Справа № 641/7014/23
Провадження № 2/191/1640/23
Іменем України
18 березня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Порошиної О.О.
за участю секретаря - Рибак М.П.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.01.2022 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» уклав з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №5435782. За яким ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 18000 грн., а відповідач зобов'язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,90% в день. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 18000 грн. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виник борг по поверненню кредиту в розмірі 51858 грн. ( 18000,00 грн. - тіло кредиту, 33858,00 грн. нараховані проценти). 29.05.2023 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» уклали договір факторингу №29.05/2023-Ф. За умовами якого, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №5435782 від 25.01.2022 р. Відповідач добровільно заборгованість не сплатив.
Також позивачем нараховано інфляційні витрати за період з жовтеня 2022 р. по червень 2023 р. у розмірі 4356,08 грн., три відсотки річних у розмірі 1683,61 грн.
В зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 51858,00 грн., а також інфляційні втрати 4356,08 грн., три відсотки річних у розмірі 1683,61 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень, витрати на професійну правничу допомогу 10000 гривень.
У судове засідання представник ТОВ "ФК "ФІНТРАСТУКРАЇНА" не з'явився, але направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) невідоме на сайті Судової влади. Про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з тим, що відповідач не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що та підтверджено матеріалами справи, що 25.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №5435782 про надання споживчого кредиту на суму 18000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 30 днів, зі сплатою відсотків 1,90% в день в межах строку кредитування Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів.
Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А326319», відповідно до ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, згідно ст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст. 1054ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст.634ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Застаттею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
За змістом ч. 13 ст.11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зістаттею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13статті 11Закону України «Про електронну комерцію».
Так, умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків після місячного строку дії договору, оскільки умовами договору передбачено його автоматичну пролонгацію.
Пунктом 4.3 вказаного договору визначено порядок пролонгації строку кредиту. Сторони домовилися, що у випадку якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.4.3.1).
Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.
29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого Клієнт (первісний кредитор) відступив Фактору (новому кредитору) право вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників. Отже право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5435782 від 25 січня 2022 року від ТОВ «Авентус Україна» перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» придбало право вимоги за цим кредитним договором до ОСОБА_1 .
Відповідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованості, розмір якої становить 51858,00 гривень (18000,00 гривень - тіло кредиту та 33858,00 гривень - нараховані проценти).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з 18000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 33858,00 гривень заборгованості за процентами за користування кредитом підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено.
За встановленого, позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022 від 24лютого 2022року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року та розрахунок 3 % річних за вказаний період, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 грн, як передбачено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 51858,00 грн, що становить 89 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1923,21 грн. витрат по сплаті судового збору.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень, що підтверджуються Договором про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року, платіжною інструкцією №1328 від 25 жовтня 2023 року про оплату 10 000 гривень за адвокатські послуги, ордером на надання правничої (правової) допомоги.
Згідност. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Українивизначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовуна відповідача.
Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
Згідно з умовами договору про надання правової допомоги, факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.
Так, із звіту про надання правової допомоги до Договору №10/07-2023 від 10 липня 2023 р. вбачається, що адвокатом Столітнім М.М. було витрачено 10 годин. (а.с. 46)
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, слід приймати до уваги викладене нижче.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд звертає увагу, що при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, підлягало врахуванню, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача до 3000 гривень витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Керуючись ст.ст. 512, 526, 530, 610, 612, 625, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором №5435782 від 25.01.2022 р. в розмірі 51858,00 гривень (18000,00 гривень - тіло кредиту та 33858,00 гривень - нараховані проценти).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»судові витрати у розмірі 1923,21 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О. О. Порошина