Справа № 569/2142/24
04 квітня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретаря судового засідання Баланович М.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визначення розміру часток, визначення права власності в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення розміру часток, визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка являлася матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і колишньою дружиною ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , набутої нею на підставі Біржової угоди купівлі-продажу нерухомості зареєстрованої на Рівненській універсальній товарно-майновій біржі «ГАРАНТ» 27 квітня 2001 року за реєстраційним № Н-60/04/01, та в подальшому 05 травня 2001 року в Рівненському МБТІ, в реєстровій книзі за номером 120-117-33487. Згідно з цією ж біржовою угодою іншими співвласником квартири є відповідачі у справі.
Оскільки ОСОБА_4 за життя не склала заповіту, не була одружена, єдиними спадкоємцями першої черги за законом є її доньки, сторони спору. Намагаючись реалізувати своє право на спадщину позивачка, як спадкоємець першої черги, у визначений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Інші особи, зокрема ОСОБА_2 , заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не подавав, а ОСОБА_3 відмовилася від прийняття належної їй спадщини після смерті матері на користь позивачки, тому остання являється єдиною спадкоємицею.
Повідомленням щодо оформлення спадщини, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Хомутовського Віталія Станіславовича від 18.07.2023 № 35/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено з підстав не визначення розміру частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності. Таким чином, будучи єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті матері, позивачка позбавлена можливості оформити право на належну їй частку квартири, з обставин, які від неї не залежать та не можуть бути нею усунуті.
Позивача просить суд визначити, що частки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та її у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/4 частині за кожним співвласником; визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У заяві від 05.02.2024 ОСОБА_2 позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив визначити, що частки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по частині за кожним співвласником. Визнати з ОСОБА_1 право власності на частку квартири за адресою АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розгляд справи просив провести без його участі.
Від відповідача ОСОБА_3 12.02.2024 до суду надійшла заява про визнання позовних вимог. Просила визначити, що частки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по частині за кожним співвласником. Також просила визнати з ОСОБА_1 право власності на частку квартири за адресою АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розгляд справи просилп провести без її участі.
Враховуючи вимоги ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, у заяві від 20.02.2024 просить позов задоволити, справу просить розглянути без її участі, не заперечує проти ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, у заяві від 05.02.2024 просив справу розглянути у його відсутність.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, у заяві від 12.02.2024 просила справу розглянути за її відсутності.
Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судом встановлено із копії свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_1 , що видане 14.07.1999, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одружилися ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , що видане 14.07.1999, матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .
Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , що видане 08.07.1999, матір'ю ОСОБА_5 є ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_4 , що видане 21.06.2013 ОСОБА_5 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_5 , що видане 18.01.2020, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шлюб розірвано.
Як встановлено із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , що видане 03.01.2023, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із довідки про останнє місце реєстрації померлого, що видана 14.04.2023 ДЦТТЗНАП РМР Юрчишина Лілія була зареєстрована в за адресою: АДРЕСА_2 з 08.05.2001 року та знята з реєстраційного обліку 03.01.2023 року у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до копії біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 27 квітня 2001 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , яка діє від свого імені, від імені та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , яка діє зі згоди своїх батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 купили квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки №1347 від 20.04.2023, що видана КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» квартира належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на підставі біржової угоди купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованої на Рівненській універсальній товарно-майновій біржі «Гарант» 27.04.2001р. р№Н-60/04/01 та зареєстрована на паперових носіях в РМБТІ 05.05.2001р. в реєстровій книзі за номером 120-117-33487.
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 14.04.2023 після смерті ОСОБА_4 зареєстрована спадкова справа у приватного нотаріуса Хомутовського В.С., за номером у нотаріуса 12/23, номером у Спадковому реєстрі 70528206.
Судом досліджено спадкову справу №70528206, номер у нотаріуса №12/2023, заведену після смерті ОСОБА_4 , надану приватним нотаріусом Хомутовським В.С. на вимогу ухвали суду від 20.03.2024 про витребування доказів.
Як вбачається із копії повідомлення щодо оформлення спадщини від 18.07.2023 №35/01-16, нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , належній померлій на праві спільної сумісної власності, у зв'язку з відсутністю визначення часток учасників спільної власності.
Згідно довідки по спадковій справі №12/2023, виданої приватним нотаріусом Хомутовським В.С., №7/02-14 від 15.01.2024, відповідно до відомостей, які містяться у справі, з урахуванням відмови від прийняття спадщини іншого спадкоємця, позивачка є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1261 ЦІК передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК). Частиною першою статті 1269 ЦК визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Відповідно до п. п. 4.16-4.18 п. 4 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року N 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Підставою для відмови у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру стало не визначення розміру частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на квартиру.
Згідно з біржовою угодою купівлі-продажу нерухомості від 27.04.2001, Покупцями квартири АДРЕСА_1 є 4 особи: нині покійна ОСОБА_4 її колишній чоловік ОСОБА_2 , відповідач по справі та її неповнолітні доньки ОСОБА_1 , позивачка у справі та ОСОБА_5 , відповідачка у справі. При цьому жодних застережень щодо розміру часток співвласників у праві спільної власності на квартиру договір не містить. Квартира належить цим особам на праві спільної сумісної власності. Таким чином, спадкування частки ОСОБА_4 передбачає необхідність визначення розміру часток співвласників у праві спільної сумісної власності на відповідне майно.
Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 355 ІІК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Частина перша статті 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно з ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. У разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України).
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування, у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.95 року № 20 "Про судову практику у справах з позовами про захист права приватної власності, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі з частки спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1, 3.4 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року роз'яснено, що спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Враховуючи викладене, частки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними. У разі припинення права спільної сумісної власності кожному з них мало б належати на праві спільної часткової власності по 1/4 частки квартири за кожним співвласником.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та не заперечуються відповідачем. Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст.10,12,81,141,206,263,264,265,268,273,354 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визначення розміру часток, визначення права власності в порядку спадкування задовольнити.
Визначити, що частки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/4 частці за кожним співвласником.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Повний текст судового рішення складено 08.04.2024
Суддя І.О.Гордійчук