Єдиний унікальний номер 725/264/24
Номер провадження 2/725/49/24
03.04.2024 року.Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.
при секретарі Урсуляк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул.Велика Васильківська,100 м.Київ), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (вул.Січових Стрільців,37-41, оф.215 м.Київ), приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович (вул.Міцкевича Адама,2 м.Чернівці) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернулася до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вказаним вище позовом.
Посилалась на те, що нещодавно їй стало відомо, що приватним виконавцем Кондрюком К.О. відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису, вчиненого 30.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з неї на користь АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») заборгованості в розмірі 12802,95грн.
Вважає, що даний виконачий напис не підлягає виконанню, оскільки приватним нотарісом не перевірено безспірність вимог стягувача та вчинено його з грубим порушенням чинного законодавства.
Так, на момент вчинення приватним виконавцем виконавчого напису у неї була відсутня будь-яка заборгованість перед АТ «Альфа-Банк».
Крім того, вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом на підставі документів, які не підтверджували безпірність заборгованості за кредитним договором, оскільки стягувачем не було надано виписки з рахунку та оригіналу кредитного договору.
Більше того, кредитний договір не був нотаріально посвідчений, що є грубим порушенням та суперечить положенням постанови КМУ "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.
Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений - 30.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., реєстровий №16387. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
22.03.2024 позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також стягнути з відповідача, понесені нею судові витрати.
05.03.2024 на електронну адресу суду від АТ «Сенс Банк» - ОСОБА_2 надійшли його письмові пояснення щодо позову та заява про розгляд справи у його відсутність. Вказував, що ОСОБА_1 не надано суду жодних належних доказів на підтвердження обставин, викладених нею у позові. Так, Банк у встановлений законом строк надіслав боржниці вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Оскільки така вимога ОСОБА_3 була проігнорована, Банк і звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. При цьому ним було надано документи, які підтверджували безпірність заборгованості за кредитним договором. Той факт, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без наявності оригіналу кредитного договору, не відповідає дійсності. Жодних доказів на підтвердження вказаного позивачкою не надано та відповідне клопотання про витребування від нотаріуса документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, суду не заявлено. Враховуючи те, що саме позивач повинен довести обставини, що свідчать про незаконність виконавчого напису, просив у задоволенні позову відмовити.
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К.О. про причини своєї неявки суду не повідомили. Письмових заперечень на позов та будь-яких клопотань, заяв не подали.
У зв'язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що 30.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харею Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №16387, яким стягнуто з позивачки ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») заборгованості за кредитним договором №630622667 від 26.04.2017 за період з 26.08.2019 по 11.12.2019 у розмірі 10625,41грн., з яких 2737,19грн. - прострочена заборгованість; 7861,48грн. - строкова заборгованість; 26,74грн. - строкова заборгованість за комісією та процентами, а також 650грн. - плата за вчинення виконавчого напису (а.с.14,28).
10.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Кондрюком К.О. відкрито виконавче провадження №62301734 щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису. На даний час виконавцем проводяться виконавчих дії, зокрема, винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, арешт коштів (а.с.16-19, 29-42).
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» право вчинення виконавчого напису належить до компетенції нотаріусів.
Сатеттю 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Законодавець також визначив, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Аналогічні положення містяться в п.3.1. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (далі за текстом - Порядок).
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року (далі за текстом - Перелік).
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (надалі -Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:
«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору: б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашенім заборгованості».
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.
Як було встановлено судом оскаржуваний виконавчий напис, вчинено приватним нотаріусом 30 квітня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Водночас з тексту виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за №1172.
Однак перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах від 15 квітня 2020 року (справа № 158/2157/17) та від 21 вересня 2021 року (справа № 910/10374/17) зазначив, що «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
За таких обставин, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Хара Н.С. не дотрималась встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивачки.
Також, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Таким чином, законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду від час винесення 13.10.2021 своєї постанови (справа 554/6777/17-ц) зазначив, що апеляційний суд, врахувавши висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені при попередньому касаційному перегляді справи, встановивши відсутність доказів направлення позичальником листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
З метою з'ясування всіх фактичних обставин справи, судом, за клопотанням позивачки, було витребувано у приватного нотаріуса документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис.
Втім жодних витребуваних матеріалів до суду не надійшло.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Таким чином, суд, розглядаючи даний спір, не може встановити та дати оцінку документам, на підставі яких приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис та чи підтверджували вони безспірність заборгованості ОСОБА_1 .
За таких обставин, враховуючи вказані вимоги закону та наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Крім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду.
На підставі вище викладеного та керуючись ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за №16387, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») заборгованості за кредитним договором №630622667 від 26.04.2017 у розмірі 11275грн. 41коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, місцезнаходження: вул.Велика Васильківська,100 м.Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич