Справа № 289/3175/23
Номер провадження 2/289/262/24
05.04.2024 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Романенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Радомишль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором кредиту та страхування №Z65.24906.006874673 від 27.07.2020 у розмірі 49781,51 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань та не погашає заборгованість за вказаним договором, що є підставою для позивача звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 16.01.2024 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, а також провести розгляд справи без його участі. Відповідач зазначив, що у договорі від 27.07.2020 відсутня процентна ставка або фіксований платіж плати за обслуговування кредитної заборгованості, однак в паспорті споживчого кредиту вказано таку плату у розмірі 2,89 %середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку у п. 5, що вводить сторону за договором в оману і є ознакою нечесної підприємницької діяльності. При цьому, відповідач посилається на те, що загальний розмір плати перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом та перебільшує розмір кредиту, що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним. Кредитний договір від 27.07.2020 та паспорт споживчого кредиту не містять умови про порядок зміни і припинення дії договору, що відноситься до основних положень будь-якого договору. Також договір не містить відомості про права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, відповідальність, зокрема саме банківської установи. Посилання в тексті кредитного договору на тарифи розміщені на сайті як невід'ємну частину, є також незаконним, так як з даними правилами та тарифами відповідач не ознайомлений і їх не підписував. До того ж, договір не містить посилання відносно форс-мажорних обставин. При цьому, з 24.02.2022 почалася війна в Україні, відповідач опинився в складних сімейних обставинах, має шість неповнолітніх дітей, а також він, його дружина та син ОСОБА_2 хворіють. Зазначені обставини відносяться до форс-мажорних, є загальновідомими, підтверджені органами влади України, а також життєві та сімейні обставини підтверджуються медичними документами. Ризик за несплату кредиту має нести АТ «ІДЕЯ БАНК» як особа, що не регламентувала настання форс-мажору у письмовому договорі. Відповідач не отримував від позивача та АТ «ІДЕЯ БАНК» будь-яких повідомлень в порядку ст. 25 або ч. 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач не має банківської ліцензії на право здійснювати факторингові послуги. Також відповідачем подано заяву про застосування позовної давності за період вересень-грудень 2020 року (а.с. 42-69).
07.03.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що сторонами були визначені та погоджені між собою усі істотні умови надання кредиту, відповідно до яких була розрахована відповідна заборгованість, а також порядок отримання коштів та погашення заборгованості згідно кредитного договору. Позивач отримав від первісного кредитора довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором від 27.07.2020, а також виписку з особового рахунку з 27.07.2020 по 07.07.2023.Складовими заборгованості за кредитним договором є заборгованість за основним боргом - 22196,22, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 5779,43 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 21805,86 грн. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що якщо навіть припустити, що відповідач не був обізнаний про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для повної реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які зазначені в кредитному договорі (а.с. 71-79).
13.03.2024 до суду надійшли заперечення відповідача, в яких він зазначив, що позивачем не спростовано його доводи щодо безпідставного платежу як послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. Відповідач зазначив, що представником позивача разом з відповіддю на відзив подано докази з пропуском процесуальних строків. Окрім того, відповідач не отримував письмові докази про залучення позивача до правовідносин з ним. До того ж, відповідач просить надані позивачем разом з відповіддю на відзив докази залишити без розгляду (а.с. 81-87).
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак, звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи без їх участі.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.07.2020 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та відповідачем укладено договір кредиту та страхування №Z75.24906.006874673 на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 24000 грн., строком на 36 місяців (а.с. 4) та в паспорті споживчого кредиту, який є додатком №1 до вказаного договору сторони погодили умови кредитування (а.с. 5, 6).
В пункті 1.5 вищезазначеного договору зазначено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 додатку №1 як «плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті банку: https://ideabank.ua.
Відповідно до умов паспорту споживчого кредиту платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору: відкриття пакету послуг та плата за погашення кредиту згідно тарифами банку, плата за обслуговування кредитної заборгованості 2,89 % середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п. 5.
Під час розгляду справи встановлено, що вищевказаний договір, який підписаний сторонами містить інформацію про тип кредиту, про суму кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної). Сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору. На момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконував його умови. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.
