12 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/824/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Захід Агро Корм", вул. Привокзальна, 3м, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48200
до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Перемога", с. Довжанка, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 77708
про: стягнення 46 370,37грн, з яких: 12 117,64грн - заборгованість за Договором поставки №98 від 07.05.2021, 8 684,38грн - пені та 25 569,35грн - 10% на суму боргу за кожен місяць.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Ухвалою суду від 20.12.2023 позовну заяву №б/н від 14.12.2023 (вх. №915 від 15.12.2023) залишено без руху, а від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.01.2024, сторони повідомлені про дату і час судового розгляду ухвалою, надісланою до Електронного кабінету.
У судових засіданнях 23.01.2024 та 13.02.2024, враховуючи подані директором ПП "Захід Агро Корм" (Мокрій М.П., Витяг з ЄДР) розрахунок заборгованості №1 від 03.01.2024 (вх.№155 від 08.01.2024) без доказів направлення відповідачу, директором ПАП "Перемога" (Нацюк М.В., Витяг з ЄДР) відзив №б/н від 12.01.2024 (вх.№404 від 16.01.2024), усне клопотання представника ПП "Захід Агро Корм" (Бандура І.С.) заявлене у судовому засіданні 13.02.2024 про продовження процесуальних строків розгляду справи та відкладення судового засідання, для надання можливості сторонам мирно врегулювати спір, постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 13.02.2024 та 12.03.2024, які занесені у протокол судового засідання, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.
Директор ПП "Захід Агро Корм" (Мокрій М.П.) не подав доказів направлення відповідачу розрахунку заборгованості №1 від 03.01.2024, а подав новий розрахунок заборгованості за №10 від 07.03.2024 (вх.№1988 від 11.03.2024) з доказами надіслання відповідачу, який згідно відстеження на офіційному сайті Укрпошта отриманий останнім 09.03.3023.
Позивач, його представник в процесі розгляду справи в обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення відповідачем зобов'язань по Договору поставки №98 від 07.05.2021 щодо оплати отриманого товару згідно видаткових накладних №178 від 07.05.2021 на суму 16 311,47грн, №247 від 31.05.2021 на суму 12 117,64грн, всього на загальну суму 28 429,11грн; відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 16 311,47грн, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 12 117,64грн на яку позивачем, відповідно до умов пп. 4.3.2 та п 6.2 Договору поставки нараховані пеня та 10% на суму боргу за кожен місяць. Щодо поставок товару та порядку розрахунків, звернув увагу суду на те, що відповідачем частково оплачено товар поставлений по накладній №178 від 07.05.2021 на суму 14 291,86грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 392 від 17.05.2021 на суму 3 718,58грн та №751 від 17.11.2022 на суму 10 573,28грн, борг складає 2 019,61грн (16 311,47грн - 3 718,58грн - 10 573,28грн) та за товар поставлений по накладній №247 від 31.05.2021 на суму 2 019,61грн, що підтверджується платіжною інструкцією №411 від 04.06.2021, борг складає 10 098,03грн (12 117,64грн - 2 019,61грн). Вважає, що хоч відповідач і не підписав видаткової накладної №247 від 31.05.2021 і не повернув її на адресу позивача після передачі товару, однак проведенням часткової оплати за такою підтвердив факт отримання товару. Також позивач зареєстрував до видаткових накладних податкові накладні, які знаходяться в Єдиному реєстрі податкових накладних. Просить позов задовольнити.
