Справа № 727/3425/24
Провадження № 2-з/727/34/24
про забезпечення позову
05 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці: Гавалешко П.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі,
03.04.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. У поданій заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 на праві власності.
Вказує, що ним подано позов до Шевченківського районного суду м.Чернівці до ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 про стягнення 5 275 090 гривень в рахунок повернення боргу.
Вказані заходи забезпечення позову пов'язані з предметом спору та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ч. 1 ст. 150 ЦПК України містить вичерпний перелік видів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із наступного:
Так, за змістом ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення вразі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або не виконання рішення суду вразі невжиття таких заходів;запобігання порушеннюу зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього; заборони вчиняти певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, яка спрямована проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду.
Згідно розяснень, що надані в п.4 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Як вбачається з поданої заяви, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно що належить відповідачам.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем майна та вважає за необхідне частково забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти дії направлені на відчуження нерухомого майна.
Застосування саме такого заходу забезпечення позову належним чином запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Крім цього, даний вид забезпечення позову, на думку суду, є співмірним заявленим позовним вимогам.
Накладення судом заборони відчуження майна може забезпечити виконання рішення суду та не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.
Вжиття судом такого заходу забезпечення позову має тимчасовий характер, а тому заборона вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси власників. відповідачі лише тимчасово позбавлені можливості відчуження нерухомого майна.
На підставі наведеного та керуючись ст. 149- 153 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно:
-земельну ділянку ( кадастровий номер 3222481601:01:051:5564, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2111988932224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0343 га.
-житловий будинок (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2482174332140, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 144,1 кв.м, житловою площею 69,6 кв.м).
-квартиру (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2739911080000 в багатоквартирному житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 33 кв.м, житловою площею 9 кв.м) до прийняття рішення у справі та вступу його в законну сили у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя П.C. Гавалешко