ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.03.2024Справа № 910/9652/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишкант Д.В., розглянув матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-К ЛТД"
до Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
ОСОБА_1
про стягнення 2 340 000,00 грн
Представники учасників справи:
від позивача Чернікова О.С. , Пахомов Ю.О.
від відповідача Кравець Д.М.
від третьої особи Баранов В.Є.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9652/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-К ЛТД" до Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , про стягнення 2 340 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 (суддею ОСОБА_4.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.07.2023.
07.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи.
11.07.2023 до Господарського суду міст Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог.
У підготовчому засіданні 12.07.2023 оголошено перерву до 23.08.2023.
23.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, судом залишено без розгляду відповідь на відзив, оскільки остання подана з порушенням строку, встановленого ухвалою суду та без клопотання про поновлення такого строку.
Ухвалою суду від 23.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2023.
Судове засідання, призначене на 04.10.2023, не відбулось.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9652/23 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 справу № 910/9652/23 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 постановлено: прийняти справу № 910/9652/23 до провадження, здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 16.11.2023.
25.10.2023 представником відповідача подано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.
15.11.2023 позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 16.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 04.12.2023.
04.12.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів.
Крім того, у підготовчому засіданні 04.12.2023 відповідачем подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 04.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.12.2023.
Ухвалою суду від 18.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2024.
04.01.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів.
29.01.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
29.01.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.02.2024.
12.02.2024 третьою особою подані додаткові пояснення.
12.02.2024 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.02.2024.
29.02.2024 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.03.2024.
13.03.2024 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу в разі відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі.
У судовому засіданні 14.03.2024 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у заявах по суті.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, судом 14.03.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.05.2013 між позивачем (орендарем за договором) та відповідачем (орендодавцем за договором) було укладено договір оренди № 01/13, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування частину адміністративного будинку, розташованого за адресою: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 3, загальною площею 65 кв. м.
Зазначене помешкання належить орендодавцю на правах спільної сумісної власності та договору дарування нежитлового приміщення в 1/10 частини, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11.10.2015 за реєстр. № 2741.
Згідно з умовами п. 3.1 договору розрахунки здійснюються орендарем до 20 числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 3.2 договору щомісячна орендна плата визначена сторонами у розмірі 30 000,00 грн. без ПДВ.
27.02.2015 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою змінили пункт 3.2 договору, виклавши його в наступній редакції: "Щомісячна орендна плата (з розрахунку календарний місяць) з 01.03.2015 визначена сторонами у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з умовами п. 4.2 договору строк дії договору - 3 роки, але якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення цього строку, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був встановлений договором раніше (одинадцять місяців).
Фізична особа-підприємець Баранова Алла Олексіївна звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-К ЛТД" про стягнення 1 125 432,15 грн заборгованості за договором оренди № 01/13 від 01.05.2013, а саме: 960 000,00 грн основного боргу за серпень 2020 року - листопад 2021 року, 127 038,84 грн інфляційних втрат, 38 393,31 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/20708/21 вищевказаний позов Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни до позивача у даній справі задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/20708/21 скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позову.
Вказана постанова апеляції мотивна тим, що договір оренди № 01/13 від 01.05.2013 є нікчемним в силу закону, оскільки нерухоме майно за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 3, не визначено індивідуально, що суперечить приписам чинного законодавства. Також вказаний договір не посвідчено нотаріально та не проведено його державну реєстрацію, що також суперечить приписам законодавства України.
Ухвалою Верховного Суду віл 12.12.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/20708/21.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що ним, починаючи з травня 2013 року по липень 2020 року сплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 4 560 000,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача.
Проте, враховуючи, що договір є нікчемним, позивач просить суд у межах строків позовної давності, зокрема, з квітня 2017 року стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 2 400 000,00 грн, які отримані останнім без достатньої правової підстави, на підставі приписів ст. 216 та ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що з моменту укладення між позивачем та відповідачем договору оренди позивач жодного разу не заявляв про відмову від договору та не вказував про повернення грошових коштів, сплачених на виконання умов договору, мотивуючи це нікчемністю договору.
Крім того, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності в разі встановлення порушення прав позивача, оскільки договір оренди № 01/13 укладений 01.05.2013 і саме з цього часу почалось виконання договору, відповідно строк позовної давності закінчився 01.05.2016.
Третя особа, заперечуючи проти задоволення позову, вказувала на те, що між сторонами неможливо провести двосторонню реституцію, у зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними, оскільки в такому разі порушується справедлива рівновага.
Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як визначено ч. 5 вказаної статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 13 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3, п. 4 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як визначено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч. 5 вказаної норми вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Як визначено ч.ч. 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного за недійсним правочином.
Так, як встановлено судом, позивачем сплачено на рахунок відповідача у даній справі грошові кошти з призначенням платежу за оренду згідно з договором оренди № 01/13 від 01.05.2013, що підтверджується виписками з рахунку позивача, зокрема, з квітня 2017 року в розмірі 2 400 000,00 грн.
Судом апеляційної інстанції в межах справи № 910/20708/21 за позовом відповідача у даній справі до позивача у даній справі про стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено в задоволені позову, оскільки договір оренди № 01/13 від 01.05.2013, на переконання суду апеляційної інстанції, є нікчемним, оскільки не відповідає вимогам закону щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а передане в оренду майно не визначено індивідуально.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, грошові кошти, сплачені позивачем у даній справі з посиланням на договір оренди № 01/13 від 01.05.2013, який визнано нікчемним в силу закону, перераховано відповідачу за відсутності достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача та третьої особи на неможливість повернення відповідачем грошових коштів, оскільки в такому випадку не відбувається двостороння реституція, адже позивач користувався майном.
Так, відповідач та третя особа не позбавлені можливості звернення до суду з позовом про відшкодування вартості того, що одержано за користування майном, за цінами, які існують на момент відшкодування, що передбачено нормами ст. 216 Господарського кодексу України.
Крім того, судом не беруться до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне.
Так, позивачем заявлено вимоги про повернення грошових коштів, сплачених за оренду на підставі нікчемного договору починаючи з квітня 2017 року. У подальшому платежі відбувались щомісяця, у зв'язку з чим між сторонами щоразу виникало зобов'язання з повернення таких коштів.
Судом враховано, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлено карантин.
При цьому такі обмеження (карантин) були скасовані в України лише 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.
Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення коштів, сплачених за оренду згідно з нікчемним договором за період з квітня 2017 року по липень 2020 року, не пропущено позивачем.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2 340 000,00 грн, коштів сплачених на підставі нікчемного договору № 01/13 від 01.05.2013, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у розмірі 35 100,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог у даній справі у суду відсутні підстави для покладення на позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, у зв'язку з тим, що такі витрати підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-К ЛТД» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 3, код 16470972) 2 340 000,00 грн (два мільйони триста сорок тисяч грн 00 коп.) безпідставно отриманих коштів, 35 100,00 грн (тридцять п'ять тисяч сто грн 00 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 08.04.2024.
Суддя О.Г. Удалова