Справа № 183/7096/23
№ 2/183/533/24
08 квітня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Шевченко О.С.,
розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району, про визнання особи такою, що втратила право користування та зняття з реєстраційного обліку, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації за вказаною адресою.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що 16 липня 2001 року її чоловіку ОСОБА_2 Міністерством Оборони України Гвардійського КЗЧ району було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі подружжя проживало разом з їх сином ОСОБА_3 , 1990 року народження.
Сімейно-шлюбні відносини між сторонами були фактично припинені з червня 2003 року, з цього часу ОСОБА_2 у даній квартирі не проживає, спільного господарства з позивачкою не веде, а 23 березня 2005 року шлюб між ними розірвано офіційно.
Як зазначає позивачка вище, відповідач в квартирі не проживає більш, ніж шість місяців, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не приймає, особистих речей також не має.
Факт реєстрації відповідача за вказаною адресою порушує право позивачки на вільне розпорядження і користування майном, ОСОБА_1 вимушена сплачувати комунальні послуги за кількістю зареєстрованих осіб, а також позбавлена можливості скористатися іншими правами передбаченими чинним законодавством.
Ухвалою суду від 19 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження по справі (а.с. 14).
Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року залучено у якості третьої особи Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району (а.с. 19).
В судове засідання позивачка не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, одночасно позов підтримала, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання повторно не з'явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивачки, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.
Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутність.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
16 червня 2001 року Гвардійською КЕЧ району видано ордер № 105, за яким старшому сержанту ОСОБА_2 та членам його родини: дружині ОСОБА_4 , сину ОСОБА_5 , 1988 року народження, сину ОСОБА_6 , 1990 року народження, надано право на зайняття житлової квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8).
23 березня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, про що Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Згідно довідки з місця проживання № 58 станом на 13 квітня 2023 року за вказаною адресою зареєстрованими значаться: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 7).
Як вбачається із акту перевірки фактичного проживання складеного депутатом Черкаської селищної ради округу № 7 від 25 квітня 2023 року, ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з червня 2003 року (а.с. 10).
Правовідносини, що вникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону, а саме.
Основним законодавчим актом у сфері регулювання житлових відносин є Конституція України та Житловий кодекс України, прийнятий у 1983 році. (далі - ЖК України).
17 липня 1997 року Україна ратифікувала римську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенцію), а також Перший протокол та протоколи №№ 2, 4, 7 та 11 до цієї Конвенції. Певна увага приділена у Конвенції правам людини, що пов'язані з житлом. Так, п. 1 ст. 8 Конвенції встановлює, що кожна людина має право на повагу до її житла. Цим правом закріплена недоторканність житла, яка проголошена також ст. 30 Конституції України. Відповідно до цього ніхто не може перешкоджати особі у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, а будь-які порушення цих повноважень захищаються у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ним зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, проводиться виключно в судовому порядку.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавленні права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.
З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).
У відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 з 2003 року фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 понад 6 місяців не проживає за місцем реєстрації, що відповідно до ст. 71 ЖК України, є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Визнання особи такою, що втратила право користування житлом, тягне за собою зняття цієї особи з реєстрації в даному приміщенні.
А тому позовні вимоги в частині визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивачки про зняття відповідача з реєстраційного обліку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником; 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Позивачка не позбавлена можливості звернутися з відповідною заявою до органу реєстрації про зняття з реєстраційного обліку відповідача. Тому у цій частині вимог позивача слід відмовити.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , підлягають частковому задоволенню.
В зв'язку з тим, що позивачка не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10-12, 27, 30, 58-62, 209, 212-215, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району, про визнання особи такою, що втратила право користування та зняття з реєстраційного обліку, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району, код ЄДРПОУ 22992692, адреса: вул. Ювілейна, буд. 8 офіс 20, селище Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270.
Суддя Сорока О.В.