Справа № 216/8215/23
провадження 2/216/1046/24
іменем України
28 березня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . За життя батькові на підставі свідоцтва про право власності від 17.08.1993 належала 1/2 частка квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка квартири належить позивачу. За життя батько заповіту не складав, своє майно нікому не заповідав. З питання оформлення спадщини до нотаріуса звернулись позивач та син спадкодавця - ОСОБА_1 , відповідач по справі. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру. Зі слів нотаріуса оригінал документа знаходиться у відповідача. Позивач вказує, що відповідач чинить перешкоди в оформлені спадщини позивачем, документи у добровільному порядку не надає, на пропозиції позивача оформити спадщину в позасудовому порядку відмовляється. Отже, у зв'язку з неможливістю належним чином оформити свої спадкові права після смерті батька у позасудовому порядку, позивач змушена звернутись до суду з цією позовною заявою.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позов підтримує та наполягає на його задоволенні.
Відповідач про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином, проте до суду не з'явився, доказів поважності причин неявки до суду не надав, пояснень по суті позову, а також відзив на позовну заяву також не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 06.01.2022.
Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються копією паспорта позивача та свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 25.10.1979.
Згідно з відповіддю КП «Криворізьке районне БТІ» ДОР» №85 від 02.02.2024, відповідно до архівної справи, станом на 31.12.2012, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . зареєстроване на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів, згідно з розпорядженням №Ц1564 від 17.08.1993 (копія відповідного свідоцтва додається).
Зі спадкової справи №21/2022, заведеної у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі у Дніпропетровській області вбачається, що після смерті ОСОБА_3 і заявами про прийняття спадщини звернулися його син - ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_1 . Більше із заявами про прийняття або про відмову від спадщини до контори ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.12.2023 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім'я, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на спадкове майно та рекомендовано звернутись до суду з приводу цього питання.
Аналізуючи норми права, на які посилався позивач у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Нормою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору, позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно в повній мірі доведені належними та допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1200,05 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1261, 1264 ЦК України, статтями ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору, в розмірі 1200,05 грн (одна тисяча двісті гривень 05 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_2 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_3 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