Справа № 643/910/24
Провадження № 2/643/1470/24
09.04.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення 51 130, 68 грн.,
І. Стислий виклад позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2949464 від 16 лютого 2022 року у розмірі 51 130, 68 грн., з яких: 10 100, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 41 030, 68 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 16 лютого 2022 року відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 2949464. Надалі, 19 липня 2023 на підставі Договору факторингу № 19072023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором № 2949464 від 16 лютого 2022, за яким боржником виступає відповідач, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Оскільки, всупереч умов Договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
ІІ. Рух справи.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 643/910/24, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 01 березня 2024 року.
01 березня 2024 року розгляд справи відкладено на 09 квітня 2024 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, у п. 4 прохальної частини позову виклав заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, проти винесення заочного рішення судом не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача - АДРЕСА_1 , які були повернути органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику з відповідною відміткою.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
16 лютого 2022 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2949464 (далі - Договір) з наступними умовами: загальна сума кредиту - 10 100, 00 грн., строк користування кредитом 360 днів; стандартна процентна ставка - 726, 35% річних (або 1,99% в день).
21.06.2023 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» укладено додатковий договір про прощення (анулювання) боргу до Договору № 2949464 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі- Додатковий договір).
Відповідно до п. 2 Додаткового договору Клієнт зобов'язується погасити частину основного боргу за Договором у сумі 7 070, 00 грн. у термін до 24.06.2023.
Згідно з п. 3 Додаткового договору Товариство звільняє Клієнта від обов'язку сплатити решту частину основного боргу за Договором у сумі 3 030, 00 грн.
Усі зобов'язання Клієнта за Договором припиняються з моменту виконання Клієнтом умов, зазначених у п. 2 Додаткового договору.
Згідно з п. 7 Додаткового договору цей Додатковий договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту виконання Клієнтом умов, визначених п. 2 цього Додаткового договору та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за ним, якщо він не буде припинений раніше у відповідності до положень цього Додаткового договору та чинного законодавства України. З дати набрання чинності цим Додатковим договором, зобов'язання сторін за договором припиняються.
Доказів, що додатковий договір про прощення (анулювання) боргу до договору № 2949464 набрав чинності шляхом часткового погашення заборгованості в строк до 24.06.2023, матеріали справи не містять.
19 липня 2023 року між позивачем (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Клієнт) було укладено Договір факторингу № 19072023, відповідно до п. 1.1. якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу), а Клієнт відступити Факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
За умовами п. 1.2. вищевказаного Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
В день коли здійснюється перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
19.07.2023 року між Клієнтом та Фактором на виконання умов п. 1.2. Договору підписаний Акт прийому-передачі реєстру боржників та Витяг з Реєстру боржників.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач має заборгованість за Кредитним договором у розмірі 51 130, 68 грн., з яких 10 100, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 41 030, 68 грн. - заборгованість за процентами.
ІV. Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України передбачає, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Після підписання Кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у відповідача виникло зобов'язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу укладений між первісним кредитором та позивачем у встановленому законом порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач має заборгованість за Кредитним договором у розмірі 51 130, 68 грн., з яких 10 100, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 41 030, 68 грн. - заборгованість за процентами.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ані первісному кредитору, ані позивачу як новому кредитору не повернуті, що свідчить про порушення його прав, Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованістьза Кредитним договором у розмірі 51 130, 68 грн., з яких 10 100, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 41 030, 68 грн. - заборгованість за процентами.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку ч. 4 ст. 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10 100 (десять тисяч сто) грн. 00 коп., заборгованість за процентами в сумі 41 030 (сорок одну тисячу тридцять) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
4. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30).
7. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 09.04.2024 року.
Суддя Н.В. Новіченко