Справа № 369/2349/24
Провадження № 2/643/2232/24
09.04.2024 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Поліщук Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2024 матеріали зазначеної цивільної справи передано за підсудністю до Московського районного суду міста Харкова.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Також, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175, 177 ЦПК України.
В порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі щодо заявлених позовних вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 становить 3028,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви немайнового характеру яка подана фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн.
Отже, позивачці необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн. на рахунок Московського районного суду м. Харкова та оригінал квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви надати до суду (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК Харків обл./м.Харків/Салтіввсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA568999980313171206000020657, код класифікації доходів бюджету 2030101), або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п. 2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Зокрема, в порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить номер і серію паспорта відповідача або реєстраційного номеру платника податків (якщо позивачу такі відомості відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до п. 5, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Згідно з п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Водночас, ненадання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав позбавляє суд можливості повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільність позбавлення батьківських прав. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з обома батьками та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
Однак, позивач у своєму позові не зазначає, чи взагалі зверталась до органу опіки та піклування з відповідною заявою та чи отримувала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Крім того, позивач, заявляючи вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав не зазначає посилань на докази обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, батьків, характеристики на батьків, довідку про склад сім'ї.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 березня 2017 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» заборонену законодавством поведінку батьків можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
При цьому, позовна заява не містить посилань на докази щодо попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
У цьому контексті слід звернути увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька (матері) про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Позивач не зазначила відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок у регулювання спору, як цього вимагає п. 6 ч. 3 ст.175 ЦПК України. Також позивачем не залучено до участі у справі в якості третьої особи органу опіки та піклування.
Таким чином, позивачу слід привести позовні вимоги у відповідність до вимог законодавства та визначитися зі складом учасників судового процесу.
Крім того, згідно з п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зазначена вимога позивачкою також не виконана, позовна заява не містить вищевказаного підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, а відтак вказана заява і в цій частині не відповідає вимогам закону.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 95 ЦПК України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі, а також відсутність дати дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Всупереч вимог ч. 2 ст. 95 ЦПК України, копії доданих до позовної заяви доказів не засвідчені належним чином. Позивачу необхідно подати до суду копії документів, які додані до позовної заяви засвідчені належним чином, вказавши напис про засвідчення «Згідно з оригіналом», дату засвідчення та підпис, для суду та інших учасників справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст. ст.185, 258-261, 353-355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Т.В. Поліщук