Справа №: 343/1138/23
Провадження №: 2/343/61/24
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1138/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей,
за участю: представника позивачки-відповідачки - адвоката Мельника Б.М.,
відповідача - позивача - ОСОБА_2 ,
представниці відповідача - позивача - адвокатки Кобилинець Т.В.,
представників органу опіки та піклування Долинської міської ради - Тисяк Д.В., Яремій Н.Б.,
Стислий виклад позицій сторін:
ОСОБА_1 просить визначити місце проживання малолітніх синів ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають в АДРЕСА_1 , разом з нею в АДРЕСА_2 та зобов'язати відповідача передати дітей на проживання з нею, а також стягнути з останнього на її користь понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що вона та ОСОБА_2 з 2014 по 2022 рік проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від спільного сумісного проживання у них народилися два сини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 . За ними вона як мати постійно здійснювала догляд, піклувалася про них, займалася вихованням та матеріально утримувала їх.
Вони з ОСОБА_2 спочатку проживали в Республіці Польща, а після приїзду в грудні 2016 року періодично проживали то в квартирі АДРЕСА_3 , то в їхньому спільному житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
З середини 2020 року ОСОБА_2 різко змінив своє ставлення до неї, почав затівати безпричинні сварки, звинувачуючи її в надуманих проступках, обзивати непристойними словами, а коли вона намагалася виправдатися перед ним - неодноразово наносив побої. Такі дії відбувалися в присутності дітей, до яких він ніколи не відносився з теплотою, постійно карав їх за будь-що і вони його дуже боялися.
Вона намагалася прийняти всі заходи для збереження сім'ї, проте ОСОБА_2 тероризував її, а для того, щоб приховати свою негативну поведінку щодо неї, періодично звертався в поліцію, звинувачуючи її в будь-чому. Вона почала боятися проживати з ним у їхньому будинку в с. Надїїв, тому перебралася до своїх батьків в с. Ілемня Калуського району Івано-Франківської області. Дітей із собою не взяла, бо ОСОБА_2 та його мама категорично заперечили таку можливість. У зв'язку з цим вона зверталася у поліцію та в Службу в справах дітей, намагалася забрати синів, але позитивного результату не досягнула.
В листопаді 2022 року вона поїхала на роботу в Республіку Польща, тому що не мала матеріальних засобів для життя. Проте під час проживання в батьків та будучи за кордоном, вона цікавилася і цікавиться життям дітей, по мірі можливості в телефонному режимі спілкується з ними. Також зазначила, що після закінчення дозволу на проживання в Республіці Польща, термін якого закінчується в серпні 2023 року вона повернеться в Україну, щоб проживати разом з синами, брати участь у їх вихованні, піклуватися про них.
Їй відомо, що ОСОБА_2 сам проживає в АДРЕСА_3 , а їхні малолітні сини проживають разом з бабусею ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 , яка фактично займається їхнім вихованням. Діти навчаються в Надіївському ліцеї Долинської міської ради Івано-Франківської області.
Таким чином, ОСОБА_2 фактично без її згоди визначив місце проживання їхніх малолітніх синів, а також заборонив їй спілкуватися з ними, чим істотно порушив її материнське право на спільне проживання зі своїми дітьми, піклування про них, право на їх виховання. Позбавивши дітей семирічного віку материнської ласки та турботи, батько калічить їхній психологічний та моральний розвиток.
Враховуючи вищевказані обставини, вона змушена звернутися до суду за захистом свого права на спільне проживання з рідними дітьми. Вона має можливість забезпечити дітям нормальні умови проживання, оскільки їй належить на праві спільної часткової власності 2/3 частки домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Також вона може проживати з синами в її батьків у їхньому житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 просить визначити місце проживання малолітніх синів ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він проживав без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Від даних стосунків у них народилися ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_1 з часу народження дітей як мама не приділяла їм належної уваги та турботи. В неї, як у жінки, був відсутій материнський інстинкт, вона часто залишала дітей без нагляду, забувала їх вчасно нагодувати. З часом він помітив, що відповідачка періодично почала вживати алкоголь, що надалі переросло у звичку. Він намагався якось змінити поведінку ОСОБА_1 , звертався за консультацією до медиків та органу опіки та піклування. Лікарі зіслались на те, що у ОСОБА_1 можлива післяпологова депресія, яка вважається мультифакторним захворюванням, у генезі якого велику роль відіграють гормональні зміни в жіночому організмі, тому радили максимальну підтримку з його боку та інших близьких людей. Його зусилля не принесли жодного результату. ОСОБА_1 продовжувала систематично вживати алкоголь, залишаючи дітей без нагляду, коли він перебував на роботі. Дітей часто до його повернення доглядали сусіди. Зрештою ОСОБА_1 почала йти з дому на кілька днів, бувало і тижнів, залишаючи дітей на нього або на його маму. Під впливом алкоголю вона вела себе агресивно по відношенню до нього, намагалась застосовувати фізичну силу, влаштовувала скандали та сварки, що відбувалось в присутності дітей, у зв'язку з чим він звертався до правоохоронних органів.
Через таку поведінку матері він змушений був звільнитись з роботи та самостійно займатись доглядом та вихованням синів. З 2018 року ОСОБА_1 з ними не проживає, діти перебувають виключно на його утриманні та вихованні.
З 2020 року діти відвідували ЗДО "Зірочка". Оскільки діти проживали ним, а мати не цікавилась їхнім життям, вихованням, тому батьківській договір на відвідування дошкільного закладу укладав він. Дітей відводив у заклад і забирав теж він, цікавився їхнім розвитком, навчанням, забезпечував всім необхідним.
На даний час вони з дітьми проживають разом з його батьками по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з ними не проживає, участі у вихованні дітей не приймає. Він піклується про своїх синів, утримує їх, забезпечує усім необхідним, дбає про їх благополуччя. Натомість ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, її антисоціальна поведінка негативно впливає на психологічний стан та розвиток синів. Враховуючи вказане, вважає, що проживання дітей з матір'ю, яка зловживає спиртними напоями, веде антисоціальний спосіб життя, буде завдавати їм великого психологічного шоку.
Також звернув увагу, що його позов не є підставою для ухилення від мобілізації під час воєнного стану з його боку, оскільки він є особою, яка не підлягає призову під час мобілізації, так як здійснює постійний сторонній догляд за особою, яка його потребує.
Представник ОСОБА_1 подав відзив на позов ОСОБА_2 , в якому серед тих обставин, що відображені в позовні заяві його довірительки вказав, що останній у своєму позові замовчує про те, що вони з ОСОБА_1 створили сім'ю в 2014 році під час перебування на роботі в Республіці Польща. Від спільного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися два сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_14. Оскільки мати займалася доглядом за дітьми, а заробітків батька не вистачало на матеріальне забезпечення сім'ї, вона разом із малолітніми синами в грудні 2016 року переїхала на проживання до своїх батьків у с. Ілемня Калуського (тоді Рожнятівського) району Івано-Франківської області. Після приїзду батька в Україну, поки діти відвідували дитячий садок, вони проживали в квартирі АДРЕСА_3 , та в їхньому спільному житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Також зазначив, що ОСОБА_2 у позовній заяві вказує і на інші обставини, які не відповідають дійсності. Так, він зазначає, що ОСОБА_1 від народження дітей не приділяла їм належної уваги та турботи, з часом періодично почала вживати алкоголь, що стало звичкою та призвело до припинення з 2018 року сімейних стосунків та проживання з дітьми. Такі його твердження спростовуються долученим до позовної заяви листом-відповіддю № 622 від 24.01.2023 ВП № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, яким підтверджується їхнє спільне проживання в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_4 в період з 29.06.2020 по 05.06.2022. Даний доказ також свідчить про те, що позивач-відповідач звертався до поліції як усно, так і писав офіційні заяви, хоча саме він створював конфліктні ситуації, наносив побої ОСОБА_9 , що підтверджується долученими ОСОБА_1 до позовної заяви фотографіями.
Крім того на підтвердження підставності своїх позовних вимог ОСОБА_2 долучає акти обстеження, які датовані 13.02, 16.02, 04.03.2020, 25.01, 02.07, 02.08.2023, проте такі були складені в період часу, коли ОСОБА_1 після чергового побиття вимушена була проживати в своїх батьків та коли вона перебувала за кордоном у Республіці Польща. Щодо долучених позивачем-відповідачем до позовної заяви копій довідок та характеристик, в яких зазначено, що він займається вихованням дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а мати ОСОБА_1 їх вихованням не займається, то такі свідчать про обставини станом на січень місяць 2023 року, знову ж таки коли остання перебувала за кордоном. Вони складені невідомою особою без їх засвідчення у встановленому законом порядку, тому такі не можуть судом братися до уваги при вирішенні спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком.
В судовому засіданні представник позивачки-відповідачки - адвокат Мельник Б.М. позов своєї довірительки підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Додатково вказав, що сторони спільно проживали як в Україні, так і в Республіці Польща. За кордоном у них народилися сини. З часом вони повернулися проживати в Україну. ОСОБА_2 почав погано ставились до ОСОБА_1 , тому вона переїхала до своїх батьків. З початком війни, не маючи засобів для існування, вона вимушена була знову виїхати в Республіку Польща як біженка. Діти залишились із батьком та його матір'ю (бабусею). Проте вона не перестала цікавитись своїми дітьми через своїх батьків. Після вирішення даного спору ОСОБА_1 має намір повернутися в Україну та брати участь у вихованні дітей. При цьому вона не заперечувала б проти визначення місця проживання дітей з батьком на час навчання, однак на час канікул хоче, щоб діти проживали з нею. Якщо рішення буде прийняте на її користь, вона приїде із-за кордону та з дітьми буде проживати в с. Ілемня. В даний час його довірителька перебуває у Польщі, однак отримує там дохід, якого вистачає на проживання тільки їй. Через знайомих з с. Надіїв знає, що у дітей все добре, батько їх забезпечує всім необхідним, тому вона не передає їм нічого, та і не має можливості для цього.
Вказав, що позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставні та грунтуються на неправдивих фактах. Саме він викликав поліцію під час їхніх сімейних конфліктів, щоб висвітлити ОСОБА_1 у негативному світлі. Відривати дітей від мами є неприпустимим, оскільки вони в силу віку потребують материнської любові та піклування. Його довірителька вважає, що ОСОБА_2 та його мама дітей утримують незаконно, безпідставно не дають можливість матері з ними спілкуватись. При розгляді справи про позбавлення батьківських прав апеляційний суд також звернув увагу на те, що ОСОБА_1 з об'єктивних підстав не може брати участь у вихованні дітей, а саме через неприязні відносини з ОСОБА_2 та його батьками.
Відповідач-позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні свій позов підтримав, просив його задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Вказав, що будь-яких перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_1 не чинить, вона має змогу телефонувати як до нього, такі і до дітей, проте сама цього не робить. Просить залишити дітей проживати з ним, оскільки він дбає про них та забезпечує всім необхідним. Натомість мати дітей, виїхавши в Польщу, взагалі перестала з ними спілкуватись: не дзвонить, не приїжджає, не вітає їх на свята, не передає подарунків, не цікавиться, ні як вони живуть, ні як навчаються в школі. Фото, які вона долучила, де вона побита, не має жодного відношення до нього, так як зроблене на час його відсутності. А її поведінка і спосіб життя були причиною такого її вигляду.
Представниця відповідача - позивача - адвокатка Кобилинець Т.В. у судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя. Додатково зазначила, що від народження дітей їхня мама не виконувала своїх материнських обов'язків. Ще перші три місяці вона годувала їх, однак потім стала забувати про них, а коли їм виповнилося 5 місяців почала зловживати спиртним. Вони змушені були повернулися в Україну, де її довіритель звернувся до своїх батьків за допомогою у вихованні дітей. Батьків ж позивачки-відповідачки просив вплинули на поведінку їхньої дочки. Він неодноразово був свідком того, як ОСОБА_1 перебувала вдома у стані сп'яніння, а діти були недоглянуті чи перебували у сусідів. Спочатку він намагався якось змінити ситуацію, звертався до лікарів, психологів, у Службу у справах дітей, у поліцію, однак це не дало ніякого результату.
Її довіритель влаштував дітей у садок у м. Долина. Там він і працевлаштувався, оскільки повинен був заробляти кошти на їх утримання. Вони спочатку проживали з ОСОБА_1 у м. Долина. Проте через зловживання останньою алкогольними напоями, він змушений був переїхати з дітьми до своїх батьків у с. Надіїв, які допомагають йому в догляді за синами. У с. Надіїв діти почали відвідувати школу. Позивачка-відповідачка також переїхала проживати до своїх батьків у с. Ілемня. Вона перестала цікавитися дітьми, а згодом як біженка виїхала за кордон. При цьому, коли вона виїжджала, про дітей не подбала, навіть не пробувала їх взяти із собою, щоб уберегти їх від стресів, які зазнають всі діти по цілій Україні у зв'язку з постійними сигналами тривоги. З часу виїзду мама не поцікавилася ні їхнім випускним у садочку, ні початком шкільного життя. Вона не телефонує до них, хоча будь-яких перешкод їй у цьому не чиниться. Жодної матеріальної допомоги не надає. Натомість батько створив для дітей всі належні умови для проживання як за місцем їх реєстрації у м. Долина, так і за місцем їх фактичного проживання у с. Надіїв. Підстав для передачі їх на проживання до матері на даний час не має. Вона перебуває за кордоном. ОСОБА_2 не заперечує щодо спілкування матері з дітьми, не чинив і не чинить їй у цьому перешкоди, як і не заперечує, щоб діти проводили час з мамою. Проте мама жодного разу до них не приїжджала. ОСОБА_2 не забирав дітей у ОСОБА_1 , навпаки вона залишила їх.
Щодо долучених до первісної позовної заяви ОСОБА_1 світлин, то такі не є свідченням протиправності дій щодо неї з боку ОСОБА_2 . Навпаки вони вказують на те, що зафіксовані на них тілесні ушкодження могли утворитися в особи, яка зловживає спиртними напоями, від падіння. Якби дійсно мав місце факт побиття, то ОСОБА_1 звернулася б у поліцію, однак такого звернення не зафіксовано.
Щодо розгляду справи про позбавлення батьківських прав, то суд апеляційної інстанції не виправдовував дії ОСОБА_1 , а тільки вказав на те, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та дав можливість їй змінити своє ставлення до дітей. Однак поведінка мами не змінилась. На підтвердження цього ними при розгляді даної справи надано нові докази. Вона і надалі не цікавиться їхнім здоров'ям, не бере участі у вихованні, не телефонує до них. З лютого 2022 року, тобто з часу коли тривають судові процеси, вона жодного разу не приїхала до дітей та не надала підтверджень, що вона не може приїхати до них. Посилання ж представника на те, що його довірителька приїде в Україну і створить для проживання дітей з нею усі необхідні умови, коли буде прийняте рішення суду на її користь, не впливає на її можливість приїхати до дітей і в разі відмови в задоволенні її вимог, оскільки за необхідності вона зможе звернутися до суду з позовом про зміну місця проживання синів.
Представниця органу опіки та піклування ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх синів сторін разом з батьком, який долучений до матеріалів справи. При цьому зазначила, що до такого висновку орган опіки та піклування дійшов після проведення перевірки умов проживання малолітніх дітей, які на даний час проживають у АДРЕСА_1 , де з ними живе і ОСОБА_2 . Вони спілкувались з дітьми, були свідками їх теплих відносин з батьком. На засідання комісії викликали маму дітей, однак вона повідомила, що не може з'явитись, оскільки проживає в Польщі. Натомість батько на засідання комісії з'явився, висловив бажання, щоб діти проживали з ним, та повідомив, що їхня мама з ними не проживає вже близько двох років. Діти чули цю розмову про маму, однак будь-яких заперечень з цього приводу не висловлювали.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
15 травня 2023 року на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Ухвалою суду від 17.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху на надано строк на усунення її недоліків.
31 травня 2023 року представник ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву своєї довірительки до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Ухвалою суду від 01.06.2023 відкрито провадження у даній справі та постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, зобов'язано орган опіки та піклування Долинської міської ради надати висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 липня 2023 року представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без їх участі, в якій заявлений ними позов підтримав.
Ухвалою суду від 28.07.2023 строк проведення підготовчого провадження продовжено.
24 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 скерував на електронну адресу суду заяву про проведення підготовчого судового засідання з його участю.
25 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про об'єднання цивільних справ № 343/1138/23 за позовом ОСОБА_1 до нього про визначення місця проживання малолітніх дітей та справи № 343/1960/23 за його позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей в одне провадження. Клопотання про об'єднання просив вирішувати за їх відустності.
Провадження у справі № 343/1960/23 відкрито ухвалою суду від 14.08.2023, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Зобов'язано орган опіки та піклування Долинської міської ради надати висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1
25 серпня 2023 року представниця органу опіки та піклування скерувала на електронну адресу суду клопотання про проведення судового засідання без її участі, в якому повідомила, що питання про надання висновку перебуває у процесі опрацювання.
Ухвалою суду від 25.08.2023 вищевказані цивільні справи об'єднані в одне провадження.
08 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без їх участі, а також відзив на позов ОСОБА_2
15 вересня 2023 року від органу опіки та піклування поступив висновок про визначення місця проживання дітей сторін, який протокольною ухвалою суду цього ж дня долучено до матеріалів справи.
13 жовтня 2023 року протокольними ухвалами суду долучені попередньо заявлені докази, а також клопотання про виклик свідків.
Ухвалою суду від 13.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Задоволено клопотання про виклик свідків.
07 грудня 2023 року представниця органу опіки та піклування подала клопотання, в якому просила провести судове засідання без її участі та взяти до уваги наданий висновок органом опіки та піклування.
В судовому засіданні 10.01.2024 продовжено дослідження письмових доказів, допитано свідків.
06 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, а 05 березня 2024 року - заяву про стягнення витрат по справі.
В судовому засіданні 05.03.2024 заслухано думку малолітніх дітей сторін.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
як встановлено під час розгляду справи, з 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
У Республіці Польща у них народилися сини: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження, де батьками записані сторони по справі (а.с. 8, 9, 67, 68).
Згодом вони переїхали проживати в Україну, де проживали то в м. Долина, то в будинку, що в АДРЕСА_1 , який на підставі договору дарування житлового будинку від 04.03.2015 належить відповідно по 1/3 та 2/3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11). Право власності ОСОБА_1 на вказану частку нерухомості зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, на що вказує відповідний витяг № 34468053 від 04.03.2015 (а.с. 12). За вказаною адресою ОСОБА_1 і зареєстрована (а.с. 91).
З 2020 року діти сторін у м. Долина почали відвідували садок "Зірочка", про що ОСОБА_2 уклав батьківський договір від 28.01.2020 (а.с. 81).
Відповідно до характеристик вихователя ЗДО "Зірочка" Маркової Л.С. від 14.02.2020 та від 06.03.2020, діти ОСОБА_17 та ОСОБА_18 прибули в садок 28 січня 2020 року. Привели їх в садок тато ОСОБА_2 та мама ОСОБА_1 . Діти проходили в садок чотири дні і захворіли. Після хвороби діти прийшли в садок 11 лютого. Привів їх тато, який тільки ними і цікавився. Маму вона бачила тільки один раз, коли діти поступали в садок. Мама за весь час їй не дзвонила і не цікавилася дітьми (а.с. 79, 80).
З часом відносини між сторонами погіршились, вони почали проживати окремо, діти залишились з батьком.
Згідно із відповіддю начальника відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано Франківській області №522 від 24.01.2023, ОСОБА_2 протягом 2020 - 2022 років неодноразово звертався до поліції із заявами, в ході розгляду яких уповноваженими особами поліції приймались рішення про складення відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів, в тому числі за ст. 184, ст. 173-2 КУпАП, та виносились стосовно останньої термінові заборонні приписи (а.с. 13-14, 84-85).
Натомість на підтвердження вчинення щодо ОСОБА_1 протиправний дій з боку ОСОБА_2 долучені фотосвітлини (а.с. 18), проте такі не є належним доказом вчинення щодо останньої протиправних дій, як і вчинення таких саме ОСОБА_2 .
Згідно із актами обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 13 лютого 2020 року, від 16 лютого 2020 року та актом обстеження від 04 березня 2020 року, сини ОСОБА_1 . ОСОБА_5 та ОСОБА_14 з 25.12.2019 в с. Надіїв з мамою не проживають, а проживають з батьком у м. Долина. Зі слів ОСОБА_2 , він самостійно виховує двох дітей. Його цивільна дружина участі у вихованні дітей не бере, аліменти не платить. Згідно з витягом з НП, ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, не займається вихованням дітей (а.с. 73, 74, 76).
Як вказав представник ОСОБА_1 , його довірителька у листопаді 2022 року виїхала з України та перебуває в Республіці Полища, де отримала статус біженки, на підтвердження чого надав копію її закордонного паспорта та відомості про присвоєння песеля (а.с. 133-134, 135, 136).
Згідно із актами обстеження від 02 липня 2023, від 02 серпня 2023 року, зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_2 із синами проживає в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з ними не проживає, участі в утриманні дітей не приймає (а.с. 71, 72).
Як вбачається із акта обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 05.05.2023 за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не зареєстрована за вказаною адресою, але проживає за цією адресою з батьками, коли перебуває на Україні. На даний час знаходиться за кордоном (а.с. 10).
За міцем фактичного проживання у с. Надіїв, малолітні діти сторін почали навчатися у Надіївському ліцеї Долинської міської ради Івано Франківської області.
