номер провадження справи 24/7/27
27.03.2024 Справа № 908/50/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Батрак М.В., розглянувши матеріали справи № 908/50/24
за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 14, код ЄДРПОУ 0290997324) в інтересах держави, в особі:
позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Волкової Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 31133,13 грн.
за участю представників:
прокурор: Тронь Г.М., прокурор Запорізької обласної прокуратури, службове посвідчення 075790 від 01.03.2023
від позивача: Ковальчук К.С., посвідчення № 987 від 26.08.2022
від відповідача: Волкова Т.О. - особисто
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі: позивач: Запорізька міська рада до Фізичної особи-підприємця Волкової Тетяни Олександрівни про стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 31133,13грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.01.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/50/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 125, 206 Земельного кодексу України, та мотивовано тим, що Запорізькою міською радою на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ФОП Волковою Т.О. земельною ділянкою площею 507 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Турбінна, 2 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022. Згідно розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022, становить 31 133,13 грн. Враховуючи, що ФОП Волкова Т.О. у вищезазначений період часу користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержала у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 31 133,13 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/50/24, присвоєно справі номер провадження 24/7/24, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.02.2024 о 12 год. 40 хв.
Ухвалою суду від 06.02.2024 відкладено підготовче засідання на 27.02.2024.
26.02.2024 через систему «Електронний суд» Запорізькою міською радою подані суду додаткові пояснення, в яких підтримано у повному обсязі позовні вимоги Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області.
В судовому засіданні 27.02.2024 оголошено перерву до 26.03.2024.
06.03.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» поданий суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та вказує зокрема на те, що 17.10.2023 між відповідачем та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № 202304000400031, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2023. У період 2019-2023 років відповідач сплачувала земельний податок відповідно до витягу Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі № 5422/86-16 від 16.08.2016. Після присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 2310100000:04:025:0458 та рішення ЗМР від 30.09.2020 р. № 44/52, про її передачу в оренду, з метою укладання договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою від 29.09.2020 № 109_1344_2020, про отримання відомостей про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки. Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.10.2020 № 2081/207-20, на думку відповідача, заява знаходиться на опрацюванні, а строк надання послуг подовжено. Надалі жодних відповідей не отримувала, відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не надано. У 2021 році відповідачем отримано листа від ЗМР від 29.03.2021 № 03/03-32/00828, з вимогою термінового укладання договору оренди земельної ділянки, після чого відповідач знов звернулась 26.04.2021 до Держгеокадастру з заявою про надання відомостей про нормативну грошову оцінку. Жодних відповідей з цього приводу не отримано. Лише у 2023 року отримано від ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області витяг про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки та 17.10.2023 укладено з ЗМР договір оренди земельної ділянки № 202304000400031. Вважає, що відсутня її вина. Також відповідач вважає розрахунок неотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою, який складено на підставі витягу № НВ-2300045612023, необґрунтованим, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки розрахунок складено за період 2020-2022 років, при цьому у матеріалах справи відсутні письмові докази щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період 2020-2022 років. Також, відповідачем подано клопотання про витребування у Головного управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за період з 01.03.2020 по 31.12.2020, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за період з 01.01.2022 по 11.03.2022.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 26.03.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За згодою сторін закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті в судовому засіданні 26.03.2024.
Прокурор, позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, просить суд в позові відмовити.
В засіданні 26.03.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд
29.02.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстровано об'єкт нерухомого майна - металевий павільйон для приймання вторинної сировини літ. А, розташований за адресою: вул. Турбінна, 2 у м. Запоріжжя (РНОНМ 867853323101).
Право власності на вказаний об'єкт належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.02.2016, зареєстроване в реєстрі за №183.
Надалі, 07.04.2016 ФОП Волкова Т.О. звернулась до Запорізької міської ради з заявою про надання дозволу на відведення земельної ділянки під розташування пункту приймання склотари.
Рішенням Запорізької міської ради від 21.12.2016 №66/57 надано дозвіл ФОП Волковій Т.О. на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0560 га по АДРЕСА_2 для розташування павільйону для приймання вторинної сировини та подальшої її передачу в оренду.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0458, площею 0,0507 га, по АДРЕСА_2 , проведено 13.12.2019.
Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.09.2020 №44/52 передано в оренду фізичній особі-підприємцю Волковій Тетяні Олександрівні строком на 19 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:025:0458) по АДРЕСА_2 для розташування павільйону для приймання вторинної сировини за рахунок земель Запорізької міської ради.
Надалі, 17.10.2023, між Запорізькою міською радою та ФОП Волковою Т.О. укладено договір оренди землі №202304000400031, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:025:0458, площею 0,0507 га, строком до 30.09.2039.
Державну реєстрацію вказаного Договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 25.10.2023.
Вознесенівським відділом податків і зборів з фізичних осіб та камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області повідомлено, що відповідно до наданих самостійно платником податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована та сплачена сума плати за землю складає: 2020 рік -нараховано 1829,38 грн, сплачено 1829,38 грн; 2021 рік - нараховано 1829,38 грн, сплачено 1829,38 грн; 2022 рік - нараховано 2012,32 грн, сплачено 2012,32 грн.
Разом з тим, за інформацією ГУ ДПС у Запорізькій області, ФОП Волкова Т.О. звітує за об'єкт оподаткування - Металевий павільйон для приймання вторинної сировини за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 867853323101).
Відповідно до витягу № НВ-2300045612023 із технічної документації нормативна грошова оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0458 становить 2 234 785,02 грн.
Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ФОП Волковою Т.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою площею 507 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022.
Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022, становить 31 133,13 грн., зокрема:
- за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 - 11 877,66 грн.;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 15 836,90 грн.;
- за період з 01.01.2022 по 11.03.2022-3 418,57 грн.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Норма ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Земельна ділянка з кадастровими номерами 2310100000:04:025:0458, яка розташована по вул. Турбінній, 2 у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено лист від 20.06.2023 за №53-96-4259ВИХ-23 з викладом фактичних обставин використання ФОП Волковою Т.О. земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0458 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування).
У відповіді Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.10.2023 за №12123/03.3-20/03 зазначено, що не плануються вживатись заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
В подальшому Дніпровською окружною прокуратурою на адресу Запорізької міської ради направлено лист від 30.10.2023 №53-96-7196ВИХ-23 з фактичним викладенням обставин використання ФОП Волковою Т.О. земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0458 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування).
У відповіді на вказаний лист Запорізькою міською радою не проінформовано окружну прокуратуру щодо вжиття заходів щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
Таким чином, не зважаючи на повідомлення прокурора, суб'єкт владних повноважень (Запорізька міська рада) не здійснив заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Вказане свідчить, про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення до суду прокурора.
З огляду на викладене, з метою не допущення залишення інтересів держави незахищеними, заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звертається з даним позовом до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Волкової Тетяни Олександрівни доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 31133,13грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ФОП Волкової Т.О. виник й обов'язок з оформлення права на земельну ділянку.
Поряд із цим встановлено, що в період з державної реєстрації спірної земельної ділянки до моменту укладання договору оренди ФОП Волкова Т.О. використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
Враховуючи приписи ч. 2 ст.120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій ці будинок, будівля або споруда розміщені.
Так, за змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18).
Також слід зазначити, що нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування після 01.01.2013 у відповідності до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов'язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою, оскільки за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України.
Зазначене відповідає правовому висновку, сформованому у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та від 16.11.2022 у справі №922/519/20.
Окрім цього, відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.
У справі, яка розглядається, земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:04:024:0458, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, належний ОСОБА_1 , та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 13.12.2019 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0458, на котрій знаходиться належний ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна - металевий павільйон для приймання вторинної сировини літ. А, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. sиреrfiсіеs sоlо сеdіt - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з часу державної реєстрації земельної ділянки на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , у останньої виник й обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.
Отже, ФОП Волкова Т.О. (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ФОП Волковою Т.О. за рахунок міської ради.
Крім того, згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.
Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ФОП Волковою Т.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою площею 507 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022.
Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022, становить 31 133,13 грн.
Враховуючи, що ФОП Волкова Т.О. у вищезазначений період часу користувалась вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинна відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержала у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 31 133,13 грн.
Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
З урахуванням вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 31133,13 грн.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
На підставі викладеного суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 2684,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Волкової Тетяни Олександрівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Запорізької міської ради (адреса місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 31133 (тридцять одна тисяча сто тридцять три) грн 13 коп.
Видати наказ.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Волкової Тетяни Олександрівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.04.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян