просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
08 квітня 2024 року м.Харків Справа № 913/206/24
Провадження № 4/913/206/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши в порядку наказного провадження заяву б/н від 29.03.2024
стягувача - Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», м. Київ
до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Старобільськ Луганської області
про видачу судового наказу про стягнення 66760 грн 29 коп.
Без повідомлення (виклику) сторін,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою б/н від 29.03.2024 про видачу судового наказу про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 01.08.2018, укладеного шляхом підписання Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», в сумі 66760 грн 29 коп., з яких: 55269 грн 92 коп. - заборгованість за кредитом, 11490 грн 37 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 заява передана на розгляд судді Голенко І.П.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У пунктах 4, 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України).
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
При цьому обсяг наданих заявником доказів має бути достатнім для формування у суду переконання про реальність заявлених грошових вимог навіть без повноцінної перевірки їх обґрунтованості по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заява АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтована порушенням боржником умов кредитного договору б/н від 01.08.2018, укладеного шляхом підписання Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», стосовно своєчасного повернення отриманих кредитних коштів.
Заявник у заяві зазначає, що на виконання умов кредитного договору б/н від 01.08.2018 він надав боржнику кредитний ліміт у розмірі 75000 грн 00 коп. на рахунок 26005060438348.
При цьому заявник додає до заяви про видачу судового наказу чотири виписки по рахунку 26005060438348 за період з 01.08.2018 по 08.02.2024, у яких відображено рух коштів та нарахування відсотків лише з 26.11.2020, 01.12.2020, 02.02.2021, що не висвітлюють дані, які надані заявником у розрахунку заборгованості, що починається з 31.08.2018. З наданих виписок по рахунку НОМЕР_1 неможливо встановити факт надання боржнику 01.08.2018 кредитних коштів в межах встановленого ліміту в сумі 75000 грн 00 коп.
Таким чином, заявник не додав до заяви докази, що підтверджують обставини, якими останній обґрунтовує свої вимоги, а саме: виписки з рахунку боржника саме з 01.08.2018 по 08.02.2024, в т. ч. факт перерахування 01.08.2018 на рахунок боржника коштів в межах встановленого кредитного ліміту в сумі 75000 грн 00 коп.
Крім того, у заяві зазначено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.08.2018, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 55269 грн 92 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі у розмірі 11490 грн 37 коп., при цьому без зазначення періоду, за який стягується заборгованість за кредитом та окремо за відсотками, а також не зазначено обставин щодо наявності/відсутності пролонгації кредитного договору з урахуванням вимог п. 3.2.6.5.1 Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та надання відповідних доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
З матеріалів справи вбачається, що заявник додав до заяви про видачу судового наказу платіжне доручення № ZZ426B1Y3Wвід 26.02.2024 про сплату судового збору в сумі 242 грн 24 коп.
Суд встановив з КП «Діловодство спеціалізованого суду», що сплачений за цим платіжним дорученням судовий збір був зарахований у іншій справі № 913/62/24, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 05.03.2024 у справі № 913/62/24 у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.08.2018 в загальному розмірі 66760 грн 29 коп., з яких: 55269 грн 92 коп. - заборгованість за кредитом; 11490 грн 37 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також сплаченого заявником судового збору у розмірі 242 грн 42 коп., відмовив.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Виходячи з наведених положень процесуального законодавства, сплачений судовий збір за подачу заяви про видачу судового наказу, у разі відмови в її задоволенні не повертається, при цьому, може бути зарахований до суми судового збору лише у разі пред'явлення стягувачем позову в порядку позовного провадження.
У цьому випадку закон не передбачає зарахування судового збору у зв'язку з повторним зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу.
Отже, сплачений заявником судовий збір за подачу заяви про видачу судового наказу у справі № 913/62/24 не може бути зарахований за повторну подачу заяви про видачу наказу у цій справі № 913/206/24, та, в свою чергу, судовий збір за подану заяву про видачу наказу в межах цієї справи мав бути сплачений АТ КБ «ПриватБанк» на загальних підставах.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів сплати судового збору за подану заяву у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи те, що заявник не дотримався вимог, передбачених ст. 150 ГПК України, а саме: до заяви не додав доказів, що підтверджують обставини, якими останній обґрунтовує свої вимоги (виписки з рахунку боржника саме з 01.08.2018 по 08.02.2024, докази надання 01.08.2018 на рахунок боржника коштів в межах встановленого кредитного ліміту в сумі 75000 грн 00 коп.), належних доказів, що підтверджують сплату судового збору у цій справі, та не зазначив у заяві необхідні обставини, якими обґрунтовуються вимоги з наданням доказів, суд вирішив відмовити у видачі судового наказу.
Згідно із ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 148, 150, 151, 152, 153, 232, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У видачі судового наказу за заявою б/н від 29.03.2024 Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 01.08.2018, укладеного шляхом підписання Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», в загальній сумі 66760 грн 29 коп. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 08.04.2024 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя Ірина ГОЛЕНКО