Відповідач, його представник в процесі розгляду справи проти позову заперечують, посилаючись на наступне:
- позивач здійснив 07.05.2021 поставку відповідачу товару на суму 16 311,47грн, що підтверджується видатковою накладною №178, проте використання отриманого товару не призвело до очікуваного покупцем результату;
- відповідач по накладні №178 від 07.05.2021 повністю погасив вартість отриманого товару;
- посилання позивача на те, що по видатковій накладній №247 частково сплачено кошти в сумі 2 019,61грн не відповідає дійсності, так як ПАП «Перемога» зазначені кошти сплатило на погашення накладної №178, проте в призначені платежу помилково зазначено рахунок №252;
- видаткова накладна №247 та товарно-транспортна накладна №247 не є належним доказом, оскільки у графі «отримав» відсутній підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки, щодо прийняття зазначеного товару і відповідачем отримання такого заперечується. Просить в позові відмовити.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, 254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №10211/2023 від 06.11.2023 та №49/2024 від 05.02.2024), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, відповідно до яких з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи представників сторін, судом встановлено:
- між Приватним підприємством «Захід Агро Корм» (Постачальник) та Приватним агропромисловим підприємством «Перемога» (Покупець) укладено 07.05.2021 Договір поставки № 98 (далі - Договір) відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити (передати) товар у власність Покупця для використання його на власний розсуд, а Покупець зобов'язується приймати товар для використання у підприємницькій діяльності та сплачувати на умовах даного Договору;
- предметом поставки за даним Договором є біопрепарати для рослинництва, корми та кормові добавки (п.2. 1 Договору);
- товар поставляється покупцю окремими партіями, протягом терміну дії договору, на підставі отриманих від Покупця письмових Заявок в асортименті погодженому сторонами. Заявки Покупця повинні містити бажаний асортимент, кількість товару, підпис повноважного представника Покупця та відтиск Печатки Покупця. Заявки передаються постачальнику через електронні засоби зв'язку, по факсу, поштою, або через представника Покупця. Заявки вважаються прийнятими до виконання, якщо Покупцю повертаються через електронні засоби зв'язку, по факсу, поштою, або через представника Постачальника копії Заявок підписаних повноважним представником Постачальника з відтиском печатки Постачальника. Заявки на товар можуть подаватися в усній формі, шляхом телефонних переговорів, в такому випадку отримання рахунку від Постачальника свідчить про прийняття до виконання заявки Постачальником ( п. 3.1 Договору);
- кожна партія товару вказується у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах Постачальника в яких зазначається: найменування товару, асортимент, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару, вартість за одиницю товару та загальна вартість товару. Така характеристика товару дає змогу Покупцеві перевірити якість та перелік поставленої продукції (п. 3.2 Договору);
- Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, зазначеною у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах Постачальника на кожну партію товару. Загальна вартість товару, що постачається за даним Договором, складається з вартості кожної партії, що відображено у відповідних видаткових накладних та рахунках - фактурах ( п. 4.1 Договору);
- ціни на товар у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах формуються відповідно до діючого на момент поставки товару прайсу Постачальника з врахуванням ПДВ та включають витрати на поставку, тару та маркування. У будь якому випадку, факт отримання товару Покупцем від Постачальника та підписання відповідних накладних, свідчить про досягнення згоди Сторін щодо найменування товару, асортименту одиниці виміру кількості товар, загальної кількості товару, вартості за одиницю товару та загальної вартості Товару (п.4.2 Договору);
- Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості партії товару шляхом часткової попередньої оплати не менше 50% вартості відповідної партії товару. У випадку 50% передоплати, та після оплати в розмірі 50 % в термін до 90 днів після дати відвантаження - без нарахування пені та відсотків;
- у випадку 50% передоплати , та після оплати в розмірі 50 % в термін від 90 до 180 днів з дати відвантаження , здійснюється нарахування 5% - щомісяця відсотки на суму боргу за період прострочення за кожний місяць ( п.2 ст. 625 ЦК України ) та пеня за прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки ( ст. 549 ЦК України;
- у випадку 50% передоплати, та після оплати в розмірі 50 % в термін більше 180 днів з дати відвантаження, здійснюється нарахування 10% - щомісячні відсотки на суму боргу за кожний місяць/ п.2 ст. 625 ЦК України / та пеня за прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки / ст. 549 ЦК України (пп. 4.3.1-4.3.3 Договору);
- відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, Сторони погоджують, що для нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 4.3.2, 4.3.3 Договору, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки ( п. 4.3.4 Договору);
- обов'язковою умовою передачі товару Покупцеві зі складу є здійснення попередньої оплати в розмірі 50% на рахунок постачальника ( пп. 4.3.5 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року ( п. 7.1 Договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору Приватне підприємство «Захід Агро Корм» передало, а Приватне агропромислове підприємство «Перемога» прийняло товар на загальну суму 28 429,11грн, на підтвердження чого подав:
- видаткову накладну № 178 від 07.05.2021 та товарно-транспортну накладну №178 від 07.05.2021 на суму 16 311,47грн, згідно яких поставлено товар: Біомас-соя (пак.2л +1л), кількість - 7пак.), ФітоДоктор (каністра 5л. кількість - 5л.), ФітоДоктор (каністра 1л. кількість - 2л.), Біофосфорин (каністра 5л кількість - 5л.), Біофосфорин (каністра 1л. кількість - 2л.), АміноСтим (каністра 5л. кількість - 5л.), АміноСтим (каністра 1л. кількість - 2л.), Урожай «Старт» (каністра 1л. кількість - 1л.), BІNOC «Кукурудза» (відро 300г. кількість - 1,8 кг.), які підписані представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печатками підприємств та рахунок на оплату №180 від 07.05.2021 із зазначенням підстави: оплата за замовлення клієнта№180 та із зазначенням переліку товару який відповідає накладній №178;
- видаткову накладну №247 від 31.05.2021 та товарно-транспортну накладну № 247 від 31.05.2021 на суму 12 117,64грн, згідно яких поставлено товар - АміноСтим (каністра 20л. кількість - 40л.), АміноСтим (каністра 5л. кількість - 15л.), Урожай «Цинк» (каністра 20л. - кількість 40л.), Урожай «Цинк» (каністра 5л. - кількість 5л.), які підписані з боку позивача головним бухгалтером Дяків Г.І., підпис якого засвідчений печаткою і не містять підпису представника відповідача та рахунок на оплату №252 від 31.05.2021, із зазначенням підстави: оплата за замовлення клієнта №252 та із зазначенням переліку товару який відповідає накладній №247, без доказів направлення таких відповідачу.