З характеристики № 12 від 25.01.2023 та довідки № 10 від 25 січня 2023 року, виданих директором Надіївського ліцею Долинської міської ради Івано Франківської області, встановлено, що ОСОБА_2 займається вихованням дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_19 . Він завжди цікавиться шкільним життям дітей, відвідує батьківські збори, відкриті заняття, спілкується із педагогами та реагує на рекомендації останніх. Батько приводить і забирає дітей зі школи. Слідкує, щоб у дітей завжди було все необхідне для освітнього процесу та життя. Мама ОСОБА_1 вихованням дітей не займається, контакту із школою не підтримує. Мати жодного разу у школі не була та з педагогами не контактувала. Зі слів самого батька ОСОБА_2 та слів односельчан, мати вже три роки зовсім не цікавиться життям дітей (а.с. 70, 78).
Як зазначено представницею ОСОБА_2 , у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 свої материнських обов'язків щодо своїх малолітніх дітей, відсутністю з її боку участі в їх утриманні та вихованні, що підтверджується в тому числі і висновком органу опіки та піклування Долинської міської ради, який затверджений рішенням № 672 від 08.05.2023, в якому орган опіки та піклування Долинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей (а.с. 86-87), перший звернувся до суду з позовом про позбавлення останньої батьківських прав.
Як вбачається з постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30.11.2023, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Покладено на орган опіки на піклування контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх синів (а.с. 171-174).
Проте, як вказала представниця ОСОБА_2 , з часу розгляду справи про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 свого відношення до виконання своїх материнських обов'язкі не змінила, вона продовжує проживати у Республіці Польща, дітьми не цікавитьсяч, їх не навідує, а тільки вимагає визначити їх місце проживання з нею.
Згідно із актами обстеження від 01.12.2023, ОСОБА_2 із синами проживає в АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів, ОСОБА_1 вихованням дітей не займається біля двох років та в даний момент перебуває за кордоном (а.с. 156, 157).
Cвідок ОСОБА_20 , яка є знайомою сторін, суду показала, що працює почергово у магазинах " Росток " та "Копійочка", куди завжди приходили як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 . При цьому, коли перший приходив з дітьми у магазини, він ніколи не був п'яним, завжди купував їм іграшки. Натомість ОСОБА_1 постійно приходила у " Росток " без дітей і за випивкою. Щоб вона щось купувала дітям (на Миколая, Новий рік та інші свята) ніколи не бачила. На даний час ОСОБА_1 перебуває за кордоном. ОСОБА_22 та ОСОБА_23 навчаються у першому класі, проживають з батьком, до якого дуже прихильні. Зараз вона бачить їх рідше.
Свідок ОСОБА_24 показав, що він є другом ОСОБА_2 . Вони близько 3-4 років разом працюють на роботі. Спочатку ОСОБА_25 з дітьми та ОСОБА_1 проживали в м. Долина, де діти відвідували дитячий садок. Однак через деякий час остання почала зловживати спиртними напоями, пропадати з дому. Тому фактично ОСОБА_25 самостійно займався вихованням дітей, водив їх у садок. Якщо він спізнювався з роботи, дітей забирав його батько (дідусь хлопців). Інколи і він ( ОСОБА_24 ) міг забрати дітей. ОСОБА_26 ніколи не бачив у тверезому стані. Натомість був очевидцем того, коли остання прийшла по дітей у садок у такому стані, що вихователь відмовилась їх з нею відпускати додому та змушена була телефонувати до ОСОБА_25 . Тоді він приїхав з ним. Коли вони приїхали з дітьми додому, побачили ОСОБА_26 у неадекватному стані. За таких обставин ОСОБА_2 змушений був з дітьми переїхати проживати в с. Надіїв, де проживали його батьки, які допомогли йому в догляді та вихованні дітей. Там вони проживають і на даний час. Він часто буває у них у гостях. Для дітей там створені всі необхідні умови. ОСОБА_2 працює, отримує стабільну заробітну плату, якої, на його думку, вистачає на утримання дітей. Натомість ОСОБА_1 не цікавиться ними вже близько трьох років.
У висновках психолога № 7 та № 6 від 26.10.2023 ФОП ОСОБА_27 проведено обстеження емоційного стану дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_14 та встановлення сімейних відносин в стосунках: "діти-мама", "діти-тато", під час чого встановлено, що хлопчики в достатній кількості відчувають турботу батька. Атмосфера в сім'ї, де проживають діти, спокійна, комфортна та безпечна. Згідно з протоколом психологічної діагностики та дослідження сімейно-дитячих відносин в системі "дитина-тато", "дитина-мама" в режимі двох групових сесій (60 хвилин) одноразово, присутні міцні взаємини між ОСОБА_14 і татом, він чітко відчуває, що в будь-яких ситуаціях може розраховувати на його підтримку і допомогу, що позитивно сприяє фізичному, емоційному і соціальному розвитку дитини; між хлопчиком і мамою присутній емоціний зв'язок, через здатність піклуватися та бути корисним. Такий же зв'язок встановлений і між ОСОБА_11 та відповідно батьком, матір'ю. Виявлено демократичний стиль виховання з боку тата, що сприяє позитивному розвитку у соціальних навичках (а.с. 152, 153).
