА_7 , яка показала, що ОСОБА_5 проживає за указаною вище адресою з батьками та що він бачив ОСОБА_5 влітку 2023 рок, іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
ОСОБА_5 ухилявся від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, його місцезнаходження та перебування не було невідоме, за місцем реєстрації та проживання останній не перебував, за викликами до органу досудового розслідування не з'явився 3 рази без поважних причин.
Також, слідчий вказує, що підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тим самим може вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 та свідки у кримінальному провадженні проходили військову службу в одній військовій частині, сусіди та близькі родичі і будуть взаємодіяти між собою, а також можуть проживати поряд та спілкуватися один з одним.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень однорідного складу, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування триває, на даний час не виконані всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на отримання та перевірку доказів, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваного ОСОБА_5 не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків та запобіганню вище зазначеним ризикам.
З врахуванням зазначеного, слідчий звернувся до суд з клопотанням надання дозволу на затримання підозрюваного у кримінальному провадженні №62023100130000663 від 04.05.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
12.12.2023 ухвалою суду дане клопотання було задоволено та надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.04.2024 підозрюваного ОСОБА_5 , було затримано та доставлено до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Прокурор доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки підозра обгрунтвоана та ризики не зменшились.
Адвокат в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши, що підозра є необґрунтовано, а ризики надуманими, а тому клопотання є необґрунтоване та не підлягає задоволенню.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та захисника з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбаченого у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, що вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід, враховуючи, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували вказані ризики.
Варто зазначити, що за встановлених обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 ,у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 частини першої цієї статті., тобто, тримання під вартою.
Відтак, слідчий суддя вважає, що є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 04.05.2024, в межах строку досудового розслідування.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
При визначенні підрозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у сумі становить 60 560,00 грн., на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.
Питання щодо доведеності вини у ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 29.04.2024 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023100130000663 від 04.05.2023.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у сумі становить 60 560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_5 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:
- не відлучатися з місця постійного проживання, в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину, перелік яких має визначити прокурор у кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Застава може бути внесена, як самою підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 29.04.2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явилась за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1