пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 квітня 2024 року Справа № 903/91/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7"
до відповідача: фізичної особи - підприємця Коломойця Віктора Михайловича
про стягнення 195311,85 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частини рішення.
Встановив:
29.01.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про стягнення з фізичної особи - підприємця Коломойця Віктора Михайловича 195311,85 грн, з них 178995,52 грн основний борг, 11139,68 грн штраф, 5176,62 грн - 3% річних.
При обґрунтуванні позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів оренди торгового місця № 7, № 8 від 23.04.2009 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 05.03.2024; запропоновано відповідачу подати суду відзив на позов, заперечення на відповідь позивача, позивачу - відповідь на відзив.
20.02.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволені позову відмовити. При цьому вказує, що фактична передача майна за договорами оренди не відбувалась, майно не отримував, орендних платежів ніколи не здійснював, про орендні платежі в червні 2021 році йому нічого не відомо. Зазначає, що необхідною умовою для передачі в оренду торгових місць (земельних ділянок) за договорами оренди, є наявність у орендодавця права власності на них, яке зареєстроване у встановленому законодавством порядку та підтверджується відповідними доказами (державними актами), однак дані докази відсутні в матеріалах справи. Також вважає, що договори оренди підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню, наслідком недотримання чого є їх нікчемність. Крім того, вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.
26.02.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 630 від 23.02.2024 в якій вказує, що відповідачем не доведено достовірними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві. При цьому вказує, що уклавши договір, орендар тим самим погодився зі всіма умовами договору і жодних сумнівів у наявності в товариства права здачі в оренду торгових місць у відповідача не було, оскільки він підписав договори та встановив на торгових місцях металеві конструкції. Зазначає, що право власності позивача на земельну ділянку підтверджується державним актом. Звертає увагу суду, що договори оренди не підлягали нотаріальному посвідченню, оскільки в оренду було передано торгове місце, а не земельну ділянку. Щодо тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності зазначає, що часткова оплата заборгованості у червні 2021 року перервала строк позовної давності (ст. 264 ЦК України), крім того п.12 та п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України продовжено строк позовної давності на час дії карантину та воєнного стану, а тому позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності. Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.
05.03.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі його представника. Дана заява долучена до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання 05.03.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600247888109.
Ухвалою суду від 05.03.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відкладено на 03.04.2024.
03.04.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі його представника. Дана заява долучена до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання 03.04.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600254678276.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
23.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Коломойцем Віктором Михайловичем (орендар) було укладено договори № 7, № 8 оренди торгового місця (далі - договори), відповідно до умов яких, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце, площею 17,5 кв. м., яке знаходиться: ряд №12, місце №14 та ряд № 12, місце № 15 на території торгового комплексу “Новий ринок”, який розташований за адресою: вул. Європейська,3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна (а.с.13-22).
Згідно з п.1.2 договорів торговим місцем, що є предметом договору, являється площа з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг).
Передача торгового місця, зазначеного у п.1.1 договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим договором (п.1.3 договорів).
Відповідно до п 2.1 договорів, за користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 20,00 грн за 1 кв. м., що становить 350,00 грн без ПДВ за один календарний місяць.
Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 2.2 договорів).
Пунктом 2.3 договорів передбачено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно вносити орендну плату та інші платежі; (п.3.1.2 договорів).
Згідно п. 4.1.1 договорів за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочення з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
Цей договір вступає в дію з 01.05.2009 та укладається до 01.05.2058 (п.5.1 договорів).
Відповідно до п.5.2 договорів зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору.
Дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового розірвання. Цей договір може бути достроково розірваний за згодою Сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання (п.5.4, 5.5 договорів).
Сторони домовилися, що до положень цього договору не застосовуються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітні 1992 року та Постанова КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" (п.5.10 договорів).
Договори підписані повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень.
На виконання умов договорів оренди № № 7, 8 від 23.04.2009 відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування торгові місця на території торгового комплексу "Новий ринок", що підтверджується п.1.3 самих договорів, підписаних сторонами.
Проте позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по договорах, а саме не здійснює своєчасної та повної оплати коштів за користування об'єктом оренди.
В розрахунках доданих до позовної заяви суми боргу позивач відобразив нарахування орендної плати, починаючи з моменту дії договорів, однак просить суд стягнути заборгованість за період з 01.07.2018 року по 31.12.2023 року.
Так, за розрахунком позивача, станом на 31.12.2023 борг по орендній платі згідно договору №7 оренди торгового місця від 23.04.2009 року становить 89497,76 грн (91997,76 грн - 2500,00 грн = 89497,76 грн), де:
• 91997,76 грн - нарахована орендна плата за період з 01.07.2018 по 31.12.2023;
• 2500,00 грн - сплачена орендна плата 15.06.2021.
Станом на 31.12.2023 борг по орендній платі згідно договору №8 оренди торгового місця від 23.04.2009 року становить 89497,76 грн (91997,76 грн - 2500,00 грн = 89497,76 грн), де:
• 91997,76 грн - нарахована орендна плата за період з 01.07.2018 по 31.12.2023;
• 2500,00 грн - сплачена орендна плата 15.06.2021.
Таким чином, позивач вважає, що сума основного боргу відповідача по орендній платі по двох договорах становить 178995,52 грн., контррозрахунку відповідачем не подано.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст. 173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із Договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України).
Згідно ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 ГК України).
Судом встановлено, що відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання згідно договорів оренди за період з 01.07.2018 по 31.12.2023 в зв'язку з чим наявна заборгованість в розмір 178995,52 грн за заявлений період.
Даний факт відповідачем не спростовано, підтверджено матеріалами справи, а отже позовні вимоги про стягнення із відповідача 178995,52 грн орендної плати підлягають до задоволення в повному розмірі.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 5176,65 грн - 3% річних.
Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.
Проте, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що 3 % річних позивачем нараховано невірно, оскільки дані нарахування проведено на сталу (загальну) суму боргу за відповідний рік. Судом здійснено власний перерахунок 3 % річних в межах заявлених позивачем періодів, який наведено у таблиці:
Період простроченняСума боргу по двох договорахСума 3 % річних
06.07.2018-31.12.20182126,98 грн31,29 грн
07.08.2018-31.12.20182126,98 грн25,70 грн
06.09.2018-31.12.20182126,98 грн20,45 грн
06.10.2018-31.12.20182167,40 грн15,50 грн
06.11.2018-31.12.20182204,24 грн10,15 грн
06.12.2018-31.12.20182235,10 грн4,78 грн
08.01.2019-31.12.20192252,98 грн66,29 грн
06.02.2019-31.12.20192275,50 грн61,53 грн
06.03.2019-31.12.20192286,88 грн56,58 грн
06.04.2019-31.12.20192307,46 грн51,21 грн
07.05.2019-31.12.20192330,54 грн45,78 грн
06.06.2019-31.12.20192346,86 грн40,31 грн
06.07.2019-31.12.20192346,86 грн34,53 грн
06.08.2019-31.12.20192346,86 грн28,55 грн
06.09.2019-31.12.20192346,86 грн22,57 грн
08.10.2019-31.12.20192363,28 грн16,51 грн
06.11.2019-31.12.20192379,82 грн10,95 грн
06.12.2019-31.12.20192382,20 грн5,09 грн
07.01.2020-31.12.20202382,20 грн70,29 грн
06.02.2020-31.12.20202386,98 грн64,57 грн
06.03.2020-31.12.20202386,98 грн58,89 грн
07.04.2020-31.12.20202406,06 грн53,05 грн
06.05.2020-31.12.20202425,32 грн47,71 грн
06.06.2020-31.12.20202432,60 грн41,67 грн
07.07.2020-31.12.20202437,46 грн35,56 грн
06.08.2020-31.12.20202437,46 грн29,57 грн
08.09.2020-31.12.20202437,46 грн22,98 грн
06.10.2020-31.12.20202449,64 грн17,47 грн
06.11.2020-31.12.20202474,14 грн11,36 грн
08.12.2020-31.12.20202506,30 грн4,93 грн
06.01.2021-31.12.20212528,86 грн74,83 грн
06.02.2021-31.12.20212561,74 грн69,27 грн
06.03.2021-31.12.20212587,36 грн64,01 грн
06.04.2021-31.12.20212631,34 грн58,39 грн
06.05.2021-31.12.20212649,76 грн52,27 грн
08.06.2021-14.06.20212684,20 грн1,54 грн
15.06.2021-31.12.2021184,20 грн3,03 грн
06.07.2021-31.12.20212689,58 грн39,57 грн
06.08.2021-31.12.20212692,26 грн32,75 грн
07.09.2021-31.12.20212692,26 грн25,67 грн
06.10.2021-31.12.20212724,58 грн19,48 грн
06.11.2021-31.12.20212749,10 грн12,65 грн
07.12.2021-31.12.20212771,08 грн5,69 грн
06.01.2022-31.12.20222787,72 грн82,49 грн
08.02.2022-31.12.20222823,96 грн75,90 грн
08.03.2022-31.12.20222869,14 грн70,51 грн
06.04.2022-31.12.20222998,24 грн66,54 грн
06.05.2022-31.12.20223091,20 грн60,98 грн
07.06.2022-31.12.20223174,66 грн54,27 грн
06.07.2022-31.12.20223273,06 грн48,15 грн
06.08.2022-31.12.20223295,98 грн40,09 грн
