Справа № 953/1344/21
н/п 2/953/1060/24
28 березня 2024 року Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Півоваровій Д.В.,
представника позивача - адвоката Скребець О.М.,
представника відповідача - адвоката Агаєвої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу № 953/1344/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяни Валеріївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою до відповідачів: Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяни Валеріївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, у якій просить: Визнати відмову позивача від прийняття спадщини, яка викладена у заяві від 03.04.2020р. (посвідчена приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Самчук Т.В.) без визначення на користь якої особи позивач відмовляється від спадщини, недійсною та визнати позивача особою, яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 , як особу яка проживала з померлим разом, на час відкриття спадщини; Стягнути з Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяни Валеріївни на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у сумі 908 грн.00 коп.
На обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що з 12.01.1973 року вона перебувала у шлюбі зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 27.03.2020 року складено відповідний актовий запис №4613 та Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 27.03.2020р. У шлюбі з ОСОБА_4 у подружжя народилося двоє дітей, син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 які є повнолітніми на час прийняття спадщини. З метою прийняття спадщини 03.04.2020 вона звернулася до приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Самчук Т.В., яка роз?яснила їй можливість відмовитися від прийняття спадщини на користь будь - кого зі спадкоємців. Вона вирішила не приймати спадщину, а свою частину спадщини (1/12 частку квартири) передати на користь свого сина ОСОБА_2 . У нотаріуса, в присутності свого сина ОСОБА_2 , нею був визначений намір на відмову від прийняття спадщини на користь її сина ОСОБА_2 , про що повідомлено нотаріуса Самчук Т.В. 03.04.2020 нотаріусом була підготовлена та складена відповідна заява про відмову від спадщини на користь спадкоємця ОСОБА_2 , яка була нею підписана. Так, у заяві від 03.04.2020 було визначено, що позивач відмовляється від спадщини тa єдиним спадкоємцем крім неї вказаний ОСОБА_2 . Вона помилково вважала, що цього достатньо для визначення її волі про відмову від спадщини саме на користь ОСОБА_2 , а не іншої особи. Копія вказаної заяви від 03.04.2020 нею на той час одержана не була, з заявою від 03.04.2020 вона змогла ознайомитися в кінці листопада 2020 року, коли скінчилися строки, передбачені вимогами ст.1270 ЦК України. Зазначила, що з її заяви від 03.04.2020 бачається, що вона відмовляється від спадщини. Крім неї є інші спадкоємці - син померлого ОСОБА_2 . Проте, її заява не містила вимоги що вона здійснює відмову від спадщини саме на користь свого сина, що є помилкою, та порушенням її прав. З метою виправлення вказаної помилки, допущеної нотаріусом, вона звернулася на адресу нотаріуса з заявою від 15.12.2020, в якій просила продовжити або поновити строк на внесення змін до її заяви від 03.04.2020 року; в заяву від 03.04.2020 внести зміни, що вона відмовляється від спадкового майна яке залишилося після померлого ОСОБА_4 на користь свого сина ОСОБА_2 . 18.01.2021 від приватного нотаріуса Самчук Т.В. вона отримала відповідь за вих. №6/01-16 від 12.01.2021р. про те, що вона свою заяву про відмову від спадщини відкликати не може, так як закінчився строк для прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст.ст.225, 229-331, 233 ЦК України. У зв'язку з чим, позивач звернулася до суду.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2021 цивільну справу передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
19.05.2021 від представника відповідача ПН ХМНО ОСОБА_5 - адвоката Агаєвої С.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила закрити провадження у цивільній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (а.с.60-63, т.1).
На обгрунтування відзиву вказала, що відповідачем по справі зазначено приватного нотаріуса Харківського міського округу Самчук Т.В. Разом з тим, позовна заява не містить позовних вимог до відповідача, що свідчить про відсутність спору між сторонами. Так, в позовних вимогах позивач просить суд «Визнати мою відмову від прийняття спадщини, яка викладена у заяві від 03.04.2020 року (справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Самчук Т.В.) без визначення на користь якої особи позивач відмовляється від спадщини, недійсною та визнати її особою, яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 , як особу яка проживала з померлим разом на час відкриття спадщини». Відповідачем в цивільному провадженні є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред?явленими позовними вимогами. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - це особи, які вступають у справу на стороні позивача або відповідача для захисту власних суб?єктивних прав, свобод чи інтересів, оскільки майбутнє рішення суду може вплинути на їхні права та обов?язки стосовно однієї зі сторін. Нотаріуси нe стають безпосередніми учасниками матеріальних правовідносин, факт виникнення, зміни чи припинення яких вони посвідчувати, і до них не можна пред?являти позовних вимог і залучати їх як відповідачів у цивільних справах, що виникають з відповідних матеріальних правовідносин, - вони лише посвідчують певні правочини, документи, засвідчують справжність підпису осіб, який зроблений на певних документах.
