28.03.2024
Справа № 646/3305/24
№ провадження 1-в/646/113/2024
іменем України
28.03.2024 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові подання (клопотання) Державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» про заміну невідбутої частини покарання арешту відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року,
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшло подання (клопотання) начальника ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)» про заміну невідбутої частини покарання арешту відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року, посилаючись на те, що в арештному домі при ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)» відбуває покарання ОСОБА_4 , засуджений 17.11.2023 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 395 КК України до 3 місяців арешту. Вирок набрав законної сили 17.12.2023 року. Станом на 28.03.2024 року відбута частина покарання ОСОБА_4 відповідно до вироку суду від 17.11.2023 року складає 2 місяці 17 днів арешту, невідбута частина покарання складає 13 днів арешту. 23.08.2023 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3341-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким внесені зміни до ст. 60 КК України та який набрав законної сили 28.03.2024 року. Вказаним Законом доповнено розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Кримінального кодексу України» пунктом 23 та внесені зміни до ч. 2, ч. 9 ст. 11 КВК України. Відповідно до ст. ст. 72, 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, просить замінити невідбуту частину покарання арешту засудженому ОСОБА_4 за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року.
Представник установи виконання покарань та засуджений в судове засідання не з'явились, повідомлялись судом про час та місце проведення судового засідання завчасно та належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, клопотання (подання) підтримали в повному обсязі та наполягали на його задоволенні.
Прокурор в судовому засідання підтримав подання (клопотання) та просив його задовольнити частково.
Вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали подання (клопотання), суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 6 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 14 частини першої статті 537 цього Кодексу. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статями 318-380 цього Кодексу з урахуванням положень цього розділу. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.
23.08.2023 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3341-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким внесені зміни до ст. 60 КК України та який набрав законної сили 28.03.2024 року. Вказаним Законом доповнено розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Кримінального кодексу України» пунктом 23 та внесені зміни до ч. 2, ч. 9 ст. 11 КВК України.
Згідно п. 2 «в» ч. 1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення одному дню арешту відповідають два дні пробації нагляду.
Положенням ст. 59-1 КК України встановлено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Суд покладає та може покласти на засудженого до пробаційного нагляду відповідні обов'язки перелік яких є вичерпним.
Як вбачається з вироку Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 395 КК України до 3 місяців арешту. Початок строку відбування покарання визначено рахувати з дня фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання. Вирок набрав законної сили 17.12.2023 року.
Станом на дату ухвалення вироку 17.11.2023 року, санкція ст. 395 КК України передбачала покарання у виді арешту.
Частиною першою статті 60 КК України (у редакції до 28.03.2024 року) було визначено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
Крім того Законом України № 3341-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», внесені зміни до санкції ст. 395 КК України, яка у редакції станом на 28.03.2024 року, передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років.
Таким чином, з 28.03.2024 року покарання у виді арешту може застосовуватися лише до засуджених за окремі кримінальні правопорушення, санкцією яких передбачено такий вид покарання, як арешт.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно ч. 3 ст. 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Крім того під час судового розгляду встановлено, що засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання у арештному домі при ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)». Станом на 28.03.2024 року відбута частина покарання ОСОБА_4 відповідно до вироку суду від 17.11.2023 року складає 2 місяці 17 днів арешту, невідбута частина покарання складає 13 днів арешту.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови набрання чинності законами закріплено частиною п'ятою статті 94 Конституції України, за якою закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Відповідно ст. 58 Конституції України, закони ті інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, основним Законом України передбачено порядок і строки набрання законом чинності, а також введення в дію окремих його положень. Виходячи з цього законодавець, враховуючи різні обставини, може встановити іншу дату введення закону в дію.
Приписи закону, яким до іншого закону внесено зміни, із набранням чинності є нормами закону, до якого внесено зміни.
Вирішуючи питання виду покарання на яке засудженому має бути замінена невідбута частина покарання у виді арешту, суд враховує, приписи , які не передбачають співвідношення таких видів покарання як арешт та штраф, у зв'язку з чим відповідно до статті 5 КК України заміна арешту на такий вид покарання не допускається.
Частина третя статті 72 КК України вказує, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, те що Закон України № 3341-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023 року, не передбачає співвідношення таких видів покарання як арешт та штраф, тому суд вважає, подання (клопотання) ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)» про заміну невідбутої частини покарання арешту відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року задовольнити частково, звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року від невідбутої частини покарання у виді 13 днів арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 72 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд -
Подання (клопотання) ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)» про заміну невідбутої частини покарання арешту відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року - задовольнити частково.
Звільнити засудженого за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.11.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від невідбутої частини покарання у виді 13 днів арешту - негайно.
В задоволенні іншої частини подання (клопотання) - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)».
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а засудженим та представником ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)», у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя -