«08» квітня 2024 року
м. Харків
справа № 643/11271/23
провадження № 22ц/818/1330/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О. В., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_5
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року в складі судді Довготько Т.М.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини, який в подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що 09 березня 2002 року між нею та відповідачем укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2019 року. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з нею. ОСОБА_3 хоча і зареєстрований за тією ж адресою, але фактично з ними не проживає.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2023 року у справі № 643/3476/23 стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 . Однак відповідач сплачував їх не регулярно. Останній раз добровільно сплатив аліменти 01 лютого 2022 року.
Вказала, що відповідач інших утриманців не має, працездатний, отримує дохід, має майно, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати аліменти на повнолітню дочку, що продовжує навчання, у розмірі 10 000,00 грн.
Зазначила, що їхня дочка ОСОБА_5 з 01 жовтня 2020 року навчається за денною формою на платній основі за кордоном в Університеті готельного менеджменту та гастрономії (Польша, м. Познань) зі строком навчання до 30 вересня 2025 року, що підтверджується студентською карткою № НОМЕР_1 , угодою про навчання першого ступеня для іноземців від 21 вересня 2020 року та угодою на навчання другого циклу для іноземців від 21 червня 2023 року. Навчання за кордоном, регулярне стажування і проживання в Польщі під час навчання спричиняє значні витрати.
За навчання дочки за 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 роки сплачено 6 900 євро. Наперед за 2023-2024 навчальний рік сплачено 60 євро вступного внеску та 1 800 євро за навчання та ще належить до сплати 1 900 євро. Всього вартість навчання дочки за весь період складає 10 660 євро.
Вважала справедливим та необхідним покриття відповідачем 50% понесених витрат та стягнення з нього наперед 50% витрат, які підлягають сплаті в майбутньому, що в сумі складає 5 330 євро, що за офіційним курсом Національного Банку України (38,5503) складає 205 473,00 грн.
Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000,00 грн щомісячно до досягнення нею двадцяти трьох років та додаткові витрати на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 205 473,00 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000,00 грн щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2023 року і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення дочкою 23-річного віку, в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі - 858,88 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказав, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо відсутності доходів у повнолітньої дочки ОСОБА_5 , зокрема відомостей щодо отримання чи не отримання стипендії. Позивачка не має права на звернення з цим позовом, адже дочка проживає постійно за місцем навчання у місті Познань (Республіка Польща), а разом з позивачкою лише зареєстрована. Суду не надано відомостей щодо отримання дочкою номеру PESEL у Польщі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з нього підлягають стягненню аліменти щомісячно у розмірі 2 000,00 гривень без наведення будь-яких обставин, які б свідчили про необхідність відступлення від принципу рівності обов'язків батьків з урахуванням того, що прожитковий мінімум на працездатну особу з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн. Позивачкою не доведено, а судом не встановлено, що їхня повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги, а він має можливість надавати матеріальну допомогу.
29 лютого 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказала, що дочка на даний час є студенткою денної форми навчання в іноземному університеті, не працює та й апріорі не має змоги працювати з огляду на денну форму навчання, не заміжня, не отримує додаткових виплат, при цьому перебуває на утриманні своєї матері, яка у свою чергу забезпечує дочці оплату послуг за навчання в університеті, оплату за проїзд у громадському транспорті та на харчування під час занять, кошти на купівлю навчального приладдя, одягу, харчування вдома та оплату комунальних послуг. Сам відповідач не надав жодного доказу того, що у нього відсутній будь-який дохід, та неможливості сплачувати аліменти. Дочка весь час проживала та проживає разом з нею, що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, повністю перебуває на її утриманні.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі дочка сторін потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати у розмірі 2 000,00 грн щомісячно.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 09 березня 2002 року, який розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2019 року.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 18).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01 травня 2023 року (а. с. 60).
Повнолітня дочка сторін ОСОБА_5 навчається в Академії готельного господарства та індустрії харчування в Познані на Другому ступені навчання. Форма навчання стаціонарна. Навчання платне. Термін навчання до 30 вересня 2025 року з можливістю продовження на 2025-2026 навчальний рік, що підтверджується копією угоди на навчання другого циклу для іноземців від 21 червня 2023 року та її перекладом. Вартість курсу навчання другого циклу складає 3 700 євро (а. с. 31-41).
