Дата документу 01.04.2024Справа № 554/15172/22
Провадження № 2/554/2697/2024
01.04.2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
головуючого - судді Материнко М.О.,
за участю секретаря - Литвин А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договором позики від 15 грудня 2021 року у сумі 35 000 дол.США яка складається із суми боргу та 35 000 дол.США суми штрафу.
В обгрунтування позову вказував, що 15 грудня 2021 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого Позичальник отримала від ньог валютні цінності у розмірі 35 000,00 доларів СШАзі строком повного погашення боргу не пізніше 15 червня2022 року.Строк повернення боргу за договором позики закінчився більше 5-ми місяців тому.
Позичальник свої зобов'язання у зазначений строк не виконала, суму боргу у розмірі 35000,00 доларів США. те повернула, що і змусило його звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 11.01.2023 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого засідання.
27.02.2023 адвокатом Марисюком О.Д., представником ОСОБА_2 , подано відзив на позовну заяву у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу за невиконання умов договору позики від 15.122021 у розмірі 100% від суми боргу, а саме 35000 дол. США.
В обґрунтування вказував, що 03.02.2022 року ОСОБА_2 було сплачено в рахунок погашення боргу суму в розмірі 1000,00 долала США, про що свідчить розписка, яку ОСОБА_1 склав власноруч та в ній стоїть його власний підпис і позивач не вказав це у позові.
Звертав увагу , що згідно листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 № 671/97-ВР та постанови ВС у справі № 172/1159/20 від 17 листопада 2021 року розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду.
21.06.2023 ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив у якому просить ухвалити рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вказував, що форс мажорні обставини відповідача не доведені нею і 1000 дол.США які сплатила йому відповідач є відшкодуванням процентів за користування грошовими коштами що передбачено договором позики від 15.12.2021, а не погашенням самого боргу.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 17.07.2023 закрито підготовче провадження у справі. Справи призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. У запереченні на відзив просив слухати справу за його відсутності та позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про причини її неявки відомості до суду не надходили. У відзиві на позов прохала слухати справу за відсутності її та її представника та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, яківизнаютьсяучасникамисправи, зазначаються в заявах по сутісправи, поясненняхучасниківсправи, їхніхпредставників.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 15 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 35 000 дол.США зі строком повного погашення боргу не пізніше 15 червня 2022 року.
Пунктом 4 вказаного договору визначено, що договір вважається виконаним позичальником лише після отримання ним від позикодавця відповідної розписки. У разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання за договором, він зобов'язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми визначеної в пункті 1 договору.( а.с.13)
03.02.2022 ОСОБА_1 власноруч написав розписку ОСОБА_2 про отримання від останньої 1000 дол.США по договору позики від 15.12.2021 року ( а.с.19)
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розпискапро отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Такий же висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 .
Аналіз частини 2 ст.1047ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14-ц (провадження №61-8792св18.
Таким чином, грошове зобов'язання відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 підтверджується розпискою від 15.12.1021, яка підписана сторонами, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
Факт отримання грошових коштів при розгляді справи відповідачем не оспорювався. Оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують укладення договору позики, отримання грошових коштів відповідачем, погодження сторонами всіх істотних умов договору позики.
Відповідно до ч. 1ст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст.530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Вказаний висновок, викладений ВС у постанові від 12 листопада 2020 року у справі №154/3443/18.
Як зазначено ОСОБА_3 , представником ОСОБА_2 ,та не заперечувалось позивачем, відповідач частково сплатила заборгованість за договором позики у розмірі 1000 дол. США, що підтверджується розпискою про отримання ОСОБА_1 коштів від 03.02.2022 року, тобто до подачі позову до суду та до часу визначеного договором як остання дата повернення коштів(15 червня 2022 року).
Отже, загальна сума заборгованості за договором позики від 15.12.2021, на час подачі позову до суду складала 34 000 дол.США.
Таким чином доводи позивача, що 1000 дол. США пішли на зарахування процентів за користування грошовими коштами є необґрунтованими.
Отже позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає частковому задоволенню, а саме слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 залишок несплаченого боргу згідно розписки від 15.12.2021 в сумі 34 000 дол. США.
Статтею 99Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст.192ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом.
У постанові Великої ПалатиВерховного Судувід 16січня 2019року усправі №464/3790/16-ц, визначено правову позицію, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання грошових зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому, з огляду на положення ч.1 ст. 1046 ЦК України, а також частини 1 ст. 1049 ЦК України, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16.01.2019 по справі № 373/2054/16-ц, пров. № 14-446цс18.
Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 р. було внесено зміни до Цивільного кодексу України, а саме, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Враховуючи те, що позивач фактично просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15 червня 2022 року по час постановлення рішення у справі, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з врахуванням відсотку задоволених позовних вимог(48,57%) та звільнення позивача від сплати судового збору за подачу позову до суду відповідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі (Національним банком України на 15 грудня 2022, вартість 1 Долара США встановлено - 36,5686 грн.)(25599 грн (1 % від ціни позову) / 100 х 48.57 = 12433,43 грн. за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-
Позовні ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ,грошові кошти за договором позики від 15 грудня 2021 року у сумі 34 000 дол.США., в рахунок погашення основної суми боргу.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12433,43 грн за подачу позову до суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 05 квітня 2024 року.
Суддя М.О.Материнко