Справа № 206/1716/24
Провадження № 3/206/790/24
08.04.2024Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Малихіна В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працевлаштованого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 23.03.2024 року близько 15:00 години за адресою: АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою та наносив удари руками по обличчю колишній дружині громадянці ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне та фізичне насилля, внаслідок чого викликав занепокоєння за свою безпеку, життя та здоров'я гр. ОСОБА_2 . Дане правопорушення вчинено повторно протягом року.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис в протоколі про адміністративне правопорушення, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило. За таких обставин, відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, щодо якої складено протокол.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно дост. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства, вчиненого повторно протягом року, доведена в повному обсязі наявними в матеріалах провадження доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №387777 від 23.03.2024;
-письмовою заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вона просила органи поліції вжити заходів до ОСОБА_1 , який у неадекватному стані регулярно вчиняє домашнє насильство психологічного характеру, нецензурно лається;
- поясненнями;
-копією постанови Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15.12.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.;
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП, як такі що полягали у вчиненні домашнього насильства, вчиненого повторно протягом року .
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей,вважаю доведеною повністю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення, повторно протягом року, домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленимист. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, систематичну і зухвалу поведінку ОСОБА_1 , відносно колишньої дружини, що визначає відсутність у нього моральних цінностей, які становлять систему загальних правил поведінки людини (соціальних норм), заснованих на співвідношенні критеріїв добра і зла, порядності й непорядності, людяності та жорстокості, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межахсанкції ч.2 ст. 173-2 КУпАП,виключно, у виді адміністративного арешту.
Призначення ж більш м'якого виду адміністративного стягнення, не буде сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що як джерело права суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Оскільки рішенням Європейського суду з прав людини від 30.10.2014 року у справі «Швидка проти України», яке набуло статусу остаточного 30.01.2015 року та яким було констатовано порушення статті 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо негайного виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді арешту, вважаю за необхідне дану постанову про накладення стягнення у виді адміністративного арешту звернути до виконання після набрання нею законної сили, а строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання особи.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п'ятнадцять) діб.
Постанову звернути до виконання після набрання нею законної сили.
Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 , відраховувати з моменту його затримання.
На підставі ст. 401 КУпАП стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривні 60 ( шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя В.В. Малихіна