Єдиний унікальний номер справи: 766/9913/23 Головуючий у першій інстанції Іванцова Н.К.
Провадження № 33/819/70/24 Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В. Категорія: ч. 1 ст.212-2 КУпАП
08 квітня 2024 року Херсонський апеляційний суд під головуванням судді Батрака В.В., за участю секретаря Литвиненко Т.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, начальника відділення планування штабу військової частини НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення за наступних обставин.
Так, 01.11.2023 року у ході контррозвідувального забезпечення підрозділів ЗС України, які залучені до проведення відбиття збройної агресії рф проти України, а саме військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 , було виявлено адміністративне правопорушення, скоєне начальником відділення планування майором ОСОБА_1 . Місце скоєння: основний командний пункт військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .
Військова частина НОМЕР_1 провадить діяльність пов'язану з державною таємницею із утвореним режимно-секретним органом (далі - РСО) на підставі спеціального дозволу №МИ1-2023-12 від 08.05.2023, виданого УСБУ в Миколаївській області.
Відповідно до п.п 18 п.2 Порядку у військовій частині НОМЕР_1 організовано пропускний режим - сукупність правил, що визначають порядок входу (виходу) осіб, в'їзду (виїзду) транспортних засобів, внесення (винесення), ввезення (вивезення) секретних виробів, документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації у режимні приміщення (зони, території), а також комплекс заходів щодо виконання зазначених правил.
Відповідно до п. 116 Порядку громадянин, якому надано допуск і доступ до державної таємниці, зобов'язаний, зокрема:
-не допускати витоку секретної інформації, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
-виконувати вимоги режиму секретності;
-зберігати секретні документи тільки в робочій папці, спецпортфелі, спецвалізі (далі - робоча папка), металевій шафі чи сейфі; закривати у сейфі чи металевій шафі носії секретної інформації, у тому числі такі, що містяться у робочій папці, у разі залишення службового приміщення;
-повертати своєчасно секретні документи та вироби після закінчення роботи з ними до РСО (уповноваженому РСО);
-передавати секретні документи та вироби іншим особам через РСО (уповноваженого РСО) за підписом у внутрішньому описі за формою згідно з додатком 18;
-повідомляти негайно начальнику РСО та керівнику структурного підрозділу про факти витоку секретної інформації, фактичну відсутність секретних документів (окремих аркушів), виробів, посвідчень, перепусток, ключів від режимних приміщень, сейфів (металевих шаф), особистих номерних металевих печаток;
-ознайомлювати працівників інших підприємств, установ, організацій із секретними документами та виробами тільки з письмового дозволу керівника підприємства, установи, організації або заступника керівника з питань режиму; ознайомлюватися особисто з такими письмовими дозволами зазначених керівників у приписах на виконання завдання; вимагати від відряджених осіб підпису про ознайомлення із секретними документами чи справами;
-користуватися секретними документами та виробами так, щоб виключити можливість ознайомлення з ними інших осіб, у тому числі допущених до подібних робіт, документів та виробів, якщо на даний час вони не мають прямого стосунку до роботи з ними;
-додержуватися встановленого порядку пересилання, перевезення та передачі матеріальних носіїв секретної інформації;
-додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Відповідно до зобов'язання громадянина України у зв'язку з доступом до державної таємниці та наказу командира в/ч НОМЕР_1 №65 від 27.03.2022 року майору ОСОБА_1 надано доступ із грифом секретності «таємно».
Згідно з вимогами п. 442 Порядку, обробка секретної інформації здійснюється з використанням автоматизованих систем лише після створення в них комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.
Експлуатація комплексної системи захисту інформації в таких системах повинна здійснюватися з дотриманням вимог до їх експлуатації.
Дозвіл на експлуатацію автоматизованих систем надається наказом керівника підприємства, установи, організації на підставі документа (атестата відповідності), який засвідчує відповідність впровадженої комплексної системи захисту інформації в таких системах вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів з технічного захисту інформації.
Секретна інформація під час обробки в автоматизованих системах повинна містити реквізити з визначенням ступеня її секретності.
Під час обробки секретної інформації забороняється:
-використання автоматизованих систем, які мають незаблоковані апаратні, програмні та апаратно-програмні засоби, що забезпечують використання бездротових технологій передачі даних;
-використання в автоматизованих системах технічних засобів, не зазначених у формулярі таких систем;
-зміна складу основних та допоміжних технічних засобів і атестованих об'єктів інформаційної діяльності (зокрема, шляхом внесення до режимних приміщень технічних засобів, радіоелектронних пристроїв, мобільних терміналів тощо, використання флеш-носіїв та інших електронних пристроїв, що не пройшли спеціальних досліджень у складі об'єкта (автоматизованих систем) для обробки секретної інформації);
-встановлення або зміна складу апаратних та програмних засобів, використання яких не обумовлено службовою необхідністю або з порушенням вимог до умов експлуатації комплексної системи захисту інформації та її організаційно-технічної документації.