Також навчання ОСОБА_5 у м. Познань підтверджується копією студентської картки та її перекладом, з якої вбачається що картка видана 23 вересня 2020 року, дійсна до 31 жовтня 2023 року, № 010338, PESEL 03242300000, засвідчує право на 50% знижку на проїзд у громадському транспорті, а також право користування до 26 років пільговим громадським транспортом, автобусним та залізничним транспортом на підставі окремих нормативно-правових актів (а. с. 19-21).
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Реєстру територіальної громади м. Харкова (а. с. 43).
05 травня 2018 року ОСОБА_3 уклав договір дарування, за яким передав дітям - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 безоплатно у власність частину квартири АДРЕСА_2 в рівних частинах кожному (а. с. 83-84).
Мати відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , 1949 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 85).
Також ОСОБА_3 надано копії чеків про відправку поштою ОСОБА_1 аліментів у розмірі 10 000,00 грн та 25 000,00 грн (а. с. 86).
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2020 року, зміненим ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, та, зокрема, стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 203 553,80 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн, на користь держави судові витрати у розмірі 16 803,52 грн.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18, від 16 лютого 2022 року, справа № 381/2423/20, провадження № 61-17937 св 21.
Як вбачається з матеріалів справи, дочка сторін ОСОБА_5 повнолітня, є студенткою Академії готельного господарства та індустрії харчування в Познані (Польща) на другому ступені навчання. ОСОБА_5 навчається на стаціонарній формі, не має самостійного заробітку. Отже, вона потребує матеріальної допомоги для оплати навчання та пов'язаних з навчанням витрат, зокрема, на придбання підручників та навчальних матеріалів, одягу, харчування, проїзду тощо.
Суд першої інстанції, встановивши, що повнолітня дочка сторін ОСОБА_5 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а її батько ОСОБА_3 , будучи працездатним, фізично здоровим, має можливість надавати таку допомогу, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, до закінчення навчання, але не більше як до досягнення дочкою 23 років.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо того, що матеріали справи не містять доказів щодо відсутності у повнолітньої дочки доходів, зокрема відомостей щодо отримання чи не отримання стипендії, її потреби у матеріальній допомозі та наявності у нього можливості таку допомогу надавати, судова колегія відхиляє. Доказів того, що ОСОБА_5 , навчаючись на стаціонарній формі у недержавному університеті, отримує доходи, стипендію та здатна самостійно себе утримувати і у зв'язку з цим не потребує надання матеріальної допомоги з боку батька, матеріали справи не містять. Відповідач зі свого боку не надав будь-яких доказів щодо розміру своїх доходів чи їх відсутності, свого місця роботи чи перебування на обліку у Центрі зайнятості тощо та неможливості надавати матеріальну допомогу своїй дочці, яка продовжує навчатися та потребує такої допомоги. Об'єктивних обставин, які унеможливлюють надання батьком матеріальної допомоги дочці, що продовжує навчання, судом не встановлено. Викладені обставини не є підставою для відмови у задоволенні позову, зважаючи на наявність у відповідача як батька обов'язку з утримання своєї повнолітньої дочки, що продовжує навчання.
Твердження ОСОБА_3 щодо того, що суд першої інстанції, стягуючи аліменти у розмірі 2 000,00 грн, відступив від принципу рівності обов'язків батьків з утримання дочки, яка продовжує навчатись, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу - 2 684,00 грн, судова колегія відхиляє, оскільки судом враховано не лише розмір прожиткового мінімуму, а й обставини справи у сукупності.
Доводи ОСОБА_3 щодо того, що позивачка не має права на звернення з цим позовом, адже дочка проживає постійно за місцем навчання у місті Познань (Республіка Польща), а не разом з нею, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровані за однією адресою, а проживання дочки сторін у Польщі та отримання нею номеру PESEL пов'язано з навчанням і не є постійним.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О. В. Маміна
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.