Дата документу 03.04.2024Справа № 554/3292/24
Провадження № 2/554/3679/2024
03 квітня 2024 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених коштів у вигляді додаткової грошової винагороди за період лікування, -
Позивач ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених коштів у вигляді додаткової грошової винагороди за період лікування.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 наказом командира частини (по строковій частині) від 04.04.2022 № 84 зараховано до списків військової частини на всі види забезпечення. Заступником командира частини зі служби підполковником ОСОБА_2 , відповідно до наказу командира військової частини від 11.10.2023 № 1434 «Про проведення службового розслідування для встановлення причин та обставин, що призвели до безпідставної виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям», проведено службове розслідування. В ході проведення службового розслідування було встановлено, що стрільцю 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 12 -ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону солдату ОСОБА_1 безпідставно нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди, яка складає 63225,81 грн. із розрахунку 28 днів за місяць в якому 31 день . Виплата здійснена за період з 01.12.2022 по 28.12.2022.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема між двома суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, провадження № 12-58гс18 та від 21 серпня 2019 року у справі № 362/5657/17, провадження № 14-331цс19.
Предметом спору в цій справі є стягнення з військовослужбовця грошового забезпечення, отриманого без належної правової підстави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, провадження № 14-32цс22, зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів. У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває (перебувала) на посаді державної (публічної) служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових (посадових) обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди (збитків), а й оцінки правомірності дій такої особи.
Цей спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, збитків, необґрунтованих виплат тощо, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої коштів, шкоди, збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, провадження № 11-892апп18, від 22 січня 2020 року; у справі № 813/1045/18, провадження № 11-574апп19, Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року ; у справі № 761/19799/17, провадження № 61-40378св18, від 07 серпня 2020 року; у справі № 199/160/19, провадження № 61-7126св20, від 30 вересня 2020 року; у справі № 204/2763/18, провадження № 61-6497св19, від 15 жовтня 2020 року ;у справі № 320/8119/17, провадження № 61-2135св20, від 18 листопада 2020 року; у справі № 756/12568/18, провадження № 61-3646св20, від 25 листопада 2020 року; у справі № 202/124/19, провадження № 61-7056св20, від 27 травня 2021 року; у справі № 203/3782/19, провадження № 61-16996св20, від 21 лютого 2022 року; у справі 932/14855/19, провадження № 61-17804св21, від 26 квітня 2022 року ; у справі № 185/8266/20-ц, провадження № 61-20229св21.
З урахуванням наведенного, розгляд такої справи згідно з положеннями ст. ст.19,20 КАС України відноситься до компетенції адміністративного суду та проводиться в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Отже, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, приходжу до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений адміністративним судом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження по справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених коштів у вигляді додаткової грошової винагороди за період лікування - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя Л.І.Савченко