Відповідно до п.443 Порядку РСО та підрозділ технічного захисту інформації підприємства, установи, організації розробляють заходи щодо забезпечення режиму секретності під час обробки секретної інформації в автоматизованих системах, беруть участь у розробленні плану захисту інформації в таких системах, посадових інструкцій, організаційно-технічних, розпорядчих та інших документів, що регламентують технологію обробки інформації, а також беруть участь у здійсненні контролю за дотриманням режиму секретності в зазначених системах.
За п. 444 Порядку контроль за забезпеченням режиму секретності під час обробки секретної інформації в автоматизованих системах підприємства, установи, організації здійснюється підрозділами технічного захисту інформації. Порядок здійснення контролю та усунення виявлених недоліків або порушень вимог нормативно-правових актів і нормативних документів з питань охорони державної таємниці та технічного захисту інформації визначається інструкцією, яка розробляється підрозділом технічного захисту інформації та затверджується керівником підприємства, установи, організації.
У відповідності до наказів командира військової частини НОМЕР_1 №7дск від 15.02.2023 року та №405 від 07.07.2023 року у військовій частині НОМЕР_1 введено в експлуатацію автоматизовану систему класу «1» третьої категорії (далі-АС-1) та створено комплексну систему захисту інформації відділення планування штабу а також призначено начальником служби захисту інформації в АС-1 начальника відділення планування штабу майора ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 являється відповідальним за службове приміщення №7. Також, майор ОСОБА_1 призначений відповідальним за об'єкт електронно-обчислювальної техніки з вищим грифом оброблювальної інформації «Таємно» ПЕОМ Acer TravelMate P215-53 зав.№ НОМЕР_2 , зареєстрований в комбінованому журналі за №4/12т/МНІ.
Таким чином, майор ОСОБА_1 відповідальний за експлуатацію АС-1 №4/12т/МНІ а також за збереження інформації та, а також відповідність її обробки на вказаному ПЕОМ.
Разом з тим, в ході огляду ПЕОМ Acer TravelMate P215-53 зав. № НОМЕР_2 встановлено, що 15.10.2023 року об 11:22:32 до даного ПЕОМ було підключено USB-носій, який не прописаний у складі технічних засобів АС, (п.2 розділу Формуляру АС класу «1», який додається до протоколу). Даний випадок свідчить про наявність передумов до витоку таємної інформації, яка оброблюється на ПЕОМ Acer TravelMate P215-53 зав.№ НОМЕР_2 та стався через незабезпечення контролю за охороною державної таємниці з боку майора ОСОБА_1 . Таким чином ОСОБА_1 в ході виконання службових обов'язків, як відповідальна особа не забезпечив контроль за охороною державної таємниці, порушив вимоги «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» («Забезпечення режиму секретності під час міжнародного співробітництва»), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 939 від 18.12.2013 року (далі - Порядок), таким чином вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за що передбачено п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, а провадження по справі відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність прийнятого судом рішення.
Зокрема, зазначає про те, що розгляд протоколу здійснювала суддя, яка не мала доступу до державної таємниці. Заявлений ним з цих підстав відвід судді не був задоволений.
Крім того, апелянт вказує на те, що як в протоколі, так і в оскаржуваній ухвалі зазначена відкрита інформації щодо дислокації військової частини, що наражає на небезпеку військовослужбовців ЗСУ.
Також, апелянт зазначає і про те, що поза увагою суду залишилися розбіжності в місці виявлення та вчинення адміністративного правопорушення. Вчинене правопорушення ним було виявлено самостійно.
Апелянт стверджує і про те, що під час судового засідання не досліджувався спеціальний дозвіл №МИ1-2023-12 від 08.05.2023, виданий УСБУ в Миколаївській області, а також Порядок організації та забезпечення режиму секретності в держаних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою КМУ №939 від 18.12.2013 року, копія першого також відсутня і в матеріалах провадження.
Крім того, як зазначає апелянт, він до сьогоднішнього дня не ознайомлений зі своїми обов'язками начальника служби захисту інформації, зважаючи на що є невизначеними його обов'язки.
Також, апелянт вказує і на безпідставність допиту в суді в якості свідка ОСОБА_3 , тобто особу, яка склала відповідний протокол, показання якого не можуть бути використані як доказ, а сам протокол про вчинення адміністративного правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення такого правопорушення.
