пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 березня 2024 року Справа № 903/26/24
за позовом: Керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідачів: Устилузької міської ради;
- Головного управління Держгеокадастру у Волинській області;
про скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін:
від прокуратури: Присяжнюк І.Б., прокурор
від позивача: Андрущак О.М.
від відповідача 2: ОСОБА_1
Встановив: Керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до Устилузької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Володимирської районної державної (військової) адміністрації та просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 6 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 № 57-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";
- визнати незаконним та скасувати п. 5 додатку до рішення Устилузької міської ради №3/42 від 18.02.2021 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Устилузької міської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 1, 4202 га з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618 у комунальну власність Устилузької міської ради;
- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;
- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 1,4202 га з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, що розташована за межами населених пунктів Устилузької міської ради Володимирського району Волинської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; - усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Устилузької міської ради (код ЄДРПОУ 04051388, Волинська область, Володимирський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 40) повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим 0720510400:00:001:0618 , площею 1,4202 га.
Позовна заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прикордонної смуги вздовж державного кордону України, відтак має належати до земель оборони.
Ухвалою суду від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06 лютого 2024 року на 11:00 год.
18.01.2024 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 просить суд в позовних вимогах Керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відмовити повністю.
22.01.2024 на адресу суду від Керівника Володимирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву , в якій просить суд відхилити заперечення представника ГУ Держгеокадастру у Волинській області у відзиві на позовну заяву з підстав їх необгрунтованості.
25.01.2024 на адресу суду від Устилузької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог прокуратури відмовити повністю.
26.01.2024 від ГУ Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду; застосувати строки позовної давності до позову; у задоволенні позову відмовити.
31.01.2024 на адресу суду від Керівника Володимирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву , в якій просить суд відхилити заперечення представника Устилузької міської ради у відзиві на позовну заяву з підстав їх необгрунтованості.
01.02.2024 від Волинської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі.
05.02.2024 на адресу суду від Волинської обласної військової адміністрації надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання незаконним та скасувати розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації №445 від 23.12.2013 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою суду від 06.02.2024 провадження у справі №903/26/24 в частині позовних вимог Керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Володимирської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасувати розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації №445 від 23.12.2013 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га - закрито. Розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 27.02.2024 на 12:45 год.
26.02.2024 на адресу суду від Устилузької міської ради надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових доказів у справі.
Суд протокольною ухвалою від 27.02.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 26.03.2024 на 11:40 год.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 26.03.2024 з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, докази, долучені до справи, пред'явлені позовні вимоги підтримали та просили суд позов задоволити з врахуванням ухвали суду від 06.02.2024 про закриття провадження у справі в частині вимог до Володимирської районної військової адміністрації .
Представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні 26.03.2024 просив суд в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю, оскільки, звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Волинській області фактично є зверненням з позовом держави до самої себе.
Устилузька міська рада в судове засідання 26.03.2024 уповноваженого представника не направила, про причини неявки в судове засідання не повідомила, будь-яких клопотань чи пояснень до суду від відповідача 2 не надходили.
Суд звертає увагу, що ухвалами суду від 09.01.2024, від 06.02.2024 та 27.02.2024 явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
В процесі розгляду справи встановлено, що Обласна Рада депутатів трудящих Волинської області 15.09.1946 прийняла постанову №39/599 про заборонну прикордонну зону, 2-кілометрову та 800- метрову прикордонні смуги, якою встановлено в межах Волинської області прикордонні зони та смуги: заборонну прикордонну зону, до якої включений, зокрема Володимирський район; 2- кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, які визначено на місцевості від лінії кордону з позначенням відповідними показниками. Голів відповідних районних рад зобов'язано здійснити відселення жителів 800-метрової прикордонної полоси; землі цієї полоси постановлено передати в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг .
Згідно з інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2023 лінія прикордонних інженерних споруд на ділянці українсько-польського державного кордону в межах Узтилузької міської територіальної громади Володимирського району облаштована за часів Радянського Союзу та за період незалежності України значною мірою не змінювалася. Питання передачі в комунальну власність земель, які знаходяться в межах прикордонної смуги, не погоджувалось .
З листа Волинської обласної військової адміністрації від 29.11.2023 встановлено, що жодних розпоряджень про вилучення вказаних земель з користування прикордонних військ не приймалось .
Визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені рішеннями Любомльського районного суду №163/955/20 від 05.02.2021, №163/985/20 від 19.02.2021, №163/981/20 від 19.02.2021.
Розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 17.12.2012 за №608 №Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель" надано дозвіл на проведення інвентаризації земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі земельних ділянок площею 43,8277 га , що знаходяться на території Устилузької міської ради.
В подальшому Державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Устилузької міської ради Володимир - Волинського району, Волинської області площею 1,4202 га.
Відомості про вказану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру 04.03.2014 на підставі витягу НВ-0700776712014 від 04.03.2014.
Згідно листа сертифікованого інженера-землевпорядника від 19.12.2023 та графічних матеріалів спірна земельна ділянка розташована між державним кордоном, який проходить по річці Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд, яка внесена до Державного земельного кадастру з номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га , відтак знаходиться у прикордонній смузі .
Перебування спірної земельної ділянки між річкою Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 ).
Розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 23.12.2013 № 445 вказану технічну документацію затверджено, в тому числі щодо земель з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га .
Згідно розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 121 від 05.12.2022, виданого відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанов Верховної Ради України від 15.12.2021 року №1959 «Про перейменування міста Володимир-Волинський Володимир-Волинського району Волинської області», від 18.07.2022 року №2405 «Про перейменування Володимир-Волинського району Волинської області», розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 року №1030-р «Про перейменування Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області» Володимир-Волинську районну державну адміністрацію перейменовано на Володимирську районну державну адміністрацію.
Відповідно до п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №57-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», п. 6 додатку до цього наказу та акту приймання - передачі нерухомого майна до цього наказу спірну земельну ділянку передано Устилузькій міській раді .
На підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до п. 1 рішення Устилузької міської ради № 3/42 від 18.02.2021 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Устилузької міської ради" та п. 5 додатку до цього рішення спірну земельну ділянку прийнято у комунальну власність Устилузької міської ради.
Право власності земельної ділянки за Устилузькою міською радою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.03.2021, що також підтверджується розділом 3 поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га.
У відповідності до ч.ч. 1- 4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про використання земель оборони” військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України “Про використання земель оборони” уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про використання земель оборони” землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про використання земель оборони” військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Статтею 22 Закону України “Про державний кордон України” передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Згідно зі ст. 23 Закону України “Про державний кордон України” у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 “Про прикордонний режим” з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів.
При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України “Про державний кордон України” та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 “Про прикордонний режим”.
Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Володимирського району Волинської області затверджені постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946.
Суд зауважує, що оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (п. 4 постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської областівід 15.09.1946 № 39/599), відтак належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що у свою чергу вказує на її приналежність до земель комунальної власності.
Судом враховано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.
Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-ох кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.
Постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 “Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області”.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про землеустрій” в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України “Про землеустрій”).
Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (надалі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.
Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 3 Порядку).
Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17.10.2003; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, які посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.
Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (п.п. 27, 29 Порядку).
Приписами ч.13 ст. 186 Земельного кодексу України у редакції, чинній на дату формування спірної земельної ділянки, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.
Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Документація із землеустрою на спірну земельну ділянку затверджена розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації №445 від 23.12.2013.
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Під час інвентаризації неправильно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.
З урахуванням викладеного, приймати рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області на території Володимир - Волинського району та її затвердження вправі був лише розпорядник земель оборони - Волинська обласна державна адміністрація.
Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 3-5 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Таким чином, розпорядження Володимир - Волинської районної державної адміністрації №445 від 23.12.2013 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення" в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки , наказ № 57-ОТГ від 31.12.2020 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині п.6 додатку до цього наказу, рішення Устилузької міської ради №3/42 від 18.02.2021 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Устилузької міської ради» в частині п. 5 додатку до рішення прийняті за відсутності відповідного розпорядчого акту власника землі - Волинської обласної державної адміністрації про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га, а тому прийняті з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 77, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Суд дійшов висновку, що розпорядження Володимир - Волинської районної державної адміністрації №445 від 23.12.2013, наказ № 57-ОТГ від 31.12.2020 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в частині п.6 додатку до наказу, рішення Устилузької міської ради №3/42 від 18.02.2021 в частині п. 5 додатку до рішення, якими спірну земельну ділянку передано з державної до комунальної власності, є незаконними та підлягають скасуванню.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.
Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об'єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.
Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них, відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 № 487/10128/14, від 15.09.2020 № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
Земельна ділянка з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га на час розгляду справи перебуває у комунальній власності Устилузької міської ради, що дає можливість її використання як землі сільськогосподарського призначення та передачі фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.
З огляду на викладене, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов'язання Устилузької міської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 №487/10132/14-ц та від 07.04.2020 № 372/1684/14-ц.
Щодо клопотання представника відповідача 2, про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності, суд зазначає таке.
Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом “лише” (аналог “тільки”, “виключно”), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.
Суд звертає увагу, що подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
З огляду на встановлені обставини справи та обрання прокурором способу судового захисту, шляхом подання негаторного позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача 2 про застосування строку позовної давності .
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідачів на користь прокуратури належить стягнути судовий збір за результатами розгляду позовної заяви.
Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
1. Позов задоволити.
2. Визнати незаконним та скасувати п. 6 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 № 57-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";
3. Визнати незаконним та скасувати п. 5 додатку до рішення Устилузької міської ради №3/42 від 18.02.2021 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Устилузької міської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 1, 4202 га з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618 у комунальну власність Устилузької міської ради;
4. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, площею 1,4202 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;
5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 1,4202 га з кадастровим номером 0720510400:00:001:0618, що розташована за межами населених пунктів Устилузької міської ради Володимирського району Волинської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
6. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Устилузької міської ради (код ЄДРПОУ 04051388, Волинська область, Володимирський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 40) повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим 0720510400:00:001:0618 , площею 1,4202 га.
7. Стягнути з Устилузької міської ради (вул. Володимирська, 4, с. Устилуг, Володимирський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051388) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 6 710. 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
8. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 6 710,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду
Повний текст рішення складено
08.04.2024
Суддя М. С. Шум