Справа №938/12/24
Провадження № 2/938/90/24
08 квітня 2024 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2107927928516 від 20.03.2021 року в розмірі 75 916,35 гривень з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2107927928516 «Стандартний», на суму 4500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності. Строк кредиту - 17 днів з моменту отримання. 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2107927928516 від 20.03.2021 р., боржник за яким є ОСОБА_1 . Надалі ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від10.01.2023 року, в тому числі за Договором про про надання фінансових послуг № 2107927928516 від 20.03.2021 р. Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується заборгованість. Загальний розмір заборгованості становить 75916,35 гривень, з яких 4500 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 33795 гривень - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги, 37621,35 гривень - заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору.
Ухвалою суду від 09.01.2024 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представник відповідача - адвоката Атаманюка Р.І. до суду поступив відзив (а.с.52-58), в якому представник відповідача частково визнав позов, а саме в розмірі 6030 гривень, в іншій частині позовних вимог просив відмовити. Вказане обґрунтовує тим, що з наданого розрахунку вбачається, що відповідач за період з 20.03.2021 року по 30.11.2021 року, виходячи і суми заборгованості по тілу кредиту 4500 гривень, повинен сплатити відсотки в сумі 33795 грн., а за період з 01.12.2021 року по 19.03.2022 року ще 37621,35 грн. відсотків. Однак така вимога позивача є необгрунтованою та задоволенню в повному обсязі не підлягає, з посиланням на п.1.4 договору, з огляду на те, що сторонами при укладенні договору про надання фінансових послуг № 2107927928516 "Стандартний" від 20.03.2021 року було погоджено розмір відсотків, який за домовленістю між сторонами (згідно додатку №1 до вказаного договору) не має перевищувати суму 1530 грн. за весь період кредитування. Порушені права та інтереси кредитодавця, які допущено боржником після спливу погодженого сторонами строку кредитування забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. За таких обставин відповідач визнає позов частково на суму 6030, 00 грн., з яких 4500 грн. -заборгованість по тілу кредиту, 1530 грн. заборгованість по процентах.
Від представника позивача до суду поступила відповідь на відзив (а.с. 66-104), в якому просить позов задоволити позов повністю, оскільки нарахування процентів за договором про надання фінансових послуг № 2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 р., укладеним з відповідачем, в сумі 69 886,35 грн. здійснене в межах строку дії Договору, що є правомірним, відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає стягненню з відповідача. Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом, передбачені п. 1.4. Договору, на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання. Відтак, позиція відповідача щодо неправомірності нарахування відсотків за договором про надання фінансових послуг № 2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 року є безпідставною та повністю спростованою умовами вказаного договору, а тому не може бути взята судом до уваги.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 108, 109), з технічних причин його представник не прийняв участь у судовому засіданні 03.04.2024 року в режимі відеоконференції, однак, оскільки ним подано відповідь на відзив, в якому виклав свої аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, то суд прийшов до переконання про можливість розгляду даної справи та її завершення без участі представника позивача (п.3 ч.2 ст.223 ЦПК України).
Відповідач та його представник - адвокат Атаманюк Р.І. про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 107,110), від представника позивача до суду поступив відзив та клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача та задоволення позову частково, а саме на суму 6030 гривень (а.с.111) .
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Так як сторони в судове засідання, призначене на 03.04.2024 року не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про часткове задоволення позову з таких підстав.
У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 20.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2107927928516 «Стандартний». Відповідно до умов договору позичальнику надається кредит без конкретної споживчої мети на суму 4500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил.
Згідно з відповіддю на запит ТОВ ФК «Вей фор пей» від 06.03.2023 року, на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказу грошових коштів, ТОВ ФК «Вей фор пей» здійснено наступний переказ грошових коштів: номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк Commercial Bank Privatbank, категорія карти Visa, час запиту 20.03.2021 11.05.14, номер договору 2107927928516, сума 4500, валюта UAH (а.с. 8).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за договором про надання фінансових послуг№ 2107927928516 від 20.03.2021 року заборгованість за період 20.03.2021 року до 30.11.2021 року складає 38 295 гривень, з яких 4500 гривень - тіло кредиту, 33 795 гривень - відсотки (а.с. 8 зворот - 10).
Між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» 01.12.2021 року укладено договір факторингу №1-12, за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60168947 грн., а фактор зобов'язується прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а.с. 12-14).
З додатку №3 до Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року встановлено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 (а.с. 14 зворот - 16).
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача по договору про надання фінансових послуг №2107927928516 «Стандартний».
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал»» за договором про надання фінансових послуг№ 2107927928516 від 20.03.2021 року заборгованість станом на 10.01.2023 року складає 75 916,35 гривень, з яких 4500 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 33795 гривень - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги, 37621,35 гривень - заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору (а.с.11).
Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 року укладено договір факторингу №10-01/2023, з умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у додатках «1 та №3 (а.с. 17 зворот - 20).
З додатку №3 до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2107927928516 «Стандартний» (а.с. 20 зворот - 22).
У ст.512 ЦК встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК).
Згідно зі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У ч.1 ст.1078 ЦК України закріплено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи вищевказані договори відступлення прав вимоги суд вважає, що ТОВ «Коллект Центр» є належним позивачем щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 року.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача по договору про надання фінансових послуг №2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 року.
Відповідно до п.1.2, 1.3 договору про надання фінансових послуг № 2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 року, укладеного між між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
У п. 1.4 Договору про надання фінансових послуг визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:
a) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в);
д) тип процентної ставкифіксована.
Водночас у заяві-анкеті (для отримання кредиту), який є додатком №1 до кредитного договору, сторони погодили, що відповідач зобов'язується повернути кредит у розмірі 4500,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1530,00 грн (а.с. 8 зворот).
Стороною відповідача не оспорюється факт укладення вищевказаного договору та отримання ОСОБА_1 у кредит коштів у розмірі 4500 гривень. Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект Центр» за договором про надання фінансових послуг № 2107927928516 від 20.03.2021 року заборгованість станом на 10.01.2023 року складає 75 916,35 гривень, з яких 4500 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 71 416,35 гривень - сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 23).
Щодо розрахунку заборгованості наданого позивачем суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) закріплено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.04.2022 року у справі № 333/7121/18 (провадження № 61-9581св21) зазначено, що: «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору».
У п. 36.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено: «З 13 січня 2006 року також почали діяти нові редакції: статті 18 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів», яка визначила підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Такі умови є несправедливими тоді, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п'ята вказаної статті); статті 19 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про заборону нечесної підприємницької практики - будь-якої підприємницької діяльності або бездіяльності, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції (пункт 14 статті 1 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV). Поняттям такої практики охоплюється, зокрема, будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману (пункт 2 частини другої статті 19). За змістом абзацу першого частини другої цієї статті підприємницька практика вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б. Така практика вводить в оману, зокрема, стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах (пункти 3 і 4 частини другої статті 19 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV, чинній до 10 грудня 2019 року включно). Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (абзац восьмий частини другої вказаної статті у редакції Закону № 3161-IV, чинній до 10 грудня 2019 року включно). Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (частина шоста статті 19 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV).
Вказаний договір про надання фінансових послуг № 2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 року, який укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 не в повній мірі відповідає вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - ЗУ «Про захист прав споживачів»), оскільки умови договору спричиняють дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін на користь банку.
Зокрема, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4500 гривень, за процентами на дату відступлення прав вимоги - 33795, за процентами, нарахованими відповідно до умов договору - 37621,35 гривень. Така позовна вимога є необґрунтованою та несправедливою для відповідача у розумінні п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з огляду на те, що сторонами при укладенні вищевказаного договору в додатку №1 до нього було погоджено розмір відсотків, який за домовленістю між сторонами не мав перевищувати суму 1530,00 грн за весь період кредитування.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою (згідно умов договору - 17 днів з моменту отримання кредиту) не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором про надання фінансових послуг № 2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 року.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Таким чином, позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6030 гривень, що складається із 4500 гривень- заборгованості за тілом кредиту та 1530 гривень за процентами.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже в зв'язку з частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 213,19 гривень (6030*2684/75916,35=213,19).
Позивач у позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 гривень, на підтвердження чого суду надано договір про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.34 зворот - 35).
Згідно зі п.4.1. договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
Зі заявки на надання юридичної допомоги №142 від 04.11.2023 року та акта №2 про надання юридичної допомоги від 08.11.2023 року (а..с.38,39) вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 17 000 гривень, з яких - надання усної консультації з вивчення документів 2 год/3000 гривень; підготовка пропозицій 2 год/4000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу 5год/10000 грн., а також платіжну інструкцію №0396760000 від 09.11.2023 року, що підтверджує перерахування адвокатському об'єднанню «Лігал Ассістанс» 51000 грн за надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 від 02.01.2023 (а.с. 37).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 17 000 гривень, яка є необгрунтованою та завищеною.
Згідно зі ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року в справі №742/2585/19.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті №2 про надання юридичної допомоги від 08.11.2023 року, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Коллект Центр» з ОСОБА_1 3000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,81,141, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107927928516 «Стандартний» від 20.03.2021 року у розмірі 6030 (шість тисяч тридцять) гривень, яка складається з 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень - заборгованості за тілом кредиту та 1530 (однієї тисячі п'ятсот тридцять) гривень - процентів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 213,19 гривень (двісті тринадцять гривень 19 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд.3 , офіс 306 м. Київ;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ЧЕКАН