Справа № 345/3119/22
Провадження № 2-ві/345/2/24
09.04.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Онушканича В.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Івашківа Василя Михайловича про відвід судді Сухарник Ірини Ігорівни в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
В провадженні судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Івашків Василь Михайлович подав заяву про відвід судді Сухарник І.І. Заяву мотивує тим, що у вказаній справі суддею Сухарник І.І., незважаючи, що ОСОБА_2 , явка якої в судове засідання визнана обов'язковою, три рази без поважних причин не з'явилася у судове засідання, в порушення норм ст. 257 ЦПК України не прийняла рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Діючи в інтересах ОСОБА_2 , 21.02.2024 року, незважаючи на третю неявку ОСОБА_2 , суддя не розглянула клопотання представника відповідача адвоката Яцківа М.В. про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, а розглянула та задовольнила клопотання представника позивача адвоката Гунька О.Ю. про відкладення розгляду справи. Крім цього, суддя в порушення норм ч. 1 та ч. 2 ст. 212 ЦПК України, винесла ухвалу від 04.03.2024 року, якою задовольнила заяву ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, явка якої в судове засідання визнана обов'язковою, а 28.03.2024 року винесла ухвалу, якою відмовила у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, таким чином надавши незаконні переваги позивачу. Зазначає, що викладені обставини викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Сухарник І.І.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024р., заяву про відвід передано для розгляду судді Онушканичу В.В.
Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника відповідача - адвоката Івашківа В.М. про відвід судді Сухарник І.І. вважаю, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мартиненко та Мироненко проти України» суд прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується поки не доведено протилежного. У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Наведене свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
Водночас заявник, звертаючись до суду із заявою про відвід судді, не навів підстав та не надав доказів, які б свідчити про наявність об'єктивних дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді Сухарник Ірини Ігорівни.
Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, а саме з ухвалою Калуського міськрайонного суду від 04.03.2024 року про задоволення клопотання позивача ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та ухвалою Калуського міськрайонного суду від 28.03.2024 року про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Проте, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів заявником не наведено.
Оскільки відсутні підстави для відводу суддів, що містяться в національному законі, а також відсутні будь-які прояви упередженості судді Сухарник І.І. або її особистих переконань з суб'єктивної точки зору та будь-які правомірні сумніви в безсторонності судді з об'єктивної точки зору при розгляді процесуальних питань вважаю, що заява представника відповідача про відвід судді Сухарник І.І. не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Діючи в рамках дозволеної поведінки - права на відвід суддів, учасники процесу повинні використовувати це право з метою, що не протирічить цілям правосуддя а саме: не затягувати процес та не перешкоджати його здійсненню, а добросовісно користуватися процесуальними правами. Згідно із ст. 44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами неприпустимо.
Керуючись ст.ст.36, 37, 39, 40 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Івашківа Василя Михайловича про відвід судді Сухарник Ірини Ігорівни в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя