вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2024 р. Справа № 911/697/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 64 000,38 гривень
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором №347283-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2021 у розмірі 64000,38 грн, яка складається з:
- 31 085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту;
- 32 915,26 грн прострочених платежів по процентах.
Вказаний позов та відповідно заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 03.07.2021 ТОВ «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №347283-КС-001, який підписано позичальницею у визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку - прийняття пропозиції шляхом введення/відправлення нею одноразового ідентифікатора G-8872, що надіслано позивачем на номер телефону НОМЕР_2 .
Як зауважив позивач, згідно умов вказаного договору кредиту відповідачу надано грошові кошти у розмірі 36 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_3 , яку остання вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, а вказані обставини підтверджуються доданою до позову довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Натомість, за доводами позивача, позичальниця належним чином не виконала власні зобов'язання за договором, частково сплативши кошти загалом у сумі 37 578,78 грн, розрахунок та розмір яких зазначено у розрахунку заборгованості.
Крім того за змістом відповідного позову та його прохальної частини ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», посилаючись на ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про витребування в АТ КБ «Приватбанк» інформації, що містить банківську таємницю, а саме:
- інформації про те, чи випускалась банківська карта № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 ;
- інформації про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_3 за період з 03.07.2021 по 09.01.2023 включно.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Однак, в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження обставин підписання товариством, у тому числі директором товариства ОСОБА_2 договору про надання кредиту №347283-КС-001 та/або підписання уповноваженою особою товариства пропозиції укласти такий договір, надісланої позичальниці.
В розрізі вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на приписи Закону України "Про електронні довірчі послуги" та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до частин 1-3 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Приписами статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" надано визначення, зокрема, таким термінам:
- електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис;
- перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними;
- підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис;
- сертифікат відкритого ключа - електронний документ, який засвідчує належність відкритого ключа фізичній або юридичній особі, підтверджує її ідентифікаційні дані та/або надає можливість здійснити автентифікацію веб-сайту.
Також, в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин:
- часткової сплати позичальницею на рахунок позивача 37 578,78 грн;
- несплати відповідачем на рахунок позивача 31 085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 32 915,26 грн платежів по процентах.
Попри вказане вище позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно п. 5.3. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановлений Договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати Процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.
В розрізі зазначеного суд звертає увагу позивача на те, що:
- бухгалтерські довідки та/або акти звірки розрахунків є лише технічними (фіксуючими) документами, несуть інформаційний характер, попри те зазначені документи не є первинними обліковими документами, як і не є такими документами додані до позову розрахунки боргу, відтак зазначені документи можуть бути оцінені судом лише у сукупності з доказами у формі первинних облікових документів;
- згідно викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 позиції господарський суд, з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України, має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується;
- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;
- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;
- саме лише небажання позивача або його суб'єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин, не є підставою від звільнення позивача від обов'язку виконати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2024 року в розмірі 3028,00 гривень.
З огляду наведених вище норм закону та встановлених ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставок судового збору, за подання у 2024 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 гривень, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 059 800,00 грн; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3028,00 гривень.
З огляду наведеного суд дійшов висновку, що за подання відповідного позову необхідний до сплати розмір судового збору загалом складає 2 422,40 грн, тобто 3028,00 грн, понижені на коефіцієнт 0,8, оскільки позов подано через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Водночас до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» додано платіжні документи про сплату судового збору загалом на суму 2 147,20 грн, а тому суд дійшов висновку про порушення позивачем процесуального права щодо сплати судового збору, і сума недоплаченого судового збору складає 275,20 грн.
Крім того, в розрізі реалізації позивачем права на витребування доказів, суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 81 ГПК України передбачає вимоги до відповідного клопотання, які мають бути обов'язково усі дотримані заявником із зазначенням про це у такому клопотанні.
Так, приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України визначено, відповідно, що:
- учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї;
- у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Отже, наведені приписи презюмують право, зокрема, позивача подати клопотання про витребування доказів, яке має відповідати усім вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, тобто заявник має довести як виконання ним усіх вимог зазначеної норми, так і дійсно об'єктивну неможливість самостійно отримати необхідні докази, які згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України встановлюються такими засобами як:
- письмові, речові та електронні докази;
- висновки експертів;
- показання свідків.
Суд звертає увагу позивача, що інформація не є визначеним засобом доказування та не може бути витребувана у наведеному вище порядку, тобто заявник має вказати про необхідність витребування не інформації загалом, а певного виду документу, що відповідатиме наведеним засобам доказування.
До того ж заявник має обґрунтувати необхідність витребування таких документів, у тому числі і щодо періоду їх складення, зокрема щодо того, які обставини ці відомості підтвердять або спростують.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини підписання товариством, у тому числі директором товариства ОСОБА_2 договору про надання кредиту №347283-КС-001 та/або підписання уповноваженою особою товариства пропозиції укласти такий договір, надісланої позичальниці, та/або неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою;
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини часткової сплати позичальницею на рахунок позивача 37 578,78 грн, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати відповідачем на рахунок позивача 31 085,12 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 32 915,26 грн платежів по процентах, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- документів, які підтверджують доплату судового збору за подання позову у передбаченому законом порядку та розмірі - 275,20 грн;
- пояснення щодо відповідності заявленого клопотання про витребування доказів усім вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України та ч. 2 ст. 73 ГПК України щодо засобів доказування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.
Суддя В.А. Ярема