ОСОБА_2 з 26.02.2020 надає соціальні послуги особі з інвалідністю ІІІ групи, за що отримує компенсацію, про що свідчить довідка про отримання (неотримання) допомоги № 242 від 19.09.2022 (а.с. 69). З 04.12.2023 працює у фізичної особи - підприємця та займає посаду комірника (а.с. 167).
До позовної заяви ОСОБА_1 долучено CD-R (а.с. 23). Як вказав представник ОСОБА_1 , на відеозаписі зафіксована суперечка між батьками його довірительки, яких не пускали до їхніх внуків, та мамою ОСОБА_2 . Хто саме і на який прилад проводив зйомку йому не відомо. Даний доказ долучено на підтвердження того, що ОСОБА_2 та його родичі чинять ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні із синами. При цьому суд звертає увагу на те, що на відеозаписі сама ОСОБА_1 не фігурує, будь-яких перешкод ОСОБА_2 саме їй у спілкуванні з її дітьми не чиниться.
ОСОБА_1 також долучила до матеріалів свого позову заяву, в якій вона звертається до органу опіки та піклування з проханням надати висновок про доцільність визначення місця проживання її синів з нею (а.с. 15-17), однак, як повідомила суду представниця органу опіки та піклування, ОСОБА_1 на їхні виклики на засідання комісії жодного разу не з'явилась.
На виконання своїх повноважень та вимог суду орган опіки та піклування надав висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради № 755 від 30.08.2023, згідно з яким орган опіки та піклування вважає за доцільним визначити місцем проживання малолітніх ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 (а.с. 119-121). Зі змісту висновку вбачається, що ОСОБА_2 проживав без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Від даних стосунків у них у Республіці Польща народилося двоє синів. Діти навчаються у Надіївському ліцеї. Діти проживають з батьком у АДРЕСА_1 у приватному будинку його батьків. На засіданні комісії було заслухано батька дітей ОСОБА_2 , який повідомив, що саме він піклується про синів, утримує їх, забезпечує усім необхідним. Мати дітей на засідання комісії не з'явилася.
В судовому засіданні було заслухано думку малолітнього ОСОБА_29 , який вказав: " Я народився трошки швидше за ОСОБА_22 . Ми бавилися із ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , а ОСОБА_22 бавився з татом. Бавились у футбол, дурачились. Я люблю писати і малювати. Дорогу, де жила мама, знає ОСОБА_22 , я не знаю. В мене у школі є любов ОСОБА_33 . Ми з татом ходимо для неї збирати квіти".
В судовому засіданні також було заслухано і думку малолітнього ОСОБА_34 , який зазначив: "Ми живемо з татом і бабусею. Ходимо до школи самі. Істи готує бабуся. Уроки вчимо з татом і бабусею. Любимо робити уроки".
Також діти вказали, що: "Живемо ми в Надієві. Колись жили і в Долині. Подобається жити як в селі, так і в Долині. Завжди жили з татом і бабусею. Хотіли б, щоб з ними ще жили тьотя ОСОБА_37 (татова сестра) і ОСОБА_38 з ОСОБА_16 (її діти). Але вони у Польщі і не можуть приїхати. Вони нам дзвонять. Більше ніхто не дзвонить. Але тато, коли ми йдемо до школи, надсилає голосові повідомлення. У нас є "кнопочний" телефон і такий великий. Ми вміємо ним користуватись: закачувати все, дивитись мультики. Тато нас навчив ним користуватись. Мама до нас не дзвонить. Хочемо жити із бабусею та татом. Не хочемо їхати жити до мами. Вона в Польщі. Ми не хочемо поїхати до мами, вона нас била. Тут у нас друзі, гарна школа, добра вчителька".
Спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання малолітніх дітей.
Оцінка суду:
вислухавши представника позивачки-відповідачки, відповідача-позивача та його представницю, заслухавши думку малолітніх дітей, покази свідків, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог, враховуючи позицію органу опіки та піклування, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно із ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Стеттею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При цьому, принцип ст. 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити безальтернативно й категорично таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Для гармонійного морального та психічного розвитку дітей необхідні стабільні умови проживання, відчуття захищеності, підтримка найближчих для них людей, якими вони вважають обох батьків.