Заслухавши суддю доповідача, апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно із ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Диспозиція п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме: невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, враховуючи вимоги ст.ст.245, 251, 252, 254-256, 280, 283 КУпАП та прийняв правильне рішення на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.
Будучи допитаним в суді першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 121 КУпАП не визнав та пояснив, що він особисто виявив, що до ПК приєднувався USB-носій, не передбачений формуляром, доповів про це та просив призначити службове розслідування. За результатами службового розслідування було притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Також зазначив, що формою 18(особовий рахунок) не було визначено, що він має передавати ПК відповідальній особі у свою відсутність, він про це не знав та це не було врегульовано.
Разом з тим, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні ним вищевказаного адміністративного правопорушення, його вина у його вчиненні, при зазначених у постанові суду першої інстанції обставинах, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених та оцінених судом за принципами всебічності, повноти та об'єктивності, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення № 17/7/4-3070 від 01.11.2023 року; - актом огляду від 01.11.2023 року; - витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2022 року, відповідно, до якого майору ОСОБА_1 надано доступ до секретної інформації, із ступенем секретності «таємно»; - витягом з формуляру АС класу «1»; особовий рахунок № НОМЕР_3 , форма 18; - зобов'язаннями громадянина України у зв'язку з доступом до державної таємниці, у якому ОСОБА_1 зазначено «ознайомлений»; - витягом з наказу від 07.07.2023 року № 405; - витягом з наказу від 15.02.2023 року №7дск.
Вищевказані письмові докази в їх взаємозв'язку та сукупністю, повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212 КУпАП, а не визнання ним вини у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, суд вважає, як його бажання уникнути відповідальності за вчинене і рахує, що суд першої інстанції оцінюючи в сукупності всі докази по провадженню, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми та цілком обґрунтовано покладені в основу ухваленого по справі рішення.
Разом з тим, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів провадження порушенням митних правил було вчинено 15.10.2023 року, тобто на час розгляду провадження в суді першої інстанції закінчився тримісячний строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на що, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212 КУпАП, а провадження закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.
Неспроможними є посилання апелянта, як на доказ незаконності оскаржуваної постанови суду першої інстанції про те, що поза увагою суду залишилися розбіжності в місці виявлення та вчинення адміністративного правопорушення, оскільки як вбачається з матеріалів провадження місцем вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212 КУпАП є основний командний пункт військової частини НОМЕР_1 , а дата його вчинення 15.10.2023 року, в той час коли зазначене адміністративне правопорушення вчинене саме ОСОБА_1 було виявлено 01.11.2023 року у ході контррозвідувального забезпечення підрозділів ЗС України, які залучені до проведення відбиття збройної агресії рф проти України, а місцем його виявлення є військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, на дату вчинення та виявлення правопорушення це були різні юридичні адреси.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що про те, що під час судового засідання не досліджувався спеціальний дозвіл №МИ1-2023-12 від 08.05.2023, виданий УСБУ в Миколаївській області, а також Порядок організації та забезпечення режиму секретності в держаних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою КМУ №939 від 18.12.2013 року, оскільки судом були досліджені всі надані сторонами докази у провадженні, вислухана думка особи, яка пригнується до адміністративної відповідальності щодо цих доказів. Будь-яких сумнівів щодо змісту зазначених документів, а отже необхідності їх перевірки шляхом дослідження в судовому засіданні не виникало, в тому числі і в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Неспроможними є посилання апелянта про його необізнаність з обов'язками начальника служби захисту інформації, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження саме на нього були покладені відповідні обов'язки, чого ге заперечує і сам апелянт. Сам факт можливого не ознайомлення з посадовими обов'язками не усуває факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, не є будь-яким порушенням КУпАП отримання пояснень від особи, яка склала протокол про вчинення адміністративного правопорушення - ОСОБА_3 . Крім того, сам протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є єдиним доказом у даному провадженні, як про те зазначає апелянт, а в сукупності з іншими доказами доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Безпідставними є посилання апелянта і на те, що розгляд протоколу здійснювала суддя, яка не мала доступу до державної таємниці, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які документи, які мають певний гриф обмеження. Такі документи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а отже не потребували наявності в судді відповідного допуску до роботи з документами, які мають відповідних гриф таємності. Теж саме стосується і зазначення в протоколі тієї чи іншої інформації про місце дислокації військової частини, тим більше зазначене не має будь-якого зазначення для предмету доказування у даному провадженні.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено істотних порушень судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б могли стати підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Зважаючи на викладене апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ., залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК