ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
08.04.2024Справа № 910/3918/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ»,
2) ОСОБА_1 (журналіста Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ»),
про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» та ОСОБА_1 (журналіста Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ») про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, у якій заявлені такі вимоги:
- визнати недостовірною інформацію, розміщену на відеохостингу «YouTube» у відеоматеріалі журналістки Інформаційного агентства «Стоп Корупції ТВ» Алли Мартин «Суперкар та сотні мільйонів на ІТ, піар й зарплата дирекції: ВИТРАТИ ФГВФУ під час війни»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» та ОСОБА_2 (журналіста Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ») спростувати недостовірну інформацію у спосіб її поширення, а саме розмістивши відеоматеріал із спростуванням на відеохостингу «YouTube».
Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.
В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначено у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Частиною 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою (п. 14).
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Судом встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідачем за даним позовом визначено, зокрема, фізичну особу, яка не є підприємцем - ОСОБА_2 (журналіста Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ»).
Натомість, як вже вище було зазначено, коло господарських спорів, у яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене, а п. 14 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України чітко визначає виняток, коли спір про захист ділової репутації не підлягає розгляду господарським судом, а саме, якщо в такому спорі стороною є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
Доказів того, що визначений позивачем відповідач-2 є підприємцем, до позовної заяви не надано. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 є журналістом Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ», відеоматеріал якої оскаржується за даним позовом.
Суд враховує, що у випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 757/43793/18-ц Суд дійшов висновку про те, що справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб'єктами підприємницької діяльності у зв'язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц). Участь у таких справах позивачем або відповідачем фізичної особи, яка не є підприємцем, виключає юрисдикцію господарського суду.
Отже, оскільки підставою для звернення із цим позовом до суду стала, на думку позивача, неправдива і недостовірна інформація, яка не відповідає дійсності та порушує право позивача на недоторканність його ділової репутації, викладена у відеоматеріалі відповідача-2 (Алли Мартин - журналіста Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ») на відеохостингу «YouTube», та позивачем заявлено позовні вимоги, зокрема, і до вказаної фізичної особи, як автора відеоматеріалу, суд дійшов висновку, що даний спір не відноситься до числа спорів відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
Виходячи із встановлених обставин та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд доходить висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Отже, з огляду на вищезазначене, господарський суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимоги ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз'яснює позивачу, що поданий на розгляд суду спір за суб'єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст. 175, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відкритті провадження у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» та ОСОБА_1 (журналіста Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ») про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
2. Позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» та ОСОБА_1 (журналіста Інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ») про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації повернути заявникові.
Водночас суд повідомляє, що вказана позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», тобто заявник не подавав її в паперовому вигляді, з огляду на що вказаний документ з додатками в паперовому вигляді йому не повертаються.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 08.04.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Т.Ю. Трофименко