На думку представника відповідача, в даному випадку у позові позивача не вірно визначено відповідача: приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Т.В., замість інших спадкоємців - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що є спадкоємцями першої черги після смерті їх батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на чиї майнові права може вплинути розгляд справи. Позовна заява не містить вимог безпосередньо до відповідача, тому у даному випадку між сторонами відсутній предмету спору.
Вимога щодо стягнення з відповідача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Т.В. судових витрат в даному вигадку не може бути задоволена, оскільки судові витрати у розумінні приписів ст.ст. 141-142 ЦПК України стягуються у разі задоволення позову з належного відповідача, яким нотаріус не є, бо до нього не заявлено позовних вимог.
Вважала, що за таких обставин справа на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України підлягає закриттю відносно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Т.В.
03.06.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач просила позовні вимоги задовольнити (а.с.71-73, т.1).
На обґрунтування зазначила, що предметом cпopy є визнання відмови позивача від прийняття спадщини, яка викладена у заяві від 03.04.2020р. (посвідчена приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Самчук Т.В.) без визначення на користь якої особи позивач відмовляється від спадщини, недійсною та визнати її особою, яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 , як особу яка проживала з померлим разом, на час відкрити спадщини. Відповідно до позовної заяви, саме дії відповідача по справі - приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Самчук Т.В. призвели до порушення права позивача встановленого Законом на прийняття спадщини, відмовитися від спадщини на адресу будь якої особи, поновити своє право на спадщину, протягом строку встановленого Законом (6 місяців).
03.06.2021 від представника позивача - адвоката Скребця О.М. до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів: приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Самчук Т.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; та виклав позовні вимоги: Визнати відмову ОСОБА_1 від прийняття спадщини, яка викладена у заяві від 03.04.2020р. (посвідчена приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Самчук Т.В.) без визначення на користь якої особи вона відмовляється від спадщини, недійсною та визнати її особою, яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 , як особу яка проживала з померлим разом на час відкриття спадщини; стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяни Валеріївни сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у сумі 908 грн.00 коп. (а.с.83-84, т.1).
08.06.2021 представником ПН ХМНО ОСОБА_5 - адвокатом Агаєвою С.М. подано до суду заперечення, в яких представник відповідача просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (а.с.88-91, т.1).
В запереченнях представник зазначила, що статтею 27 Закону України «Про нотаріат» передбачена відповідальність приватного нотаріуса, згідно приписів цієї статті шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Однак, нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов?язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа. Позивачка, разом із своїм сином - ОСОБА_2 при зверненні до приватного нотаріуса із заявою про відкриття спадщини навмисно замовчали наявність ще одного спадкоємця - доньки спадкодавця ОСОБА_3 . Крім того, позивачка власноруч написала заяву від 03.04.2020 року про відмову від прийняття спадщини без визначення на користь якої особи вона відмовилась від спадщини. В свою чергу, позивач приховала від відповідача наявність інших спадкоємців першої черги, тобто навмисно надала невірні свідчення, що звільняє від будь-якої відповідальності відповідача в даному випадку, та не скористалась своїм правом відкликати свою заяву про відмову від прийняття спадщини в продовж передбачених законодавством шести місяців для прийняття спадщини, відповідач жодним чином не перешкоджала їй у відкликанні вказаної заяви. Позивач не надала жодного обґрунтування та доказу в чому саме полягає неправомірність дій приватного нотаріуса ХМНО Самчук Т.В., не заявлено жодної позовної вимоги до відповідача та відсутній предмет спору в даному випадку, оскільки позовна вимога заявлена невірно, у заяві про відмову у прийнятті спадщини від 03.04.2020 року, викладена воля позивача на момент її складання, доказів на спростування цього факту в позові не міститься. Посилання позивача на необхідність застосування приписів ст. 50 Закону України «Про нотаріат» та правові позиції про їх застосування, щодо права на оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні в даному випадку не можуть бути застосовані, тому що в даному випадку відповідач не вчинював нотаріальну дію та не відмовляв у її вчиненні з огляду на приписи ст. 34 ЗУ «Про нотаріат», п.п. 3.4 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в МЮУ 22.02.2012 за № 282/20595, оскільки встановлення особи не є нотаріальною дією. За таких підстав вважає, що у відношенні відповідача - приватного нотаріуса ХМНО Самчук Т.В. в даному випадку у відповідності до приписів ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження підлягає закриттю в зв?язку із відсутністю предмету спору.
08.06.2021 представником ПН ХМНО ОСОБА_5 - адвокатом Агаєвою С.М. подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з неповною сплатою судового збору (а.с.92, т.1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.06.2021 в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Агаєвої Сабіни Мирсаррафівни про направлення справи до іншого суду за підсудністю - відмовлено. Клопотання представника відповідача - адвоката Агаєвої Сабіни Мирсаррафівни про залишення позовної заяви без руху - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяни Валеріївни, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.95-97, т.1)
15.06.2021 представник позивача ОСОБА_6 подав до суду заяву про залучення квитанції про сплату судового збору (а.с.99-100, т.1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.07.2021 продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяни Валеріївни, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною (а.с.106, т.1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.07.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Агаєвої С.М. про закриття провадження у справі - відмовлено (а.с.107-108, т.1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.07.2021 клопотання представника позивача - ОСОБА_6 про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання для надання показань як свідків наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Залучено до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.109-110, т.1).
07.09.2021 представником відповідача ПН ХМНО ОСОБА_5 - адвокатом Агаєвою С.М. подано до суду заперечення, в яких просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (а.с.113-115, т.1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Агаєвої Сабіни Мирсаррафівни про закриття провадження у справі - відмовлено (а.с.134-135, т.1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.10.2021 закрито підготовче провадження у цивільні справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.140-141, т.1).
21.12.2021 представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Авілова О.М. подала до суду заяву про забезпечення витрат на правову допомогу з причини подання завідомо безпідставного позову, зловживання процесуальними правами та введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, в якій просила зобов'язати ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Московського районного суду міста Харкова грошову суму в розмірі 15000 грн. в якості забезпечення витрат ОСОБА_3 на правову допомогу, отриману при розгляді даної справи; накласти захід процесуального примусу на ОСОБА_1 - штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; повернути позовну заяву до співвідповідача ОСОБА_3 разом з незавіреними копіями доказів ОСОБА_1 без розгляду. (а.с.149-152, т.1).
На виконання розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про заміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» Московський районний суд м. Харкова направив справу №953/1344/21 до Октябрського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Харкова від 26.04.2023 прийнято до провадження цивільну справу та призначено судове засідання (а.с.172, т.1).
27.06.2023 від представника позивача - адвоката Скребець О.М. надійшло клопотання про направлення справи за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова (а.с.183-184, т.1).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Харкова від 25.07.2023 цивільну справу передано на розгляд до Московського районного суду м. Харкова (а.с.189-191, т.1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.10.2023 цивільну справу передано за підсуднісю до Київського районного суду м. Харкова (а.с.208-210, т.1).
08.11.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була передана судді Колесник С.А. (а.с.212, т.1)
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання (а.с.213, т.1).
27.02.2024 від представника позивача - адвоката Скребець О.М. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про дослідження доказів, в якому просить провести дослідження доказів у справі - показань свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом їх оголошення та/або звуко (аудіо) відтворення запису показань свідків наданих під час судового розгляду справи іншому складу суду; використати показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час прийняття рішення у справі (а.с.24-28, т.2).
28.03.2024 від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Авілової О.М. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення витрат на правову допомогу з причини подання завідомо безпідставного позову, зловживання процесуальними правами та введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, в якій просить зобов'язати ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Київського районного суду міста Харкова грошову суму в розмірі 15000 гривень в якості забезпечення витрат ОСОБА_3 на правову допомогу, отриману при розгляді даної справи; накласти захід процесуального примусу на ОСОБА_1 - штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; повернути позовну заяву до співвідповідача ОСОБА_3 разом з незавіреними копіями доказів ОСОБА_1 без розгляду (а.с.48-52, т.2).
У судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та Доповненні до позовної заяви, просив про її задоволення.
Представник відповідача - ПН ХМНО ОСОБА_5 - адвокат Агаєва С.М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у її задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про дату та час судового засідання повідомлялися судом своєчасно та належним чином, проте в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили (а.с.44,45).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи.
Суд, вислухавши доводи представника позивача та представника відповідача, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм норми матеріального права.
Судом достовірно встановлено, що 12.01.1973 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб, про що Палацом одружень Дзержинський м.Харкова складено актовий запис № 150 від 12.01.1973р. (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 )(а.с.11, т.1).
ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, причина інвалідності - загальне захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с.12, т.1).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 27.03.2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис №4613 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 27.03.2020р. (а.с.13, т.1).
Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого Департаментом економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Відділу приватизації житлового фонду виконавчого комітету Харківської міської ради 18.05.2007 року №9974, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 дійсно мають на праві спільної сумісної власності квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14, т.1)
З заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Самчук Т.В. звернувся: 03.04.2020 ОСОБА_2 (син) та 22.05.2020 ОСОБА_3 (донька)(а.с.21,23, т.1).
На підставі заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_2 , поданої 03.04.2020, заведено спадкову справу №6/2020, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.19, т.1).
