Справа № 346/6234/23
Провадження № 33/4808/397/24
Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Гриновецький Б.М.
09 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю захисника Дикуна І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за його апеляційною скаргою на постанову Коломийського міськрайонного суду від 6 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням штрафу 17 000 грн. і позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Провадження в справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-2 ч.1 КУпАП закрито на підставі ст. 38 ч.2 КУпАП.
ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 22.10.2023 року о 23 год. 38 хв. в с.Рунгури по вул. Шевченка керував автомобіля «DACIA LOGAN» НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з рота, порушення мови, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі категорично відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, він не виконав вимогу поліцейського про зупинку автомобіля.
В апеляційній скарзі захисник Дикун І.В. вважає постанову суду в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП незаконною й необґрунтованою через істотні порушення процесуального та матеріального права. Поліція заздалегідь (без з'ясування обставин) зробила ОСОБА_1 винним у вчиненні адмінправопорушень, що є неприпустимо. Так, на відеофайлі під № 0017 (час 23.48.07 - 23.48.12, 22.10.2022 року) працівник поліції говорить: «Це, що ми маємо скласти ми і так складемо», але на відео файлі під № 0018 зафіксовано (час 23.59.38, 22.10.2022 року), що тільки в цій годині поліція пропонує пройти йому освідування на вміст алкоголю в медичному закладі, від якого він не відмовлявся. Працівники поліції без всяких законних підстав, без ухвали суду, заїхали на приватне володіння ( на територію його будинковолодіння) І. Прокопіва. При чому в протоколі за ч. 1 ст. 130 КУПАП невірне «місце вчинення» адмінправопорушення та адрес проживання «правопорушника», замість АДРЕСА_1 зазначена чомусь АДРЕСА_1 , що є істотним порушенням. Як вбачається з матеріалів справи жодний протокол про це не складався. Така протиправна поведінка поліції є підставою вважати всі наступні дії поліції та здобуті в справі докази незаконними за принципом «плодів зіпсованого дерева». Відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП:
а) протокол про адміністративне правопорушення оформлений з грубими порушеннями ( невірно вказано місце вчинення адмінправопорушення та проживання «правопорушника»), адже час його складання , що зафіксований у цьому процесуальному документі не відповідає матеріалам справи, зокрема відеозаписам. Так, датою та часом його винесення, які зафіксовані в ньому є:22.10.2023 року, 23 год. 55 хв. Однак з відеозапису вбачається, що в цьому документі містяться очевидні неправдиві дані. Так, з відео файлу під №0018, видно наступне, час на відео 23.59.50 (22.10.2023 року) - 00.00.06 (23.10.2023 року), а саме, як працівник поліції говорить: «Попереджаю, що відносно Вас будуть складатись адміністративні матеріали за не зупинку та по 130». На цьому ж відеофайлі час 00.00.31 - 00.00.35 (23.10.2023 року) поліція говорить: «Встановлюємо ваші дані, тоді приступаємо до складання адмінпротоколів». Тобто датою складання протоколу взагалі має бути - 23.10.2023 року, а не 22.10.2023 року;
б) відповідно до Розділу ІІ п.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні поліції: «Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено» однак у протоколі допущено виправлення, при чому аж в його двох графах: в часі складання протоколу про адмінправопорушення та в часі коли було вчинено саме правопорушення;
в) при цьому, «правопорушник» не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння в медичному закладі, однак поліція, таке право не забезпечила. Як вбачається з відеозапису № 0018 (час на відео: 23.59.43-23.59-43-23.59.45) жодної відмови від ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі не надходило. І як він міг (навіть при великому бажанні) поїхати в медичний заклад на перевірку щодо вмісту алкоголю, коли саме направлення винесено - 22.10.2023 року в 23.45, а згідно відеозапису № 0018 (2.10.2023 року) тільки (Увага!) в 23.59.34-23.59.38 поліція говорить: «Ви їдете в лікарню чи ні, для медичного освідування».
Просить провадження по щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Апеляційний розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 за клопотанням захисника через його виїзд до родича в ЗСУ в гарячу точку.
Перевіривши справу, проаналізувавши апеляційні доводи, пояснення захисника та матеріали справи, апеляційний суд прийшов до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою.
Постанова суду щодо ОСОБА_1 в частині притягнення його до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, не може залишатися в силі, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення.
При цьому судом першої інстанції не враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов'язані неупереджено, без прояву обвинувального ухилу і суворо додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів.
Судом не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. Ця справа належить до такої категорії проваджень.
В діях ОСОБА_1 є певні ознаки пред'явленого правопорушення, але його вину не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом.
Постанова суду не може залишатися в силі через істотні процесуальні порушення, в тому числі права особи на захист.
Суд не мав процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення ОСОБА_1 копії протоколу про правопорушення, що підтверджується відеозаписом події. Апеляційний суд розцінює це як істотне порушення прав ОСОБА_1 на захист, оскільки йому фактично не пред'явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності і підставою для безумовного скасування постанови суду. Суд не має повноважень на вручення копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції на місці події або поштою чи прямо в судовому засіданні.
Апеляційний суд не може спростувати доводи захисника, які підтверджується відеозаписом події про те, що останньому перед початком і при процедурі проходження огляду на стан сп'яніння, не було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката, не роз'яснено право на мовчання і не свідчити проти себе, що є істотними процесуальними порушеннями її конституційного права на правовий захист (ст. 59 Конституції України) і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини правопорушника, що в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами.
Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу і її було проголошено вже після завершення процедури огляду водія і складання протоколу.
Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що протокол не може бути доказом вини правопорушника. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак апеляційний суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини.
За таких обставин апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення апеляційних доводів апелянта про недоведеність вини ОСОБА_1 , тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, як необґрунтована.
За вищенаведених порушень постанова підлягає скасуванню, а справа підлягала б направленню на новий судовий розгляд. Але згідно ст. 294 КУпАП для повернення справи на новий розгляд в апеляційного суду немає повноважень.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 підлягав би виправданню за недоведеністю його вини, однак чинний КУпАП не передбачає такої підстави.
Тому, враховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, верховенство права, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу та судовому розгляді справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови.
Не всі апеляційні доводи апеляції є обґрунтованими, оскільки вони належно спростовані судом першої інстанції.
К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Дикуна І.В. задовольнити, постанову Коломийського міськрайонного суду від 6 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 в частині притягнення його до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Б.М. Гриновецький