Провадження № 1-кп/537/145/2024
Справа № 537/1172/24
08.04.2024 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м.Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2024 року за №12024170530000050, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
10.01.2024 року близько 09 год. 00 хв., тобто в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 перебував на законних підставах в гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Дніпро» за адресою: АДРЕСА_1 , яким користується ОСОБА_4 , де на підлозі знаходився кейс разом з акумуляторним шуруповертом «Dnipro - M DTD-200 BC Ultra», чорного кольору, двома акумуляторними батареями, та зарядним пристроєм, якими ОСОБА_5 вирішив таємно заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, перебуваючи в гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Дніпро» за адресою: АДРЕСА_1 , розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно вчинив крадіжку кейсу разом з акумуляторним шуруповертом «Dnipro -M DTD-200 BC Ultra», чорного кольору, двома акумуляторними батареями, та зарядним пристроєм, вартістю 6994,41 грн., що належить потерпілому ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріального збитку на суму 6994,41 грн.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.
17.01.2024 року близько 09 год. 00 хв., тобто в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 перебував на законних підставах в гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Дніпро» за адресою: АДРЕСА_1 , яким користується ОСОБА_4 , де на підлозі знаходився кейс разом з акумуляторним шуруповертом «Metabo BS 18», з одним акумулятором та зарядним пристроєм, якими ОСОБА_5 вирішив таємно заволодіти повторно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, перебуваючи в гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Дніпро» за адресою: АДРЕСА_1 , розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно вчинив крадіжку акумуляторного шуруповерту «Metabo BS 18» з одним акумулятором та зарядним пристроєм, вартістю 2533,33 грн., що належить потерпілому ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріального збитку на суму 2533,33 грн.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, - повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, наведених в обвинувальному акті. ОСОБА_5 повідомив, що працював у ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин, тому мав вільний доступ до гаражу з його інструментами. Коли у ОСОБА_5 не було грошей, він вирішив здати інструменти свого роботодавця ОСОБА_4 у ломбард, а викупити їх після виплати заробітної плати. Проте ОСОБА_4 виявив крадіжку свого інструменту, про що повідомив працівників поліції. ОСОБА_5 щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував шкоду, заподіяну вчиненим злочином. Просив не карати його суворо.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодився обвинувачений, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає. А тому суд вважає вину обвинуваченого доведеною.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, - в умовах воєнного стану таємно викрав чуже майно (крадіжка) (епізод від 10.01.2024 року), а також з кваліфікуючою ознакою - повторно (епізод від 17.01.2024 року).
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
В ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином в силу кваліфікуючої ознаки вчинення в умовах воєнного стану, конкретні обставини справи (таємне викрадення у знайомого майна в умовах воєнного стану шляхом вільного доступу), кількість епізодів злочину - два, загальний розмір завданої злочином шкоди - 9527,74 грн., яка частково ним добровільно відшкодована, відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_5 частково добровільно відшкодував заподіяні йому збитки. Просив суворо не карати обвинуваченого, звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк.
Разом з тим суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_5 , який раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності. Не одружений, працює без оформлення трудових відносин. Не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному чи наркологічному диспансері. Суду не подані негативні характеристики ОСОБА_5 з місця його проживання.
Обставиною, яка в силу ст.66 КК України пом'якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання, - відсутні.
З огляду на наведене, враховуючи положення ст.69-1 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання в межах санкції закону за вчинене ним кримінальне правопорушення.
На підставі ст.75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини справи та особу обвинуваченого, думку прокурора, а також думку потерпілого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливо із звільненням від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк з покладанням обов'язків, визначених п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України.
А тому суд вважає за необхідне на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення з випробуванням на іспитовий строк з покладанням обов'язків, визначених п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст.100, ст.174 КПК України.
На підставі ст.124 КПК України, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в розмірі 4922,32 грн.
Під час досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_5 не застосовувалися запобіжні заходи. В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 виконав свої процесуальні обов'язки, не ухилявся від суду. А тому враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, не чинив перешкод у встановленні істини у справі, не ухилявся від органів досудового розслідування та суду, а також звільнення його від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк, суд не вбачає ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік, відповідно до п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України поклавши на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в розмірі 4922,32 грн.
Речові докази: навісний замок та частину ключа, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, - знищити. Дві квитанції про прийом заставного майна, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, - зберігати в матеріалах кримінального провадження у Кременчуцькій окружній прокурорі.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у строк 30 днів з моменту його проголошення з врахуванням положень ст.349, 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1