06.09.2022-31.12.20223332,24 грн32,04 грн
06.10.2022-31.12.20223395,54 грн24,28 грн
08.11.2022-31.12.20223480,44 грн15,45 грн
06.12.2022-31.12.20223504,80 грн7,49 грн
06.01.2023-31.12.20233529,34 грн104,43 грн
07.02.2023-31.12.20233557,56 грн95,91 грн
07.03.2023-31.12.20233582,46 грн88,33 грн
06.04.2023-31.12.20233636,20 грн80,69 грн
06.05.2023-31.12.20233643,48 грн71,87 грн
06.06.2023-31.12.20233661,70 грн62,90 грн
06.07.2023-31.12.20233690,98 грн54,30 грн
08.08.2023-31.12.20233690,98 грн44,29 грн
06.09.2023-31.12.20233690,98 грн35,49 грн
06.10.2023-31.12.20233709,44 грн26,53 грн
07.11.2023-31.12.20233739,12 грн16,90 грн
06.12.2023-31.12.20233757,82 грн8,03 грн
Відповідно підставними для стягнення 3 % річних з відповідача є 2732,83 грн, в решті частини стягнення 3 % річних в сумі 2443,82 грн слід відмовити через безпідставність.
Щодо вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає таке.
Пунктом п. 4.1.1 договорів за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочення з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
За порушення договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 5569,84 грн по договору оренди торгового місця № 7 від 23.04.2009 та 5569,84 грн по договору оренди торгового місця № 8 від 23.04.2009 штрафу згідно п. 4.1.1 договорів за прострочення сплати орендної плати за шість місяців до звернення з позовом.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 11139,68 грн штрафу є підставними та підлягають до задоволення.
Щодо тверджень відповідача про сплив позовної давності щодо стягнення боргу зі сплати орендної плати, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно із ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 23.12.2020 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №127/23910/14-ц, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 у справі №161/15679/15-ц, постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №3-269гс16.
Позивач зазначає, що відповідач в червні 2021 року сплатив на користь товариства по 2500,00 грн по кожному договору (прибутковий касовий ордер № 407 від 15.06.2021, відповідно має місце переривання перебігу строку позовної давності.
Крім того, необхідно врахувати, що відповідно до п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За захистом своїх порушених прав позивач звернувся з позовом до суду 26.01.2024.
Отже, вимоги про стягнення заборгованості за договорами оренди в сумі 178995,52 грн за період з 01.07.2018 по 31.12.2023 пред'явлено позивачем в межах передбаченого строку позовної давності.
Щодо тверджень відповідача про відсутність у позивача будь-яких правовстановлюючих документів на об'єкт оренди, суд зазначає таке.
Предметом позову у даній справі є стягнення 195311,85 грн, з них 178995,52 грн основний борг, 11139,68 грн штраф, 5176,62 грн - 3% річних на підставі невиконання відповідачем умов договорів оренди торгового місця №№ 7,8 від 23.04.2009 щодо оплати орендної плати.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У свою чергу, суд зазначає, що презумпція договору означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №921/704/20.
Враховуючи зазначене та те, що договори оренди торгового місця № 7,8 від 23.04.2009 недійсними у судовому порядку не визнавалися, у силу ст. 629 ЦК України, вони є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 192868,03 грн, з них 178995,52 грн основного боргу, 2732,83 грн - 3 % річних та 11139,68 грн штрафу, у позові про стягнення 2443,82 грн - 3% річних - відмовити.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Коломойця Віктора Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (вул.Європейська,3, с.Рованці, Луцький район, Волинська область, 45606, код ЄДРПОУ 34826969) 192868,03 грн (сто дев'яносто дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень 03 коп.), з них 178995,52 грн основного боргу, 11139,68 грн штрафу, 2732,83 грн - 3% річних, а також 2990,11 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 11 коп.) судового збору за подання позовної заяви.
3. У позові про стягнення 2443,82 грн - 3% річних - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
08.04.2023.
Суддя А. С. Вороняк