Справа № 523/9272/23
Провадження №2/523/1416/24
(ЗАОЧНЕ)
"29" лютого 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, в загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, яким просили: 1) Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 від 17 березня 1997 року, укладеного між ОСОБА_3 , діючою від свого імені та від імені її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та, ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як покупцями з іншого боку - дійсним. 2) Визначити по 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . 3) Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 .
Вказаний позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , діючи від свого імені та від імені її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №179 від 14.03.1997 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діюча від свого імені за згодою матері - ОСОБА_3 на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №179/1 від 14.03.1997 року, продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на підставі укладеного письмового договору купівлі-продажу купили квартиру в АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 15 Закону України від 10.12.1991 «Про товарну біржу» цей договір було зареєстровано на Одеській товарній біржі за реєстраційним номером 18204, який був підписаний продавцями і покупцями та посвідчений старшим експертом Одеської товарної біржі від 17.03.1997 року. Правочин сторонами був повністю виконаний: продавцями було звільнено приміщення та передано покупцю ключі, а також знялися з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Вказаний договір купівлі-продажу був зареєстрований у комунальному підприємстві Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості у реєстровій книзі Бюро, номер запису 216 стр.199- реєстр 119 від 25.03.1997 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_1 , ОСОБА_7 померла. ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, який його мати залишила за життя. Після смерті матері ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. із заявою про прийняття спадщини. 14.02.2023 року нотаріусом була відкрита спадкова справа №19/2023. До спадкової маси на день відкриття спадщини входила частина вищезазначеної квартири, що належала померлій на підставі договору купівлі-продажу № 18204 від 17.03.1997 року. Аленаданий правовстановлюючий документ на квартиру - біржовий договір, не відповідає правовим нормам законодавства, які діяли на час реєстрації договору, а тому нотаріусом рекомендовано позивачу звернутися до суду для визнання договору купівлі-продажу дійсним та визначення часток в майні.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.07.2023р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.10.2023р. витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_2 ) належним чином завірену копію спадкової справи № 93/2023, заведену після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.01.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачі у судове засідання не з'явилися. Представник позивачів - адвокат Бурега Л.С. у судове засідання подала заяву про підтримання позовних вимог, в якій також просила розглянути справу у їх з позивачами відсутність, а також зазначили, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендовані повідомлення повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).
Представник відповідача Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Відзиву від відповідачів на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у їх відсутність до суду останні не подавали.
Представник третьої особи Одеської товарної біржи в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідачів, які причини неявки не повідомили, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видане 19.07.1967 р, актовий запис № 39.
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , видане Палацом урочистих подій у м.Одесі, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклала шлюб 16.12.1989 року, актовий запис № 2882.
За договором № 18204 купівлі-продажу нерухомого майна від 17.03.1997р. ОСОБА_3 , діючи від свого імені та від імені її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №179 від 14.03.1997 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діюча від свого імені за згодою матері - ОСОБА_3 на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №179/1 від 14.03.1997 року, продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 купили квартиру в АДРЕСА_1 .
Після укладення договору він був зареєстрований покупцями в ОМБТІ та РОН.
Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально засвідчений не був, однак сторони по договору домовилися щодо усіх істотних умов і відбулося повне його виконання, а укладався він на біржі, так як це не суперечило законодавству того часу.
Покупці свої обов'язки за договором виконали, сплатили вказану в договорі суму відповідачам.
Після укладення договору відповідачі виселилися з квартири в зазначений договором строк та знялися з реєстраційного обліку, а позивачі зареєстрували місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 45 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем, недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Відповідно до ч.1 ст.47 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Відповідно до ст.47 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК Українивід 18 липня 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього кодексу).
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі; якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за укладеною угодою дня.
Угоди зареєстровані на біржі не потребують нотаріального засвідчення. На підставі ч.4 ст.15 Закону України „ Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
За таких обставин, оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на законних підставах набули право власності на придбане майно, проте позивач немає можливості оформити свої спадкові права, з причин, що не залежать від нього, в зв'язку з чим вважає, що права позивача підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, суд дійшов висновків що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визначення по 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого Першим відділом реєстрації актів цивільного стан Суворовського районного управління юстиції м.Одеси, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 219.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне її майно, а саме на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_7 за життя склала заповіт від 24.04.2003 року, відповідно до якого заповіла все своє майно, яке до дня її смерті виявиться їй належним, ОСОБА_1 .
Відповідно наданої на виконання ухвали суду копії спадкової справи № 19/2023, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В.із заявою про прийняття спадщини. Будь-які інші особи з заявами про прийняття спадщини не зверталися.
Згідно відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 07.03.2023 №1954Н/11-06, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрованими значаться наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з 09.04.1997 року.
Але з тих підстав, що наданий оригінал договору № 18204 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований на Одеській товарній біржі 17 березня 1997 року не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому не може вважатися чинним, та не були визначені частки в майні, позивач позбавлений права прийняти спадщину після померлої матері.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1222 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , спадщину прийняв, в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, постійно проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 372 ЦК України , майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В рішенні ЄСПЛ «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (№ 38722/02, п.75) зазначено, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею (ст.13 Конвенції) повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Таким чином, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, позовні вимоги про визначення по 1/3 частки у праві власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частку квартири, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.
Керуючись ч.2 ст.47, ч.2 ст.227 ЦК України (в редакції 1963р), ст. ст. 1216,122,1268,1296,1297 ЦК України, ст.ст. 259,263-265,268, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 18204 від 17 березня 1997р., укладений на Одеській товарній біржі, відповідно до якого ОСОБА_3 , діючи від свого імені та від імені її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діюча від свого імені за згодою матері - ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 купили квартиру під АДРЕСА_4 .
Визначити, що частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними, та складають по 1/3 частки за кожним.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 18.03.2024р., з технічних причин, а також у зв'язку із періодичною відсутністю в суді світла.
Суддя: К.О. Далеко