На виконання вказаного договору АТ «ІДЕЯ БАНК» перерахувало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується ордером-розпоряженням №1 про видачу кредиту від 27.07.2020 (а.с. 7).
07.07.2023 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №07072023, згідно якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором (а.с. 12-13, 15).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №07072023 від 07.07.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 49781,51 грн., з яких: 22196,22 грн. заборгованість за основнимборгом; 5779,43 грн. заборгованість за відсотками; 21805,86 грн. заборгованість за комісіями (а.с. 14).
Як встановлено з наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості, станом на 07.07.2023 відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №Z75.24906.006874673 від 27.07.2020 в сумі 49781,51 (а.с. 74).
З виписки за рахунком ОСОБА_1 , за період з 27.07.2020 по 07.07.2023 вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та отримував кредитні транші (а.с. 75).
З наданих відповідачем разом з відзивом доказів вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі та має четверо неповнолітніх дітей. Окрім того встановлено, що відповідач, його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 мають відповідні захворювання (а.с. 49-50, 52-62, 65-66).
У відповідності до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позивач правомірно набув права вимоги до відповідача щодо виконання ним зобов'язання наведеним кредитним договором.
Однак, отримавши від банку кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.
ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою, що також не заперечується самим відповідачем.
Таким чином, суддійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, відсотків підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії, яка заявлена позивачем, суд дійшов наступного висновку.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року, справа № 524/5152/15-ц, провадження № 61-8862сво18, дійшов висновку, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.Умова договору про сплату комісії за користування кредитомє нікчемною.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати ВС від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Однак, суд зазначає, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Так, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати ВС від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення комісії у розмірі 21805,86 грн. за обслуговування кредиту не підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Для окремих видів вимог встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу)
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ч. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, датою звернення позивача із даною позовною є 22.12.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦКУкраїнищодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).
Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 карантин був відмінений з 30.06.2023.
Крім того, продовження строку позовної давності передбачено п. 19 Перехідних положень ЦК України відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, позивачем строк позовної давності не пропущено.
Щодо доводів відповідача викладених у відзиві суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У п. 1 ч. 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка,пожежа,посуха,просідання і зсув ґрунту,іншістихійнілиха тощо (ч. 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до ч. 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 ЗаконуУкраїни «Про торгово-промислові палати в Україні».
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є загальним офіційним документом та не містить в собі ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості відповідного звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто, дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те,щовонибули форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночассторона,якапосилаєтьсянафорс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначено, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча і форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчаснотовар(роботи,послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Відповідно до приписів ч. 1, ч. 6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано належних та достатніх доказів, у розумінні статей 77, 80 ЦПК України, щодо неможливості своєчасного виконання зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування позивача про характер обставин, що виникли, і причинного зв'язку між такими обставинами та невиконанням зобов'язань за договором.
Самі по собі обставини, на які посилається відповідач у доводах відзиву, у контексті вищезазначених приписів Закону, не можуть бути безумовною підставою для звільнення його від виконання обов'язків щодо сплати кредитних коштів.
Доказів відсутності у відповідача джерел доходу та відсутності можливості належним чином виконати зобов'язання, матеріали справи в собіне містять.
До того ж є неспроможними доводи відповідача про те, що він та його дружина, діти хворіли, про що є підтвердження висновків лікарів, внаслідок чого неможливо виконати зобов'язання за кредитним договором.
Що стосується клопотання відповідача про залишення без розгляду доказів, поданих представником позивача разом з відповіддю на відзив, суд зазначає, що у відповідності до ст. 179 ЦПК останнім було подано до суду відповідь на відзив і з урахуванням вимог вказаної статті він скористався своїм правом на подачу до суду доказів з метою заперечення обставин, зазначених у відзиві відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, беручи до уваги, що позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено на 56,19 %, тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1508,30 грн.
Керуючись ст. ст. 204, 514-516, 611, 629, 1054, 1077-1080, 1084 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014) до З ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з З ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z65.24906.007655737 від 27.07.2020 у розмірі 27975,65 грн. та судовий збір в сумі 1508,30 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Олег КИРИЛЕНКО