У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/1406/17 зазначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Також у постанові від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19 Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно із п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Як встановлено у судовому засіданні та підтвердили сторони, малолітні діти ОСОБА_14 та ОСОБА_5 проживають на даний час з батьком ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 . Їхня мама ОСОБА_1 у листопаді 2022 року виїхала за кордон, де перебуває у Республіці Польща.
ОСОБА_2 працює та отримує стабільний дохід, тому може матеріально утримувати та забезпечувати всім необхідним своїх синів.
Згідно з висновком про визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей разом з батьком ОСОБА_2 .
Вказаний висновок є достатньо обгрунтованим, обставини, викладені у ньому, підтверджені належними доказами, знайшли своє підтвердження і у судовому засіданні та не суперечать інтересам дітей, тому суд враховує його при вирішені спору у частині визначення місця проживання малолітніх дітей.
Під час розгляду справи була заслухана думка малолітніх дітей, і зводилася вона до того, що вони виявили своє бажання проживати з батьком, розповіли про їхні взаємовідносини, які є теплими та довірчими, спільні інтереси та вказали, чому їм краще проживати разом з татом, як і вказали на причини, через які не хотіли б проживати з мамою.
При цьому під час розгляду даної справи, прохаючи передати малолітніх дітей на проживання з нею у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 продовжує проживати і на даний час за кордоном. Твердження ж її представника про те, що його довірителька приїде відразу після того як буде прийняте рішення на користь його довірительки також не має належного підгрунтя, оскільки такий неодноразово стверджував, що вона повернеться то після проходження лікування, то після того як матиме кошти для можливості забезпечити дітей усім необхідним, то по закінченні дозволу на проживання в Республіці Польща, проте з часу розгляду даної справи травня 2023 року таки жодного разу не приїхала до дітей, як і не надала доказів неможливості брати безпосередню участь у їх житті. Більше того, сам представник ОСОБА_1 вказав, що його довірителька не заперечує проти залишення на проживанні її малолітніх синів з татом під час навчання, однак вона хоче, щоб вони проживали з нею в час поза навчанням, хоча реальної можливості такого не обгрунтувала, під час канікулярного періоду до дітей не навідувалася.
Натомість ОСОБА_2 на даний час створені всі належні умови для проживання з ним. За місцем їхнього фактичного проживання вони відвідують навчальний заклад, мають друзів та додатквоий догляд з боку родичів тата. Будь-яких доказів на підтвердження наявності перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_1 не надано.
Виходячи із обставин справи, враховуючи, що батьки під час розгляду справи не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей, зважаючи в першу чергу на інтереси дітей, їх психоемоційний стан, беручи до уваги прив'язаність дітей до батька, про що свідчить висновок органу опіки та піклування та пояснення самих дітей, те, що малолітні сини постійно проживають з батьком, який створив їм усі необхідні умови для виховання та розвитку, прижилися у своєму середовищі, відвідують шкільний заклад, мають сталі сімейні зв'язки, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, приходить до висновку, що визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
При цьому, суд зазначає, що мама дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов'язок спілкуватися з синами, піклуватися про їх здоров'я, стан їх розвитку, незалежно від того з ким вони будуть проживати. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і за позовом одного із них. При цьому по приїзді в Україну ОСОБА_1 не буде позбавлена можливсті реалізувати модель спільної фізичної опіки над дітьми (почергово проживати з кожним із батьків за відповідним графіком).
Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, з'ясувавши усі обставини справи, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх синів з нею та зобов'язання ОСОБА_2 передати дітей на проживання з нею слід відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 .
V. Розподіл судових витрат:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України. При цьому суд зазначає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, тому підстав для стягнення на її користь понесених нею судових витрат немає. Натомість, оскільки позов ОСОБА_2 задоволенно і він не наполягав на стягненні з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат, такі слід залишити за ним і з позивачки-відповідачки не стягувати.
На підставі викладеного, ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ст. 19, 141, 161 СК України, ч. 4 ст. 29 ЦК України, ст. 8, 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх синів з нею та зобов'язання ОСОБА_2 передати дітей на проживання з нею відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивачка-відповідачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання якого АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Орган опіки та піклування Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054317.
Повний зміст рішення буде складено до 08 квітня 2024 року.
Суддя: С.М.Монташевич
Повний зміст рішення складено 08 квітня 2024 року.