08 квітня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 679/273/24
Провадження № 33/4820/291/24
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Болотін С.М., за участі секретаря судового засідання Савчук Н.С., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гавриленка Володимира Олеговича, розглянувши, в режимі відеоконференції, матеріали справи про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Гавриленка Володимира Олеговича на постанову судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року, -
Постановою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
За постановою судді, ОСОБА_1 , 14 лютого 2024 року о 22 год. 27 хв. по вул. Снігурів в м. Нетішин, Шепетівського району, Хмельницької області, керував автомобілем марки «Fiat Scudo», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить результат приладу «Драгер» - 1,80%о, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В поданій апеляційній скарзі захисник-адвокат Гавриленко В.О. просить постанову судді скасувати, оскільки на його думку, суддя незаконно та необґрунтовано, без законних на те підстав, постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Стверджує, що матеріали справи ґрунтуються виключно на фальсифікованих працівниками поліції доказах, здобутих з грубим порушенням закону, які залишилися поза увагою судді. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того , просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на поважність пропуску строку на її оскарження, зумовлене отриманням копії 08 березня 2024 року.
Заслухавши захисника - адвоката Гавриленка В.О. на підтримку апеляційної скарги, з посиланням на зазначені в ній доводи, дослідивши матеріали справи, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга - відхиленню, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, дізнання, з'ясування обставин у справі та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог закону, таких порушень закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, при зазначених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом 14 лютого 2024 року у вечірню пору доби, в стані алкогольного сп'яніння на місці зупинки підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як суддею першої інстанції, так і апеляційним судом.
Змістом акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою результатів тестування приладу «Драгер» стверджується, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 1,80 %о (а.с.5).
Даними роздруківки тесту стверджується, що результат на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , проведеного 14 лютого 2024 року за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» - позитивний і складає 1,80 %о (а.с.4).
Даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в КНП СМСЧ м. Нетішин від 14 лютого 2024 року стверджується, що особа притягнута до адміністративної відповідальності виявляв ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді різкого запаху алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя, однак ОСОБА_1 не доставлявся в медичний заклад, у зв'язку із його відмовою (а.с.6).
Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом 14 лютого 2024 року у вечірню пору доби, проходження огляду на стан сп'яніння, повністю стверджується, жодним чином, не спростованими даними відеозапису подій з яких вбачається, що особа притягнута до адміністративної відповідальності пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 1,80 %о (а.с.9).
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до встановленої законом відповідальності.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях сторони захисту, яка є прямо зацікавленою особою, їх роздумах щодо діяльності правоохоронних органів, звинуваченнях органів поліції та суду в упередженості та необ'єктивності, вільному тлумаченні закону, що не можна визнати допустимими доказами.
В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об'єктивного доказу щодо застосування відносно ОСОБА_1 заборонених законодавством методів дізнання, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
При цьому, в матеріалах справи не встановлено доказів, щоб ОСОБА_1 чи його захисник зверталися із заявами та скаргами до прокурора, який здійснює нагляд за органами поліції чи вищестоящих органів з приводу незаконних дій працівників поліції, а тому такі твердження викликають об'єктивний сумнів.
Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, в суду немає.
Підлягають відхиленню посилання сторони захисту на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис, здійснений на мобільний телефон, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не є допустимим доказом.
Так, згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Як вбачається із диску, який наданий працівниками поліції, на ньому зафіксовані відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, які взаємодоповнюють один одного та в сукупності підтверджують обставини справи.
Запис цілісний, отриманий поліцейським відповідно до вимог законодавства. Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації.
Відсутність у протоколі посилання на назву технічного приладу, за допомогою якого здійснювався відеозапис, не свідчить про його неналежність та недопустимість, оскільки із даних відеозапису вбачається, що саме ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан сп'яніння, на що той погодився.
Отже, відеозапис події є належним та допустимим доказом. А тому, суддя місцевого суду обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи сторони захисту про те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 є незаконним, оскільки працівники поліції не залучили двох свідків під час його проведення, не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається із матеріалів провадження, під час проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння, поліцейськими застосовувались технічні засоби відеозапису, диск із відеозаписом події наявний в матеріалах справи. За таких обставин, у поліцейських не було підстав для залучення свідків під час проведення огляду останнього на стан сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Ставлячи питання про скасування постанови, сторона захисту конкретних фактів порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 органами поліції та суддею не навели, а виключно обмежились перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.
Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.
Суддею місцевого суду були встановлені дійсні обставини справи дана належна оцінка особі ОСОБА_1 правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.9 «а» ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
Зокрема, суддею при визначенні ОСОБА_1 виду стягнення взято до уваги суспільну небезпечність вчиненого правопорушення та конкретні обставини справи.
За таких обставин вважаю, що стягнення, накладене на ОСОБА_1 , при даних конкретних обставинах справи та особи притягнутої до адміністративної відповідальності, є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.
З матеріалів провадження вбачається, оскаржувана постанова була постановлена 05 березня 2024 року суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області. Перебіг строку на апеляційне оскарження постанови для сторони захисту розпочався 05 березня 2024 року та закінчився після спливу десяти днів - 15 березня 2024 року (останній день для подачі апеляційної скарги). Враховуючи те, що копію постанови захисник отримав 08 березня 2024 року, тому строк на апеляційне оскарження постанови пропущений із поважних причин.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника-адвоката Гавриленка Володимира Олеговича задовольнити.
Поновити захиснику-адвокату Гавриленку Володимиру Олеговичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року.
Постанову судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката Гавриленка Володимира Олеговича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Сергій БОЛОТІН