ОСОБА_1 , дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 03.04.2020 року з'явилася до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Самчук Т.В., де позивач підписала заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с.20). Вказала, що крім неї є інші спадкоємці, передбачені статтею 1261 Цивільного кодексу України, а саме: син померлого - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в заяві ОСОБА_1 зазначено, що їй нотаріусом роз'яснено, що її заява про відмову від прийняття спадщини може бути нею відкликана протягом строку встановленого для її прийняття, відповідно до статті 1270 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За частиню першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частинами першою, п'ятою і шостою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Статтею 1274 ЦК України урегульовано право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи: спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на вчинення 03.04.2020 відмови від прийняття спадщини саме на користь сина ОСОБА_2 визначила правовою підставою позову правила статті 229 ЦК України.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із приписами частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
За змістом наведеної норми обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом достовірно встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03.04.2020 року, зареєстрованої за №14, поданої приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Самчук Т.В., зазначено, що ОСОБА_1 повідомила, що усвідомлює значення своїх дій та їх правові наслідки, має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, за своєю справжньою волею, як спадкоємець за законом першої черги спадкування, відмовляється від належної їй частки спадщини. До її відома доведено, що відмова від спадщини розповсюджується на все майно спадкодавця, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилося. Ій роз'яснено, що заява про відмову від спадщини може бути нею відкликана протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини. Зміст статей 1268-1270, 1273-1275 Цивільного кодексу України їй роз'яснено. Позивач стверджує, що в дієздатності не обмежена, під опікою або піклуванням не перебуває, не знаходиться у алкогольному, токсичному, наркотичному стані, перебуває при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміє значення своїх дій та їх правові наслідки, діє без будь-яких погроз, примусу чи насильства як морального, так і фізичного, про що свідчить підписання цієї заяви. Позивач підтверджує дійсність своїх намірів щодо подання заяви про відмову від прийняття спадщини, та відсутність заперечень стосовно змісту заяви, про що свідчить її особистий підпис. Строк та порядок оформлення спадщини їй роз'яснено.
На заяві міститься підпис позивача, особу встановлено за паспортом серії НОМЕР_3 виданий МВМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 04 січня 2012 року (а.с.20, т.1).
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщину вбачається, що вона розуміла обставини, які мають істотне значення, фізичний та психічний тиск з боку інших осіб на неї не здійснювався, від належною їй частки у спадщині вона відмовилася за своєю волею.
Доказів, що позивач у визначений законодавством строк з заявою про відкликання відмови від спадщини зверталася до нотаріуса з відповідною заявою, до суду не надано.
Крім того, позивачем не доведено неправомірність дій нотаріуса щодо тих обставин, на які вона посилається у позовній заяві.
Отже, в розуміння положень статті 229 ЦК України позивач не довела наявність в її діях помилки при здійсненні правочину у вигляді відмови від прийняття спадщини за законом, оскільки нотаріусом було роз'яснено суть її дій та зміст статей ЦК України, які регламентують право спадкоємця на відмову від спадщини. Отже, підписуючи заяву про відмову від спадщини позивач свідомо позбавила себе права на частку у спадщині.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Суд не бере до уваги переписку по телефону, оскільки вказана переписка не містить відомостей щодо предмета позову.
За таких обставин правові підстави для задоволення позову в частині визнання відмову позивача від прийняття спадщини, яка викладена у заяві від 03.04.2020р. (посвідчена приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Самчук Т.В.) без визначення на користь якої особи позивач відмовляється від спадщини, недійсною та визнання позивача особою, яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 , як особу яка проживала з померлим разом, на час відкриття спадщини - відсутні.
Зважаючи на те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати позивача відносяться на його рахунок і стягненню з відповідачів не підлягають.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За положенням ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані з проведенням експертиз.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4. ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Авіловою О.М. на підтвердження понесених витрат надано: копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2021; копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2021; копію додатку №2 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2021; копію попереднього розрахунку витрат на правову допомогу до договору від 01.12.2021; квитанцію №417021 від 0 1.12.2021 про оплату гонорару адвоката в розмірі 15000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати до суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22.
При цьому вказані правові висновки не містять заперечення проти самостійного застосування судом принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, оскільки у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Враховуючи характер виконаної адвокатом Авіловою О.М. обсягу наданої правничої допомоги в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (предмету спору, ціни позову, складності справи, значення справи для сторін, витраченого часу, необхідного для надання правничої допомоги), - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 229, 1216, 1217, 1268, 1270, 1272, 1273, 1274 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяни Валеріївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самчук Тетяна Валеріївна, адреса: 61183 м.Харків, вул. Дружби Народів, буд. 246-В;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складено та підписано 04 квітня 2024 року.
Суддя Колесник С.А.