Справа № 396/606/24
Провадження № 2-з/396/12/24
09.04.2024 року м. Новоукраїнка
Суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Цесельська О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди,
До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди, в якій він просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача ОСОБА_2 .
Заява про забезпечення позову подана разом з пред"явленням позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди, вказуючи що в результаті ДТП, скоєного 30.08.2023 року за вини відповідачки ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Chery модель Kimo д.н.з. НОМЕР_1 та порушила вимоги ПДР України, йому заподіяно 51388 гривень майнової шкоди та 80000 гривень моральної шкоди. Зазначає що існує гіпотетична можливість здійснення відповідачем будь - яких операцій по відчуженню та реалізації будь - якого майна, яке перебуває на даний час у його власності за час перебування цивільної справи на розгляді суду. За вказаного постала необхідність у забезпеченні позову.
Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Стаття 151 ЦПК України містить перелік вимог до заяви про забезпечення позову.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Встановлено, що між сторонами наявний спір з приводу відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, так, позивач прохає стягнути з відповідача 51388 гривень майнової шкоди та 80000 гривень моральної шкоди.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність у відповідача майна, на яке можливо накласти арешт вартістю, співмірною ціні позову.
Ухвала суду про накладення арешту на майно виконується державним виконавцем в порядку, визначеному ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».
Стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження», якою регулюються питання застосування арешту, має назву «Арешт і вилучення майна (коштів) боржника». Аналіз змісту вказаної статті дає підстави стверджувати, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому арешт може стосуватися як заборони розпоряджатися майном, так й заборони користуватися ним.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Разом з тим, вимога позивача про накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти відповідача не конкретизована щодо розміру такого обмеження. Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше у невизначеному розмірі, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Крім того, посилання позивача на наявність гіпотетичної можливості здійснення відповідачем будь - яких операцій по відчуженню та реалізації будь - якого належного йому майна, не є достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на майно відповідача, за відсутності доказів недостатності або відсутності у відповідача коштів для стягнення спірного відшкодування шкоди, що в свою чергу є предметом даного спору.
Враховуючи викладене, є обгрунтовані підстави для відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.
Міри по застосуванню зустрічного забезпечення позову судом не приймалися.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258- 260, 353 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду складена та підписана без її проголошення 09.04.2024 року.
Суддя: О. С. Цесельська