04 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Киселівка Новоодеського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000495.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрювана - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 березня 2024 року відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.05.2024 р. включно, з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 906 900 грн., у разі внесення якого покласти на ОСОБА_5 обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи; не відлучатися із м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду; утриматися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Захисник вважає, що слідчий суддя не забезпечив право підозрюваної на захист та доступ до правосуддя, тобто допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,
На думку апелянта, надані стороною обвинувачення документи не доводять обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки підписані нею акти виконаних робіт, які на переконання сторони обвинувачення містили завідомо неправдиві відомості про вартість та обсяг будівельних робіт, не свідчать про розкрадання коштів та участь у цьому ОСОБА_5 . Вказані обставини можуть свідчити лише про недбалість або службове підроблення з боку ОСОБА_5 .
Захисник звертає увагу на те, що в судовому засіданні оголошені протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, проте вказані протоколи не надавались стороні захисту, що свідчить про недопустимість вказаних протоколів та порушення процесуальних прав підозрюваної.
Апелянт вважає, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не доведені стороною обвинувачення. Ризик переховування від слідства та суду спростовується тим, що ОСОБА_5 має постійне місце мешкання, утримує бабусю похилого віку та матір, яка є інвалідом 3 групи, під час війни постійно проживала в м. Миколаєві, є підприємцем. Ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтований лише обставинами укладання інших договорів підряду, проте стороною обвинувачення не надано доказів того, що є інші кримінальні провадження, за фактом розкрадання грошових коштів при виконанні таких договорів. Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних або експерта не може ґрунтуватись лише на тяжкості інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, про що зазначає слідчий. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не може обмежуватись лише сукупністю загальних тверджень про невиконання, на даний час, органом досудового розслідування всіх необхідних слідчих дій. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення мотивований лише тим, що ОСОБА_5 притягається до кримінальної відповідальності, що не може бути підставою наявності вказаного ризику.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023150000000495, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено факт привласнення грошових коштів місцевого бюджету, під час виконання робіт за договором № 40-КР/23 від 01.11.2023 р., вчиненого директором ТОВ «Будівельні Надійні Інвестиції» ОСОБА_8 , за попередньою змовою з начальником відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради ОСОБА_9 , головним бухгалтером відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради ОСОБА_10 , фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, шляхом повного розрахунку замовником за часткове виконання підрядником будівельних робіт за вказаним договором.
У вересні 2023 року, у ОСОБА_8 , який володів достатніми відомостями про обстановку в межах Шевченківської територіальної громади та Шевченківської сільської ради Миколаївської області та направлені сільською радою засоби і заходи на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації воєнного характеру, викликану збройною агресію РФ проти України, у тому числі кошти місцевого бюджету, достатніми теоретичними та практичними знаннями, організаторськими здібностями, виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, обравши предметом протиправного заволодіння кошти місцевого бюджету Шевченківської сільської ради Миколаївської області, які виділені на усунення наслідків збройної агресії РФ.
До вказаного злочинного плану ОСОБА_8 залучив, в тому числі, фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 , як технічного наглядача відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради на об'єктах виконання робіт, а також як технічного співробітника, з метою розроблення локального кошторису, виготовлення актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт (форми № КБ-3) та рахунків на оплату робіт, замовником яких є відділ освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради.
Так, ОСОБА_5 спільно з керівником ТОВ «Будівельні надійні інвестиції» ОСОБА_8 , готувала акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форми № КБ-3) та рахунки на оплату робіт, з внесенням до них завідомо неправдивих відомостей про завищені обсяги виконаних будівельних робіт, використані у будівництві матеріали, та діючи відповідно до розробленого ОСОБА_8 злочинного плану, будучи відповідальною особою від замовника робіт, у порушення вимог договору № 41-ТН/23 від 07.11.2023 р. зі здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами послуг протягом усього періоду надання послуг нагляду за об'єктом, достовірно усвідомлюючи, що підрядник не виконав у повному обсязі передбачені договором підряду будівельні роботи, підписала надані їй акти приймання виконаних будівельних робіт і довідки про їх вартість, чим видала завідомо неправдиві офіційні документи, які разом з рахунком на оплату у сумах 2 508 763,85 грн., 2 955 832,76 грн., 1 861 444,99 грн., 515 428,19 грн., передані до бухгалтерії відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради.
