79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" березня 2024 р. Справа №909/601/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В.
секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.
за участю представників сторін:
від позивача Горбач А.М.-представник;
від відповідача Аннишин С.І.-представник;
розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м.Київ б/н від 23.02.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/561/23 від 26.02.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 (повний текст складено 05.02.2024) (суддя Малєєва О.В.)
у справі №909/601/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м.Київ
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Тисменицягаз", м.Тисмениця Івано-Франківської області
про стягнення 6 558 762, 67 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000116 за травень, листопад 2022 р., січень 2023 р., 506 124, 90 грн - інфляційні втрати, 120 526, 13 грн - 3% річних, 1 181 743, 69 грн - пеня,
Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулось з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 6 558 762, 67 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000116 за травень, листопад 2022 року, січень 2023 року, 506 124, 90 грн - інфляційні втрати, 120 526, 13 грн - 3% річних, 1 181 743, 69 грн пені.
Позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір транспортування природного газу, за умовами якого позивач надає відповідачу послуги транспортування природного газу, складовою якої є вчинення дій з врегулювання добового небалансу. У травні, листопаді 2022 року та січні 2023 року у відповідача виник негативний небаланс природного газу внаслідок безпідставного (несанкціонованого) відбору АТ "Тисменицягаз" або споживачами, які перебувають в зоні ліцензійної діяльності АТ "Тисменицягаз", природного газу з газотранспортної системи України. Вказує, що у відповідача виник обов'язок оплатити позивачу вартість добових небалансів у розмірі 4 750 367, 95 грн. У зв'язку з простроченням виконання вказаних зобов'язань нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі №909/601/23 позов задоволено частково. Стягнено з АТ "Оператор газотранспортної системи "Тисменицягаз" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 5 967 890, 83 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000116 за травень, листопад 2022 року, січень 2023 року, 506 124, 90 грн інфляційних втрат, 120 526, 13 грн 3% річних, 590 871, 85 грн пені, а також 98 381, 44 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 590 871, 85 грн пені.
Рішення суду обгрунтовано тим, що позивач у травні, листопаді 2022 року та в січні 2023 року надав відповідачу послуги щодо врегулювання добових небалансів на загальну суму 4 750 367, 95 грн. Відповідач в установлені договором строки оплату не здійснив. Позивач визначив суму інфляційних втрат в розмірі 506 124, 90 грн та 3% річних в розмірі 120 526, 13 грн. Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідач не надав. Також, з урахуванням обставин у справі суд визнав за можливе зменшити розмір пені на 50%, стягнувши пеню в розмірі 590 871, 85 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу.
ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" подано апеляційну скаргу б/н від 23.02.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/561/23 від 26.02.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі №909/601/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ " Оператор ГТС України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 590 871,85 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є необгрунтованим та таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, при прийнятті рішення не враховано принцип балансу інтересів сторін.
Скаржник вважає, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати негативних щодобових небалансів взагалі та під час розгляду справи заперечував проти обов'язку такої сплати. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання основного зобов'язання, поважність причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).
На думку скаржника нараховані штрафні санкції є співмірними з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв'язку із чим у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування приписів ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.
Також, скаржник вважає, що судом при ухваленні рішення в частині зменшення пені на 50% не враховано майнового стану позивача та доходів відповідача та не надано відповідної (належної) правової оцінки доказам (доводам) позивача.
АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є правомірним, таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги TOB «Оператор ГТС України» такими, що не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Відповідач зазначає, що на даний час фінансовий та майновий стан відповідача є критичним. Станом на 31.12.2023 поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобовя'заннями за товари, роботи, послуги АТ «Тисменицягаз» перед іншими суб'єктами господарювання згідно з звітом про фінансовий стан на 31.12.2023 становить 233 715 000 грн, а непокритий збиток становить на кінець звітного періоду 194 649 000 грн.
Відповідач зазначає, що заборгованість AT «Тисменицягаз» виникає з незалежних від відповідача обставин і є наслідком тарифної політики НКРЕКП, яка полягає у затвердженні останньою економічно необгрунтованого тарифу на розподіл природного газу для AT "Тисменицягаз", який не покриває розмір фактичних витрат на придбання природного газу для потреб споживачів та власних потреб, а також послуг балансування, внаслідок чого AT "Тисменицягаз" недоотримано необхідних коштів для розрахунків за надані послуги балансування перед TOB «Оператор ГТС України». Діючий у спірний період (травень, листопад 2022, січень 2023) тариф на послуги розподілу природного газу для AT «Тисменицягаз», який не переглядався з грудня 2021 року, був збитковим та не покривав фактичних обгрунтованих витрат товариства, які є необхідними для господарської діяльності.
