Справа № 638/6095/24
Провадження № 1-кс/638/1399/24
09 квітня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024221070000420 від 29.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
До слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова звернувся прокурор з клопотанням, в якому просить накласти арешт на вилучене в ході затримання ОСОБА_4 майно.
В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні відділення №1 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під№12024221070000420 від 29.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 05.10.2023 згідно наказу військової частини № НОМЕР_1 , було зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на посаду номер обслуги.
Згідно зі ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення у сфері власності.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_2 виконує завдання за призначенням на території Харківської області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, маючи прямий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна вчинив злочин за наступних обставин: так, ОСОБА_4 28.03.2024 приблизно о 13:00 годині, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, шляхом злому замку вхідної двері, проник до квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом наживи, з метою незаконного збагачення, впевнившись що його незаконні дії залишаться непоміченими іншими особами, звідки таємно викрав телевізор «LG LB631V» вартістю 4139 грн. 54 коп., що належить ОСОБА_5 , після чого покинув місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд чим потерпілій була спричинена матеріальна шкода на вказану суму.
Таким чином рядовий ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.
29.03.2024 року в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено:
1)телевізор чорного кольору «LG LB631V», який запаковано у картону коробку та опечатано биркою;
2)кабель, пульт, ніжки від телевізора 2 шт. з болтами, які поміщено до полімерного сейф - пакету №PSP3151772;
3)махровий плед фіолетового кольору, який запаковано у картону коробку та опечатано биркою;
4)бирка з ТТН, яка поміщена до полімерного сейф - пакету №PSP1250511;
5)сокира з дерев'яною ручкою перемотаного чорною липкою стрічкою та фомка, які запаковані у картону коробку та опечатані биркою.
Вилучене вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову від 29.03.2024.
Враховуючи викладене, в ході досудового розслідування встановлено, що вказані речі (предмети) мають доказове значення за даним кримінальним провадженням, визнані речовими доказами та зможуть сприяти розкриттю даного кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також мають значення для встановлення істини під час досудового розслідування.
Крім того, на даних предметах могли зберегтися сліди вчинення кримінального правопорушення, вказані предмети будуть направлені до експертної установи для проведення відповідних експертиз, що має важливе значення для проведення досудового розслідування.
В судове засідання прокурор не з'явився, просив клопотання розглянути у його відсутність та задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про розгляд повідомлялись.
У відповідності до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття учасників кримінального провадження у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного.
Встановлено, що СВ №1 Ізюмським РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221070000420 від 29.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Процесуальне керівництво здійснюється Чугуївським відділом Харківської спеціалізованої прокуратури.
Надані докази свідчать про обґрунтованість вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 168, ч. 2, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (ч.1 ст.167 КПК України), а й іншим особам.
При цьому у відповідності до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За частиною 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, склад майна, на яке він просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, приймаючи до уваги, що не застосування арешту саме в такий спосіб, про який просить слідчий, може призвести до знищення, втрати або пошкодження майна, щодо якого ставиться питання про накладення на нього арешту, впевнившись, що прокурором надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено, а саме:
1.телевізор чорного кольору «LG LB631V», який запаковано у картону коробку та опечатано биркою;
2.кабель, пульт, ніжки від телевізора 2 шт. з болтами, які поміщено до полімерного сейф - пакету №PSP3151772;
3.махровий плед фіолетового кольору, який запаковано у картону коробку та опечатано биркою;
4.бирка з ТТН, яка поміщена до полімерного сейф - пакету №PSP1250511;
5.сокира з дерев'яною ручкою перемотаного чорною липкою стрічкою та фомка, які запаковані у картону коробку та опечатані биркою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: