«08» квітня 2024 року
м. Харків
справа № 646/2069/23
провадження № 22ц/818/769/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О. В., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 , представниця відповідача - Браташ О. О.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року в складі судді Барабанової В.В.
У травні 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2020 року ОСОБА_1 уклав з банком угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631424410, за умовами якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором одержати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах кредитного договору.
Зазначив, що банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, проте ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 22 січня 2023 року має заборгованість в розмірі 77 578,36 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631424410 в розмірі 77 578,36 грн та судові витрати.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631424410 від 31 липня 2020 року в розмірі 77 578,36 грн та судовий збір - 2 684,00 грн.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
На вказане заочне рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, не врахував того, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, тому були відсутні підстави для ухвалення заочного рішення. Зазначив, що текст судового рішення не містить розрахунку заборгованості, який повинен бути наданий позивачем, не містить розміру відсотків, а також відомостей про їх перевірку судом. Вказав, що при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості кредитор зобов'язаний використовувати заходи досудового врегулювання спору та направляти відповідну вимогу позичальнику. Посилався на те, що у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після дня його закінчення громадяни звільняються від обов'язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) та інші штрафні платежі, передбачені кредитним договором. Фінансовим установам заборонено збільшувати процентну ставку за користування кредитом у разі прострочення внесення платежів.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду - змінити.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, має заборгованість за ним, тому з нього підлягає стягненню сума заборгованості визначена позивачем.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 погоджена анкета-заява про акцепт публічної пропозиції Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» (а.с.6 зворот).
31 липня 2020 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, за умовами якого тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі, максимальна сума ліміт кредиту - 200 000,00 грн; строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; розрахунковий період дорівнює одному місяцю; тип картки - «VIZA PLATINUM» іменна; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу 875,79 грн; процентна ставка - 39,99% річних; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 48,94%; абсолютне значення подорожчання кредиту - 197,62 грн; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісячно, не менше розміру обов'язкового мінімального платежу - 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, мінімум 50,00 грн; пеня - 39,9%; штрафи за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт вчинення прострочення - 100,00 грн в день вчинення прострочення, 300,00 грн в разі, якщо сума прострочення заборгованості не погашено протягом 5 робочих днів (а.с.5 зворот).
31 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з пропозицією до банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «Альфа Банк», укладеного між ним та банком.
Із пункту І даної оферти вбачається, що тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, мета кредиту - для особистих потреб.
Як вбачається з пункту ІІ оферти, ОСОБА_1 запропонував банку відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, з проханням повідомити реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну картку «VIZA PLATINUM» строком дії 5 років з моменту випуску.
Пунктом ІІІ оферти передбачено, що максимальна сума кредиту (кредитної лінії) складає 200 000,00 грн. Сума доступного кредиту (кредитної лінії) на момент складання цієї оферти - 75 000,00 грн. Процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою запропонував встановити в розмірі 39,99% річних. Тип процентної ставки - фіксована.
Розділом IV оферти перебачено обов'язковий мінімальний платіж в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн (а.с.4).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, у ОСОБА_1 станом на 22 січня 2023 року існує заборгованість за кредитом № 631424410 в розмірі 77 578,36 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 59 618,13 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 50,60 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 16 601,87 грн, заборгованості за неустойкою (комісією, штрафом) - 1 307,76 грн (а.с.8).
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачем, банком до позовної заяви долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 31 липня 2020 року по 22 січня 2023 року, з якої вбачається, що встановлений ліміт кредиту становить 64 453,13 грн; всього витрат - 399 490,21 грн; всього надходжень - 200 707,57 грн; поточна заборгованість на кінець періоду - 77 578,36 грн (залишок заборгованості по «Моментальній розстрочці на картці» - 20 915,35 грн); обов'язковий мінімальний платіж - 21 969,00 грн.; загальна сума платіжного періоду - 56 243,41 грн. Крім того, з даної виписки вбачається, що банком нараховувалась саме комісія, а не штраф (а.с.9-21).
30 листопада 2022 року в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (а.с.20).
20 квітня 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернувся з досудовою вимогою до ОСОБА_1 щодо виконання договірних зобов'язань (а.с.22-23).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Взяті на себе зобов'язання за договором від 31 липня 2020 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконав.
ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано банком до суду першої інстанції та не заперечується самим відповідачем.
Банком, в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості визначено банком з додержанням норм матеріального права і правильним його застосуванням.
Разом з тим, повністю погодитися з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.
Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частини першої, другої та п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
За додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності) сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою (комісією, штрафом) в розмірі 1 307,76 грн задоволенню не підлягають.
З виписки по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 31 липня 2020 року по 22 січня 2023 року вбачається, що банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки на загальну сумі 43 991,24 грн, яка підлягає відніманню з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 59 618,13 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 50,60 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 16 601,87 грн.
Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 279,36 грн, що є тілом кредиту (43 991,24 грн (неправомірно нараховане щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки та списання комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки) - 50,60 грн (заборгованості за відсотками за користування кредитом) - 16 601,87 грн (заборгованості за простроченим тілом кредиту) - 59 618,13 грн (заборгованості за тілом кредиту).
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
За таких обставин заочне рішення суду підлягає зміні із зменшенням стягнутої суми заборгованості з 77 578,36 грн до 32 279,36 грн, що є тілом кредиту, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Так, матеріали справи містять повернуте до суду першої інстанції повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що, виходячи з вимог статті 128 ЦПК України є належним повідомленням.
Посилання ОСОБА_1 на те, що у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після дня його закінчення громадяни звільняються від обов'язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) та інші штрафні платежі, передбачені кредитним договором; фінансовим установам заборонено збільшувати процентну ставку за користування кредитом у разі прострочення внесення платежів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи банк не нараховував боржнику у період дії воєнного стану неустойку, а також не збільшував процентну ставку за користування кредитом у разі прострочення внесення платежів, що підтверджується як розрахунком заборгованості, так і випискою.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково на 41,61%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 116,81 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», тому заочне рішення в частині стягнення судового збору також підлягає зміні із зменшенням його розміру з 2 684,00 грн до 1 116,81 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 58,39%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 880,63 грн підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 631424410 від 31 липня 2020 року з 77 578,36 грн до 32 279,36 грн та судового збору - з 2 684,00 грн до 1 116,81 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 1 880,63 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О. В. Маміна
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.