Справа № 185/15238/23
Провадження № 2/185/1116/24
28 березня 2024 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді - Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Астапчук Д.В, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/15238/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням,-
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , яку уточнила ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої просить суд визначити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування жилу прохідну кімнату площею 17,1 кв.м., яка згідно технічної характеристики квартири під АДРЕСА_2 ;
виділити ОСОБА_2 в користування жилу ізольовану кімнату, площею 17,1 кв.м., яка згідно технічної характеристики квартири під АДРЕСА_3 ;
для загального користування залишити: 1 передню 4,30 кв.м., 2 туалет - 1 кв.м., 3 ванна - 2,10 кв.м., 4 кухня - 5,60 кв.м.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником 1/ 2 частини квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , власником іншої 1/2 частини є син позивача - ОСОБА_2 . Син фактично проживає окремою сім'єю разом зі своєю дружиною та її дитиною у їх спільній двокімнатній квартирі в окремій ізольованій кімнаті. Позивач проживає у прохідній кімнаті. Площа кімнат однакова - 17,1 кв.м. У спільній частковій власності фактично склався режим окремого користування. Відповідач проживає зі своєю сім'єю з дружиною та дитиною в окремій кімнаті та використовує більше комунальних послуг, позивач проживає одна та звісно використовує менше комунальних послуг. Однак відповідач фактично оплачує тільки 1/2 частину вартості комунальних послуг. Сторони мають один спільний рахунок, оформлений на позивача. Проте відповідач вважає, що має право користуватись всією квартирою і інколи намагається потрапити до кімнати позивачки. На прохання оплачувати 2/3 частини вартості комунальних послуг відповідач відмовився, на оформлення субсидії позивачка втратила право. Тому позивачка змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явилась, надала суду заяву, згідно з якою просила суд розглянути справу за її відсутності, та уточнила позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, згідно заяви просив суд розглянути справу за його відсутності, уточнені позовні вимоги визнав.
Згідно ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками (спільна часткова власність по 1/2 частині) квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 , квартира складається з 2 кімнат житловою площею 34,20 кв.м., у тому числі: 5 житлова - 17,10 м.кв., 6 житлова - 17,10 м.кв.; 1 передня 4,30 кв.м., 2 туалет - 1 кв.м., 3 ванна - 2,10 кв.м., 4 кухня - 5,60 кв.м. Загальна площа 47,20 кв.м.
Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові(пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Дії власника майна не повинні суперечити закону і порушувати прав інших осіб та інтереси суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (стаття 355 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Спір між сторонами, які є співвласниками квартири, виник щодо встановлення порядку спільного користування квартирою. Вирішуючи спір, суд виділяє в користування сторонам спору частини житлового приміщення, відповідно до розміру їх часток у праві власності на спільне майно.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України № 6-1500цс15 від 17 лютого 2016 року і неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19, провадження № 61-10474св21, від 22 липня 2022 року у справі № 344/698/18, провадження № 61-9984св21.
При вирішенні позовних вимог суд встановив, що між сторонами існував спір щодо усталеного порядку користування спірною квартирою, запропонований порядок користування квартирою відповідає інтересам її співвласників.
Виходячи з вищенаведеного, та враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.4, 5, 13, 76-83, 265, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.
Визначити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування жилу прохідну кімнату площею 17,1 кв.м., яка згідно технічної характеристики квартири під АДРЕСА_2 ;
виділивши ОСОБА_2 в користування жилу ізольовану кімнату, площею 17,1 кв.м., яка згідно технічної характеристики квартири під АДРЕСА_3 ;
залишивши для загального користування наступні приміщення: 1 передню 4,30 кв.м., 2 туалет - 1 кв.м., 3 ванна - 2,10 кв.м., 4 кухня - 5,60 кв.м.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 08 квітня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А. О. Врона