AT «Тисменицягаз» є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність в межах частини Івано-Франківської області, особливо в період опалювального сезону 2023-2024 років. На сьогодні захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України, тому забезпечення роботи газорозподільної системи у воєнний час є одним з пріоритетних завдань українського Уряду. Твердження позивача щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені зазначеного не спростовують, його доводи про наявність у замовників послуг транспортування природного газу заборгованості перед ним в розмірі 46 024 206 879,90 грн, наявність збитку за 2022 рік в розмірі 6,4 млрд. грн не повинні братись до уваги, оскільки стягнення пені не може розглядатись як додатковий спосіб заробітку позивача з метою покриття своїх витрат.
Відповідач вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при зменшенні розміру пені на 50% позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, позаяк неустойка є лише санкціями та має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може бути джерелом отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків. Майнові інтереси позивача при цьому належним чином захищені стягненням в його користь інфляційних втрат, трьох відсотків річних та 50% неустойки, нарахованої виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, без обмеження шестимісячним строком, передбаченим частиною шостою статті 232 ГК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2023 справу №909/601/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 909/601/23 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2024.
В судовому засіданні представники сторін виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи.
Між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000116, згідно якого оператор надає замовнику послугу з транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1 договору).
Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу (п. 9.1 договору).
Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (п. 11.4 договору).
Згідно з п.13.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Відповідно до п.13.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей договір набирає чинності з дня укладення, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020.
Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 договору).
В додатку № 3 до договору сторони вказали перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання - передачі газу.
Сторони вносили зміни до договору додатковою угодою від 10.09.2020 №1, додатковою угодою від 21.09.2020 №2 та додатковою угодою від 10.01.2023 №3, додатковою угодою від 10.01.2023 №4.
Позивач за результатами співставлення остаточної інформації подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи у травні, листопаді 2022 року та січні 2023 року виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів, які підлягають врегулюванню.
Через інформаційну платформу позивач направив відповідачу акти врегулювання щодобових небалансів від 31.05.2022 №05-2022-2002000116 за газовий місяць травень 2022 року на суму 4 324 159, 74 грн, від 30.11.2022 № 11-2022-2002000116 за газовий місяць листопад 2022 року на суму 1 747, 24 грн, від 30.01.2022 № 01-2022-2002000116 за газовий місяць січень 2023 на суму 4 035, 65 грн. Крім того 01.11.2022 позивач через інформаційну платформу направив відповідачу коригуючий акт від 01.11.2022 №05-2022-2002000116-11 за газовий місяць травень 2022 року до акту від 31.05.2022 №05-2022-2002000116 на загальну суму 4 744 585, 06 грн.
Надалі позивач через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки на оплату щодобових небалансів (том І а.с.108-112).
Факт направлення актів врегулювання щодобових небалансів та рахунків на оплату відповідачу підтверджується реєстрами файлів відправлених з інформаційної платформи позивача за газові місяці травень, листопад 2022 року та січень 2023 року (акти врегулювання добових небалансів, рахунки).
На підтвердження обсягів добових небалансів позивач також надав розрахунки обсягів природного газу, відібраних відповідачем з газорозподільної системи України для власних потреб та/або виробничо-технологічних витрат № 1, 3 за травень 2022 року, 1, 2, 3 за листопад 2022 року; № 1, 2, 3 за січень 2023 року; бухгалтерські довідки по контрагенту АТ "Тисменицягаз" за травень, листопад 2022 року, січень 2023 року; копії зведених актів приймання-передачі природного газу за спірні періоди. Щодо травня 2022 року також представлено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 до 30.06.2022.
Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг листом від 17.01.2022 повідомила позивачу про погодження торгової платформи ТОВ "Українська енергетична біржа" для визначення маржинальної ціни продажу та середньо зваженої ціни природного газу відповідно до п. 10 гл. 6 розділу ХIV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Відповідач не оплатив рахунки за щодобовий небаланс за травень, листопад 2022 року та січень 2023 року на загальну суму 4 750 367, 95 грн.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 6 558 762, 67 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000116 за травень, листопад 2022 року, січень 2023 року, 506 124, 90 грн - інфляційні втрати, 120 526, 13 грн - 3% річних, 1 181 743, 69 грн пені.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи (затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС)).
Відповідно до гл. 1 р. І Кодексу ГТС небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з ГТС на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.
Згідно з абз. 2 п. 2 гл. 6 розділу XIV Кодексу ГТС у випадку, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Обсяги небалансу визначаються за процедурою алокації, чим є обсяг природного газу, віднесений оператором ГТС в точках входу/виходу до/з ГТС по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Приписами абз. 2 п. 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС встановлено, що якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора ГТС в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору ГТС плату за добовий небаланс.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладений договір транспортування природного газу, умовами якого було передбачено вчинення дій з врегулювання добового небалансу як складової послуги транспортування природного газу (розділи ІХ, ХІ Договору).
Відповідно до п. 11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Також в п. 9.6 договору встановлено, що розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений п. 9.3 цього договору, визначається за даними оператора.
Отже, враховуючи викладене, щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси, встановлюються за даними оператора, і вже замовник, у разі незгоди з цими даними, може звернутись до суду.
В матеріалах справи відсутні докази звернення до суду зі спором про вартість та обсяги врегулювання добових небалансів.
Складені оператором ГТС односторонні акти є належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у травні, листопаді 2022 року та в січні 2023 року надав відповідачу послуги щодо врегулювання щодо добових небалансів на загальну суму 4 750 367, 95 грн. Відповідач зобов'язаний був сплатити рахунки на оплату у термін до 5 робочих днів (п. 9.3 договору). Проте відповідач в установлені договором строки оплату не здійснив.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.13.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, перевіривши правильність розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, судова колегія прийшла до висновку про правомірність поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачем щодо нарахування 506 124, 90 грн та 3% річних в розмірі 120 526, 13 грн.
В цій частині рішення суду не оскаржено, заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідачем не надано.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення на 90% розміру заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки їх розмір становить 38,07 % від загальної заборгованості судова колегія зазначає таке.
Заявляючи дане клопотання відповідач посилався на те, що є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує енергетичну незалежність в межах частини Івано-Франківської області, особливо в період початку опалювального сезону 2023-2024 років. Відповідач є єдиним оператором газорозподільної системи на частині території Івано-Франківської області, і примусове стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 1 808 394, 72 грн безпосередньо вплине на здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу природного газу. Відповідно до звітів про фінансові результати балансовий збиток відповідача за 2021 рік складає 26, 737 млн грн, за 2022 рік - 83, 614 млн грн. Утворення та накопичення збитків обумовлюється воєнним станом, який як прямо, так і опосередковано вплинув на фінансові можливості відповідача. Виникла дебіторська заборгованість через наявний дефіцит коштів, пов'язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом під час воєнного стану. При цьому єдиним джерелом надходження коштів на рахунки товариства є оплата споживачами послуг розподілу природного газу, яка на сьогодні є надзвичайно низькою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення нарахованої суми пені на 50% від розрахованої позивачем, та в цій частині відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч.1 ст.233 ГПК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16).
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Позивачем не подано доказів понесення ним додаткових втрат. Тому нарахування пені в розмірі 1 181 743, 69 грн, що становить майже 25 % основної заборгованості, свідчить про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача.
Судовою колегією також враховано, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує енергетичну незалежність в межах частини Івано-Франківської області. Примусове стягнення надмірно великих штрафних санкцій вплине на здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу природного газу. Відповідно до звітів про фінансові результати балансовий збиток відповідача за 2021 рік складає 26, 737 млн грн, за 2022 рік - 83, 614 млн грн. Утворення та накопичення збитків відповідач пояснює воєнним станом і значною дебіторською заборгованістю через систематичні неплатежі за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом під час воєнного стану.
Судова колегія також враховує, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних , які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.
Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, враховуючи ще й те, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні витрати, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням наведених обставин можливо зменшити розмір пені на 50%, стягнувши пеню в розмірі 590 871, 85 грн.
З огляду на наведене, посилання скаржника на те, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача у справі, зменшення розміру пені на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що призведе до порушення балансу інтересів сторін, не спростовує висновків суду першої інстанції.
В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Скаржником не надано суду належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та положеннях законодавства.
Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1.В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м.Київ б/н від 23.02.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/561/23 від 26.02.2024) відмовити.
2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі №909/601/23 залишити без змін.
3.Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Справу повернути у місцевий господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.04.2024.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.