Справа № 645/1788/24
Провадження № 2/645/1239/24
про залишення позовної заяви без руху
08 квітня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі судді Алтухової О.Ю., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку з надвірними будівлями в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та припинення права спільної часткової власності,-
ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд:
провести поділ нерухомого майна в порядку ст.367 ЦК України та виділити позивачу в натурі приміщення та надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в будинку літ. «А-1» житлову кімнату 2-3 площею 6.3кв.м., житлову кімнату 2-4 площею 20.1 кв.м., житлову кімнату 25 площею 5.8 кв.м., коридор 2-2 площею 4.2кв.м., частину прибудови літ. «а» у вигляді кухні 2-6 площею 5.4кв.м. та коридору 2-ї площею 6.0 кв.м прибудову літ. «а-3» у вигляді тамбуру III площею 5.0 кв.м., а всього загальною площею 52.8 кв.м., житловою площею 32.2кв.м.; надвірні будівлі - гараж літ. «Б», льох літ. «Д», сарай літ «Л», душ літ. «Е», вбиральня літ «Ж», зливна яма ворота з хвірткою №5, частина огорожі № НОМЕР_1 ;
при проведенні поділу будинку з надвірними будівлями, визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням ідеальних часток співвласників. Розмір ділянки і її розташування по відношенню до співвласника - відповідача та до сусідніх будинків, про що позивачем буде вказано додатково після проведення відповідної судової експертизи;
після поділу припинити право спільної часткової власності на будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 ;
судові витрати по справі покласти на відповідача.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою, суд приходить до висновку про залишення позову без руху, враховуючи викладене нижче.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, якщо позов підлягає грошовій оцінці у ньому повинна бути зазначена ціна позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна (п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Пленуму Верховного Суду від 22.12.1995 № 20«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12 липня 2001 року.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Як роз'яснено у п. 16 Постанови №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Отже, на підтвердження дійсної вартості спірних об'єктів нерухомого майна позивачем до матеріалів позовної заяви повинні бути додані відповідні та належні підтверджуючі документи з визначеною вартістю спірного майна станом на час пред'явлення позову до суду, проте їх відсутність унеможливлює визначити дійсну ціну позову за позовними вимогами, та відповідно встановити, суму судового збору, який підлягає сплаті за пред'явлення до суду позову, що узгоджується з висновками викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17.
Проте, ціну позову позивачем не зазначено, документів, які підтверджують дійсну вартість об'єкту нерухомого майна, щодо якого виник спір, позивачем до матеріалів позовної заяви не долучені.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Доказів того, що позивач на час звернення до суду не мав можливості встановити точну ціну позовуматеріали справи не містять.
Згідно зі ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суду надано квитанцію № 0729-8504-6959-5338 від 29.03.2024 року про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн.
Судовий збір, у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI, справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (1211,00 грн)та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн).
Таким чином, позивачу необхідно надати суду докази про дійсну ціну позову та сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, або, у межах ст. 4 Закону № 3674-VI, у розмірі - 15140,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ЦПК України та зазначені в ухвалі суду, сплатить суму судового збору, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку з надвірними будівлями в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та припинення права спільної часткової власності - залишити без руху.
Установити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків позовної заяви у вказаний строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо розміру судових витрат. У іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.Ю.Алтухова