01.04.24
33/812/177/24
Миколаївський апеляційний суд
Справа № 33/812/177/24 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суддя Далматова Г.А.
Суддя апеляційного суду
Чебанова-Губарєва Н.В.
01 квітня 2024 року м. Миколаїв
Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,
за участю секретаря - Ткаченко Н.Ю.,
потерпілого - ОСОБА_1
розглянула апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2024 року, якою провадження відносно
ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Очаків Миколаївської області, зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 ,
закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
За постановою судді, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 983440 від 02.11.2023 р., 10.10.2023 р., близько 10.00 год. ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, висловлювалась нецензурною лайкою в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , в результаті чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_1 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Встановивши, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали не містять доказів того, що ОСОБА_2 вчиняла домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , оскільки вони лише підтверджують наявність конфлікту між вказаними сторонами, в той час як посилання у інформації Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 26.10.2023 р. щодо підтвердження факту домашнього насильства відносно малолітньої ОСОБА_3 не заслуговує на увагу, оскільки малолітня ОСОБА_3 не вказана потерпілою у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ983440, у зв'язку з чим, суддя місцевого суду дійшла висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винною та притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Апелянт зауважує, в порушення вимог закону, суд взяв на себе функцію обвинувачення та не викликав і не допитав працівників поліції, які прибули на виклик ОСОБА_2 та змогли заспокоїти її.
Не надав належної оцінки і електронним доказам, зокрема наданим ним скріншотам погроз та образ від ОСОБА_2 на його адресу, а також аудіо-записам сварок та «сцен», які остання влаштовувала протягом тривалого часу, що свідчить про системність психологічного насилля над ним зі сторони ОСОБА_2 .
Крім того, на думку апелянта, суддею місцевого суду не враховано тих обставин, що ОСОБА_2 вже притягувалась 30.06.2023 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на даний час відносно неї перебувають в суді і інші протоколи про притягнення її до відповідальності за вчинення домашнього насилля.
Потерпілий вважає, що висновки суду щодо наявності конфлікту не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за майже рік неадекватної поведінки ОСОБА_2 «конфлікт» перейшов саме в стадію психологічного насилля, що в подальшому може призвести до неминучих наслідків.
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілого на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Статтею 251 КУпАП, визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. До таких даних відносять: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків та інші документи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідальність настає, зокрема, за вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 р., передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до протоколу серії ВАВ № 983440 від 02.11.2023 р., 10.10.2023 р. близько 10.00 год. ОСОБА_2 , знаходячись за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , вчинила сварку відносно свого чоловіка ОСОБА_1 , під час якої висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 (2013 року народження), чим спричинила домашнє насильство психологічного характеру, чим могло бути завдано психологічному здоров'ю шкоду потерпілому.
На підтвердження вини ОСОБА_2 до протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції долучено заяву ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, письмові пояснення ОСОБА_2 ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.06.2023 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідь служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 26.10.2023 р.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 10.10.2023 р., вбачається, що близько 10.00 год., в ході вирішення питання щодо освітнього процесу спільної доньки, його колишня дружина - ОСОБА_2 почала його ображати, штовхати та кричати на нього.
Разом з тим, з письмових пояснень ОСОБА_2 від 10.10.2023 р., вбачається, що 10.10.2023 р. вона звернулась до поліції з приводу того, що її колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив відносно неї та їх спільної донки - ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру.
При цьому, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 20.10.2023 р., батько не випускав їх з мамою з дому, штовхав, щоб вони не вийшли з квартири, плюнув матері в обличчя, після чого вони почали сваритись ще більше, висловлювались в бік один одного нецензурною лайкою. Потім мама попросила батька дати вийти, батько забрав у мами ключі, вони вийшли та коли повернулись не змогли потрапити до квартири, в зв'язку з чим мати викликала поліцію.
Зі змісту відповіді Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 26.10.2023 р. вбачається, що батьки дитини розлучені, але проживають з дитиною в одній квартирі. Між батьками часто відбуваються сварки, взаємні образи та приниження, з'ясування відносин свідком чого буває донька. Через сварки батьків дитина часто відчуває тривогу, плаче, її такі обставини засмучують. Затяжний конфлікт між батьками має негативний вплив на психічний стан дитини. В ході перевірки підтверджено факт вчинення психологічного насилля щодо малолітньої ОСОБА_3 .
Дослідивши наведені докази суддя місцевого суду дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю показань сторонніх свідків або інших документів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та містять ознаки правопорушення, визначені диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, із чим погоджується суд апеляційної інстанції.
При цьому, як вірно відзначив суддя місцевого суду, посилання у інформації Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 26.10.2023 р., щодо підтвердження факту домашнього насильства відносно малолітньої ОСОБА_3 не заслуговує на увагу, оскільки малолітня ОСОБА_3 не вказана як потерпіла в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 983440.
Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що суддя місцевого суду, діючи виключно в межах своїх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дотримуючись принципу безсторонності, прийняв рішення відповідно до вимог закону, ґрунтуючись на матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта стосовно того, що місцевим судом не допитано всіх учасників справи та не досліджено всіх обставини справи, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки як вбачається з постанови місцевого суду, суддею повно та об'єктивно досліджено матеріали справи відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких клопотань про виклик та допит безпосередньо судом працівників поліції, як свідків, маючи при цьому таку можливість, сторонами справи не заявлялось. При цьому, апеляційний суд відзначає, що працівники поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення, є представниками органу, на який покладено обов'язок щодо збирання доказів, і вони не є безпосередніми свідками у справі, які мають бути допитані судом.
Більш того, посилаючись на допущену суддею місцевого суду неповноту судового розгляду в частині недопиту свідків, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції жодних клопотань з цього приводу на усунення допущеної, на його думку, неповноти, не заявляв.
Твердження потерпілого щодо неналежного врахування суддею місцевого суду наданих ним скріншотів погроз та аудіо-записів сварок між ним та ОСОБА_2 , є голослівними, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених фактів, як-то відео або/чи аудіо записи, скріншотів, тощо, про що зазначено в апеляційній скарзі - ним не надавалось, як і не додано до протоколу про адміністративне правопорушення чи поданої ним апеляційної скарги.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови, оскільки вони були ретельно перевірені апеляційним судом, проте в ході розгляду не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що у справі відсутні прямі, належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова судді про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обґрунтованою та відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2024 року, якою провадження відносно ОСОБА_2 , закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва