Справа № 642/6922/23 Головуючий суддя І інстанції Грінчук О. П.
Провадження № 22-ц/818/1390/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
09 квітня 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року, по цивільній справі № 642/6922/23, за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося з позовом до до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 07.09.2020 укладено кредитний договір №3264929157. За умовами договору позичальнику надано кредит в розмірі 81 530 грн. на 60 місяців зі сплатою 0.01% річних відсотків від суми боргу та 3% щомісячних процентів від суми кредиту. Кредит позичальник отримав шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, передбачений п. 1.4 Кредитного договору. Крім того, 08.09.2020 права вимоги за кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016. На підставі такого договору від 07.10.2016, 08.09.2020 АТ «Таскомбанк» став новим кредитором відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020, враховуючи фактичну передачу права вимоги за кредитним договором - 08.09.2020, шляхом підписання відповідного реєстру, що передбачено Договором про відступлення прав вимоги. В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання з погашення кредиту належним чином перед банком не виконав, в добровільному порядку суму боргу та проценти не повертає, тому позивач звернуся до суду.
На підставі вищевикладеного АТ «Таскомбанк» просило суд стягнути із відповідача суму боргу за кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 станом на 01.11.2023 в розмірі 118 910.63 грн., яка складається із: 72020.17 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 10.13 грн - по річним процентам, 46 880.33 грн. - по щомісячним процентам.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 16 січня 2024 року було задоволено позов.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 станом на 01.11.2023, в розмірі 118 910 грн. 63 коп., яка складається із: 72020 грн. 17 коп. - заборгованості за тілом кредиту (в тому числі прострочена), 10 грн. 13 коп. - по річним процентам (в тому числі прострочена), 46 880 грн. 33 коп. - по щомісячним процентам (в тому числі прострочена).
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказала, що АТ «Таскомбанк» є неналежним позивачем у справі, оскільки договір про відступлення права вимоги відбувся у 2016 році, тобто до укладання кредитного договору у 2020. Вважає розрахунок заборгованості неналежним та недостовірним доказом наявності заборгованості.
Зазначила, що не надано доказів переходу права вимоги від першого до нового кредитора.
АТ «Таскомбанк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитом суд першої інстанції суд свої висновки мотивував наступним чином.
Відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права АТ «Таскомбанк» за договором кредиту відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Кредитор свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором.
В той час, наявні у справі докази вказують на те, що ОСОБА_1 порушила взяті на себе за кредитним договором зобов'язання із погашення заборгованості та сплати процентів.
Згідно розрахунку АТ «Таскомбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 станом на 01.11.2023 становить 72020,17 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 10,13 грн - по річним процентам, 46 880,33 грн. - по щомісячним процентам.
Крім того, вимоги про стягнення процентів на думку суду є обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 та паспортом кредиту №4929157 від 07.09.2020 до вказаного кредитного договору, які особисто підписані ОСОБА_1 . Відтак, відповідачка була обізнана з такими умовами договору перед його укладанням.
Окрім цього, заперечення відповідача щодо відсутності доказів про досудове врегулювання спору згідно вимог ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», що, на її думку, є підставою для відмови у достроковому поверненні коштів, спростовується наявним в матеріалах справи досудовим Повідомленням-вимогою №10445/70.2.1 від 04.05.2023, направленим АТ «Таскомбанк» на адресу ОСОБА_1 із вимогою достроково повернути кредитні кошти та сплатити річні та щомісячні проценти, у разі не повернення коштів банк повідомив, що буде змушений звернутись із даною вимогою до суду.
Вищевказана заборгованість підтверджується випискою по картковому рахунку та розрахунком представника позивача, який не спростований відповідачем.
Оскільки ОСОБА_1 всупереч вимог статті 1050 ЦК України односторонньо порушила свої зобов'язання за кредитним договором, то, за цієї обставини, позивач вправі вимагати повернення кредитної заборгованості та здійснення належних виплат, передбачених кредитним договором та паспортом кредиту, у вигляді процентів.
Заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, в той час, позовні вимоги банку до відповідача ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими і такими, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що 07.09.2020 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3264929157, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит, згідно п.1.2, 1.3 Договору, в сумі 81 530 грн. строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків, передбачених паспортом кредиту №4929157, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що кредит надається ОСОБА_1 наступним чином - 36 000 грн. - переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 , 650 грн. - перерахування в ТОВ «майСейфеті» за визначеними реквізитами в рахунок оплати послуг «Охоронець КредитМаркет 48», 43 200 грн. - перерахування в ПАТ «Страхова компанія «ТАС» за визначеними реквізитами як оплата страхового платежу, 600 грн. - перерахування на визначені реквізити в ТОВ «ЦФР» як оплата за електронний ключ доступу до додатку.
07.09.2020 ОСОБА_1 підписала паспорт кредиту №4929157, на який є посилання в кредитному договорі №3264929157 від 07.09.2020, яким передбачено сплату ОСОБА_1 0.01% річних відсотків від суми боргу та 3% щомісячних процентів від суми кредиту. Крім того, паспортом кредиту передбачено графік повернення кредиту та процентів, з якими відповідач ОСОБА_1 погодилась, підписавши його. Також ОСОБА_1 підписала положення кредитного договору про те, що вказаний паспорт кредиту є невід'ємною частиною кредитного договору.
Між сторонами виникли кредитні правовідносини, шляхом підписання кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Вказаними документами передбачені всі істотні умови надання кредиту, сплати відсотків та повернення таких коштів позичальником банку. Підписавши кредитний договір та паспорт кредиту, відповідач ОСОБА_1 добровільно погодилася на визначені в них умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов'язання. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.
Як вбачається з платіжної інструкції №ТС-199000 від 07.09.2020 в матеріалах справи, банком перераховано ОСОБА_1 на її реквізити кредитні кошти в розмірі 36 000 грн., призначення платежу - переказ на поточний рахунок згідно НОМЕР_1 від 07.09.2020. Зазначена фінансова операція також відображена у виписці з особового рахунку ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи наявні документи на виконання кредитодавцем порядку надання решти кредитних коштів, згідно вимог п. 1.4 Договору, а саме: витяг з реєстру оплачених страховок ЗАТ «СК «ТАС» 07.09.2020 в розмірі 43 200 грн. за ОСОБА_1 згідно КД №3264929157 від 07.09.2020; витяг щодо оплачених послуг ТОВ «ФК «ЦФР» на суму 600 грн. від 07.09.2020 за електронний ключ доступу до додатку за ОСОБА_1 згідно КД №3264929157 від 07.09.2020; витяг з реєстру оплачених страховок ТОВ «Майсейфеті» 07.09.2020 в розмірі 650 грн. за послугу «Охоронець КредитМаркет 48» за ОСОБА_1 згідно КД №3264929157 від 07.09.2020.
Вказане підтверджує надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів, згідно умов п. 1.4 Кредитного договору №3264929157 від 07.09.2020, та спростовує доводи скарги відповідача в цій частині.
07.10.2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, згідно п. 2.1 якого первісний стягувач передає новому стягувачу право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення по них.
Пунктом 3.4 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги переходить до Нового кредитора - з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора.
З копії витягу з Реєстру прав вимоги від 08.09.2020 до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, вбачається, що відступається право вимоги щодо кредитного договору №3264929157 від 07.09.2020, укладеного між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1
08.09.2020 АТ «Таскомбанк» сплачено ТОВ «ФК «ЦФР» ціну за договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, що підтверджується копією платіжної інструкції №647186979.
Таким чином, враховуючи підписання первісним та новим кредитором Реєстру прав вимог саме 08.09.2020 та сплату 08.09.2020 новим кредитором первісному відповідної суми за відступлення права вимоги, АТ «Таскомбанк» став новим кредитором відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 - з 08.09.2020, що передбачено п. 3.4 Договору про відступлення права вимоги щодо моменту передачі майнових прав.
07.09.2020 відповідач ОСОБА_1 підписала повідомлення про відступлення прав вимог за кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 від ТОФ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк», згідно якого відповідач також визнала, що новим кредитором у вказаних кредитних правовідносинах стане АТ «Таскомбанк», жодних заперечень не зазначила.
З наданих позивачем письмових доказів вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо процентної ставки за користування кредитом, ці докази відповідачкою не спростовані.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі наведених положень, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права АТ «Таскомбанк» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Кредитор свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно розрахунку АТ «Таскомбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 станом на 01.11.2023 становить 72020.17 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 10.13 грн - по річним процентам, 46 880.33 грн. - по щомісячним процентам.
Крім того, вимоги про стягнення процентів є обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором №3264929157 від 07.09.2020 та паспортом кредиту №4929157 від 07.09.2020 до вказаного кредитного договору, які особисто підписані ОСОБА_1 , відтак, остання була обізнана з такими умовами договору перед його укладанням.
Вищевказана заборгованість підтверджується випискою по картковому рахунку та розрахунком представника позивача, який не спростований відповідачем.
Зважаючи, що відповідачем належним чином не виконано умови кредитного договору, заборгованість у повному обсязі не погашено, її розмір не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості не надано, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо наявності у позивача права вимоги за договором факторингу, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом обставин справи були дотримані норми матеріального і процесуального права.
У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідач не спростувала належними і допустимим доказами факт укладення договору факторингу, внаслідок чого пізніше на підставі відповідного реєстру відбулася передача позивачу - фактору права вимоги за вказаним договором кредиту до відповідачки, з відповідною оплатою клієнту цієї послуги.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції відповідно до ст. 89 ЦПК України дав правильну правову оцінку наявним доказам у справі, у їх сукупності.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 16 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2024 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді І.В. Бурлака.
О.В.Маміна.