- Відповідач на виконання умов Договору перерахував на рахунок позивача 16 311,47грн, що підтверджується платіжними інструкціями №392 від 17.05.2021 на суму 7 18,58грн, призначення платежу « рах.№180 від 07.05.2021 часткова оплата за Біомаг-соя» та №751 від 17.11.2022 на суму 10 573,28грн, призначення платежу « оплата за добрива» та №411 від 04.06.2021 на суму 2 019,61грн, призначення платежу «рах.№252 від 31.05.2021 за мікродобрива».
Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, пені та 10% на суму боргу.
Суд, на підставі ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданих доказам та наведеним представниками доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
При цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами ЦК України;
- відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. 202 - 205 ГК України, ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Матеріалами справи підтверджено:
- видатковою накладною № 178 від 07.05.2021 та товарно-транспортною накладною №178 від 07.05.2021, які підписані представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печаткам підприємств, підтверджено отримання ПАТ «ПЕРЕМОГА» товару на суму 16 311,47 грн на виконання умов Договору №98, про що міститься запис у видатковій накладній;
- оплата відповідачем товару на суму 16 311,47 грн ( в т.ч. 2 718,58грн ПДВ) підтверджується платіжними інструкціями: - №392 від 17.05.2021 на суму 7 18,58грн, призначення платежу « рах.№180 від 07.05.2021 часткова оплата за Біомаг-соя»; - №751 від 17.11.2022 на суму 10 573,28грн, призначення платежу « оплата за добрива»;- №411 від 04.06.2021 на суму 2 019,61грн, призначення платежу «рах.№252 від 31.05.2021 за мікродобрива», що позивачем не заперечується.
Отже, сума коштів перерахована відповідачем на рахунок позивача до подачі позовної заяви, відповідає вартості товару поставленого згідно видаткової накладної № 178 від 07.05.2021 та рахунку №180 від 07.05.2021, а тому поставка по даній накладній є повністю оплаченою, а не частково, як стверджує позивач.
Щодо твердження позивача про те, що ним поставлено відповідачу товар на суму 12 117,64грн згідно видаткової накладної №247 від 31.05.2021, товарно-транспортної накладної № 247 від 31.05.2021, та рахунку на оплату №252 від 31.05.2021, який частково оплачений згідно платіжної інструкції №411 від 04.06.2021 на суму 2 019,61грн то суд відхиляє їх, враховуючи наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта.
Фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 лютого 2019 року у справі № 911/5309/14.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:- назву документа (форми); - дату складання; -назву підприємства, від імені якого складено документ;- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( ПК України) господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 03.06.2022 року у справі №922/2115/19 господарські суди, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Так, за вказаною господарською операцією позивачем було подано на реєстрацію податкову накладну, проте до матеріалів справи не додано доказів про прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних, а саме квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі, відповідно до вимог пп. 201.10 ст. 201 ПК України.
Додані позивачем докази надіслання на електронну адресу відповідача листів від 03.08.2021, 03.12.2021 та 07.12.2021 з проханням повернути підписану видаткову накладну №247, не є належним доказом отримання товару, оскільки в листах не міститься інформація щодо товарно-транспортної накладної яка мала б підтверджувати перевезення товару та щодо наявності заборгованості за отримай товар згідно рахунку №252 який оформляється відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору після узгодження з покупцем його замовлення щодо кількості та вартості товару, яке сформоване як замовлення товару №252 та зазначено в рахунку на оплату, та яке не подано позивачем.
Оцінюючи у сукупності подані позивачем докази:- видаткову накладну №247 від 31.05.2021 та товарно-транспортну накладну № 247 від 31.05.2021 на суму 12 117,64грн, які не підписані відповідачем та без доказів їх отримання відповідачем; - рахунок №252 від 31.05.2021 на суму 12 117,64 грн із зазначенням підстав перерахування замовлення №252, яке не надано суду та без доказів направлення відповідачу рахунку; - платіжну інструкцію №411 від 04.06.2021 на суму 2 019,61грн з призначенням платежу «рах.№252 від 31.05.2021 за мікродобрива»; - не підтвердження оподаткування даної господарської операції сторонами (сторони є платниками ПДВ), заперечення відповідача щодо отримання товару по зазначених документах, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставку товару відповідачу, а тому доводи позивача відхиляються, а відповідача приймаються до уваги як більш вірогідні, відповідно до ст. 79 ГПК.
Враховуючи вищевикладене, в позові відмовляється.
Судовий збір покладається на позивача згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08 квітня 2024 року.
Суддя М.С. Стадник