Справа № 182/5054/23
Провадження № 2-п/0182/10/2024
Іменем України
05.04.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Рунчевої О.В.
за участю секретаря судового засідання - Власенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі заяву ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, -
12.02.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.131-133).
Даним рішення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за Договором № б/н від 18.08.2017 року в сумі 104 462 грн. 96 коп. (сто чотири тисячі чотириста шістдесят дві грн. 96 коп.), а також судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.). Заочне рішення ОСОБА_2 не отримала, так як не проживає за місцем реєстрації, а дізналась 01 березня 2024 року через ДІЮ. За ч.3 ст.284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Відповідач з вищевказаним рішенням суду не згодна, оскільки обставини справи встановленні не у повному обсязі, без дослідження обставин, які кардинально можуть змінити рішення у справі, а саме: позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 18.08.2017 року. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 19.10.2018 року отримала картку типу преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000 грн.). Зобов'язання за договором про надання банківських послуг Банк виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, визначених в паспорті споживчого кредиту та в межах встановленого кредитного ліміту. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відносно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановлені кредитним договором терміни Відповідач не виконувала, у зв'язку з чим станом на 22.05.2023 року має заборгованість 104 462 грн. 96 коп., яка складається з наступного: - 86 137,63 грн. заборгованість за кредитом; - 18 325,33 грн. заборгованість за простроченими відсотками; Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 104 462 грн. 96 коп. та понесені ним судові витрати.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. ст. 1048 ЦК України). Ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. ст.. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг із тарифів обслуговування преміальних та Умови та правила надання банківських послуг. Проте, вказані документи не підписані відповідачем. Доказами, у контексті ст.. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 19.10.2018 року відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, у якому, зокрема, передбачено розмір процентної ставки річних та розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, є безпідставними, у зв'язку з тим, що у доданій позивачем до позовної заяви довідці про основні умови кредитування (паспорті споживчого кредиту) зазначено інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за різними видами кредитних карток: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Картка Platinum», «Картка MC World Black Edition», «Картка Visa Signature», «Картка MC World Elite», «Картка Visa Infinite». Проте матеріали справи, в тому числі анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, підписана сторонами не містить інформації про те, який саме вид картки було видано відповідачу. Крім того, долучений до позову Паспорт споживчого кредиту не є належним доказом у цій справі, оскільки сторони при укладенні кредитного договору, не передбачили, що він є його складовою частиною. Умовами та Правилами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила, Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Тарифи банку та Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У зв'язку з перебуванням відповідача за кордоном і необізнаністю про судовий процес, вона не мала можливості бути присутньою на судовому засіданні і надати, особисто, свої пояснення та докази. Вважаємо, всі зазначені доводи мають істотне значення для правильного вирішення справи. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 року по справі № 182/5054/23 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити до слухання справу №182/5054/23 в загальному порядку. 03.04.2024 року в на електронну адресу суду від представника заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, згідно якої просить розглядати заяву без її особистої присутності у зв'язку з постійними обстрілами міста Нікополь, на задоволенні заяви наполягає, обґрунтування повністю підтримує (а.с.176-178).
05.04.2024 року на електронну адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, оскільки через загрозу артобстрілу та нестабільне інтернет-з'єднання підключитись до відеоконференцзв'язку не вдалось (а.с.179-180). Просить відмовити в задоволенні заяви, на обґрунтування своєї позиції подано відзив.
Враховуючи, що учасники справи у судове засіданні не з'явилися, розгляд справи проводиться без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
03.04.2024 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов письмовий відзив на заяву про перегляд заочного рішення, згідно якого, заперечують проти перегляду заочного рішення від 12.02.2024 року з наступних підстав. Виходячи з матеріалів справи - відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи та від неї не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи.
Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. З огляду на вищевикладене, суд за наявності правових підстав та вимог ст. 43, 44 ЦПК України, з урахуванням Листа Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» та умов проведення заочного розгляду справ, врахував неявку відповідача в судове засідання, належне повідомлення відповідача про розгляд справи; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, а тому правомірно провів заочний розгляд справи та виніс судове рішення яке є законним, справедливим та обґрунтованим.
Щодо матеріальних підстав для скасування заочного рішення, то відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Таким чином, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи.
Стосовно правомірності винесення рішення судом. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача; виписка по рахунку; довідки.
Відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору, а також доказів, які б підтверджували факт виконання зобов'язань за договором. Всі твердження відповідача зазначені в заяві є надуманими, повністю спростовуються доказами по справі та не впливають на зміст ухваленого рішення.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстави вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні.
Також зауважують, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.
Враховуючи викладене, просять суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення (а.с.166-172).
Статтею 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлялась належним чином про розгляд справи, що підтверджується конвертом, згідно якого, ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками направлялась на адресу реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 130), а отже судом вирішено розглянути справу заочно на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач не повідомила суд про зміну своєї адреси, згідно ст. 131 ЦПК України, ніяких клопотань, заяв до суду не направила.
Таким чином, доводи представника заявника ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що представником заявника ОСОБА_1 не надано належних доказів не укладення кредитного договору, а також доказів, які б підтверджували факт виконання зобов'язань за договором. Відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнавала свої зобов'язання за Договором.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не надала суду доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для скасування заочного рішення.
Керуючись ст. ст..131, 288 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 року по справі №182/5054/23 (№ провадження 2/0182/1279/2024) - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: О. В. Рунчева