На підставі вказаних завідомо підроблених офіційних документів, проведено оплату робіт за договором № 40-КР/23 від 01.11.2023 р. в повному обсязі на банківський рахунок ТОВ «Будівельні Надійні Інвестиції» відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299).
Отже, в результаті зазначених протиправних дій директора ТОВ «Будівельні Надійні Інвестиції» ОСОБА_8 , який діючи за попередньою змовою з начальником відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради ОСОБА_9 , головним бухгалтером відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради ОСОБА_10 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, заволодів коштами місцевого бюджету, що виразились у повному розрахунку замовником за часткове виконання підрядником будівельних робіт по договору № 40-КР/23 від 01.11.2023 р., чим спричинили майнову шкоду на загальну суму 1 315 496,95 грн., (акт № 1 за листопад 2023 року - 233 106,00 грн.; акт № 2 за листопад 2023 року - 297 658,00 грн.; акт № 3 за листопад 2023 року - 774 603,68 грн.; акт № 4 - 10 129,27 грн.), що більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є особливо великим розміром.
18.03.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри, тяжкістю кримінального правопорушення та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, дані про особу підозрюваної та характер інкримінованого їй кримінального правопорушення, наявність ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.
З урахуванням даних про особу підозрюваної, її майнового стану та способу життя, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави, у розмірах, що не перевищує передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України розміри для такого виду кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваної та її захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею в цілому дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані копій договорів на виконання будівельних (аварійних) робіт укладені між відділом освіти, молоді та спорту Шевченківської сільської ради та ТОВ «Будівельні надійні інвестиції», в тому числі договір № 40-КР/2023 від 01.11.2023 р., протоколів огляду мобільних телефонів належних ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 від 31.01.2024 р., висновку експерта № 24-500 від 11.03.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження, є достатніми щоб вказувати на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення зазначеного у повідомлення про підозру, а тому доводи захисника стосовно невірної кваліфікації дії підозрюваної є безпідставними.
При цьому, на даному етапі провадження апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 р. суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик можливого переховування від слідства та суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Наявність ризику знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підтверджується тим, що наразі органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії направлені встановлення та документування протиправних дій ОСОБА_5 , та інших причетних до цього осіб. Крім того встановлено, що ОСОБА_5 вживала заходів направлених на виконання додаткових робіт по об'єкту, які не були виконані згідно договору від 01.11.2023 р.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків або інших підозрюваних у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, та те, що вона обізнана, як про свідків, так і про інших підозрюваних, тому не маючи обмежень в пересуванні може схиляти, шляхом вмовляння, погроз або іншими засобами, свідків або інших підозрюваних до дачі завідомо неправдивих показань, які виправдовують її, чи до відмови давати показання, тим самим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За наведеного, доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній початковій стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Так, відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Щодо особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину застава визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Европейський суд з прав людини у своєму Рішенні від 13.01.2022 р. у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, з урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь, чи проти явки особи до суду.
Обговорюючи питання про розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_5 апеляційний суд вважає, що встановлення його у максимальному розмірі, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, на рівні 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є завищеним для підозрюваної.
Так, оцінюючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , характеризуючи дані про її особу, яка є приватним підприємцем, не має дорогоцінного майна та високих доходів, з огляду на обставини кримінального провадження, роль підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення та розмір завданої майнової шкоди, з урахуванням встановлених ризиків, апеляційний суд вважає, що відносно ОСОБА_5 слід зменшити визначений слідчим суддею розмір застави, який буде цілком достатнім для виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення нею встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що нівелює ймовірність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону України в частині визначення підозрюваній ОСОБА_5 розміру застави, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - скасувати.
Постановити нову ухвалу. Клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Миколаївській області про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 19.05.2024 р.
Визначити заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн., за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_5 слід негайно звільнити з під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрювану ОСОБА_5 про наслідки невиконання покладених обов'язків, роз'яснивши, що в разі їх невиконання, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута в дохід держави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3