Справа № 344/3843/24
Провадження № 2-о/344/138/24
08 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Польської М.В.,
секретаря Мациборки С.Я.,
за участі
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
заінтересована особа ОСОБА_3 ,
представник заінтересованої особи Савчук Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, -
Заявник у березні 2024р. звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеженням, а саме:
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 (шість) місяців;
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстані не менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців;
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 (шість) місяців;
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею, на строк 6 (шість) місяців.
В обґрунтування заяви зазначається, що вона 29.01.2020 року розірвала шлюб із ОСОБА_3 . Під час спільного проживання ОСОБА_3 систематично вчиняє щодо неї психологічне та фізичне насильство та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. 24.01.2023р. Івано-Франківським міським було винесено рішення про видачу обмежувального припису та визначено заходи тимчасового обмеження та покладено на нього обов'язки, а саме: заборонено вести листування, телефонні переговори, контактувати особисто, через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею строком на 6 місяців. Окрім того, вироком Івано-Франківського міського суду від 27.06.2023 року визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, та призначено покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць. Також 18.02.2024 року щодо ОСОБА_3 винесено терміновий заборонений припис та йому заборонено у будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 . З того часу поведінка ОСОБА_3 не змінилась, він погрожує фізичною розправою, що призводить до постійних фізичних та психологічних страждань. Останнім часом перебуває у стані алкогольного сп'яніння, його поведінка є неконтрольована.
Представник заявника та заявник в судовому засіданні підтримали подану заяву у повному обсязі, просили задовольнити вимоги заяви та наданих пояснень.
Заінтересована особа та його представник в судовому засіданні заперечили доводи та вимоги заяви, просили відмовити у її задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
У судовому засіданні судом встановлено, що 29.01.2020р. рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано шлюб.
Як пояснили суду сторони, вони й надалі після розірвання шлюбу проживають за однією адресою - АДРЕСА_1 , оскільки кожному з них належить по 1/3 частці даної квартири і ще 1/3 частки належить їхньому сину.
18.02.2024р. працівниками Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області було винесено терміновий заборонений припис стосовно ОСОБА_3 (а.с.5). Прцівником поліції у даному приписі зазначено, що 18.02.24р. близько 12.50год за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 - вчинив словесні образи, поводив себе агресивно. Строк видачі обмежувального припису на 10 діб.
Як слідує з матеріалів справи, вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.06.20423р. у справі №344/11508/23-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України (а.с.6-7), однак таке судове рішення ще не набрало законної сили та є предметом оскарження в апеляційному суді.
Попередньо, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.01.2023р. у справі №344/598/23 щодо ОСОБА_3 вже було видано обмежувальний припис та покладено на нього обов'язки (а.с.8-11).
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ч 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Обґрунтовуючи вимоги, заявник та її адвокат суду пояснили, що при вживанні алкоголю, колишній чоловік дуже агресивно поводиться, постійно вживає нецензурну лексику, принижує і така його поведінка є домашнім психологічним насильством, а інколи і фізичним. При тверезому способу життя, проживання в одній квартирі є можливим, однак ОСОБА_3 періодично «заходив у запої», що унеможливлює й спільне проживання в одній квартирі. Дійсно, сторони мають у рівних частках власність на квартиру, іншого житла ні заявник, ні заінтересована особа - не мають.
Заперечуючи вимоги заяви, заінтересована особа та його представник суду пояснили, що заявниця постійно викликає поліцію на нього, сама провокуючи, створює протягом останніх 10 років конфлікт з колишнім чоловіком саме з метою заволодіння його часткою житла - квартири, де вони й проживають. ОСОБА_3 не заперечив, що буває час, коли він вживає міцні алкогольні напитки і вживає при цьому нецензурну лайку щодо колишньої дружини. Проте заперечив фізичне насильство.
На адвокатський запит заявника отримано інформацію з міського суду, з якої вбачається що періодично накладалось адмінстягнення на ОСОБА_3 , а періодично закривалось провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення за ст.173-2 КУпАП.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що заявник обґрунтовано звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявник дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдником є заінтересована особа ОСОБА_3 .
На підставі досліджених доказів, які підтверджують факт застосування психологічного насильства та свідчать, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
Тож, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи сам вид насильства (психологічне та фізичне), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд приходить до висновку про задоволення частково заяви про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , а саме щодо строку дії такого - 3 місяців стосовно заборони йому вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею.
Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог щодо заборони ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , наближатися на відстані не менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи те, що обидві сторони підтвердили, що дана квартира є єдиним їхнім житлом.
Звідси так вимога порушить право співвласника ОСОБА_3 на володіння та користування своєю часткою власності. Окрім того, судом роз'яснено учасникам справи те, що питання обміну, продажу чи викупу частки житла один в одного, може знівелювати напружені конфліктні відносини колишнього подружжя.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язки, а саме:
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 3 (три) місяці;
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею, на строк 3 (три) місяці.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 квітня 2024 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА