Справа № 466/994/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/449/24 Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2024 року кол егія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2024 року про відмову у задоволенні його скарги на бездіяльність Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
вищезазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2024 року та постановити нову ухвалу про задоволення в повному обсязі вимог за його скаргою (вих. №614 від 30 січня 2024 року).
В обґрунтування причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_6 зазначає, що копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2024 року отримав лише 25 березня 2024 року.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_6 покликається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
З огляду на те, що ОСОБА_6 був належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків, визначених кримінальним процесуальним законом, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливе провести апеляційний розгляд у його відсутності.
Перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла такого висновку.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений ОСОБА_6 з поважних причин та такий підлягає поновленню.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Тобто до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Внесення відомостей до ЄРДР урегульовано «Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Згідно з п. 1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
З наведеного вбачається, що саме слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Втім, зазначених вимог закону слідчий суддя, розглядаючи скаргу ОСОБА_6 , дотримався не в повній мірі.
Як слідує з матеріалів скарги, 29 січня 2024 року ОСОБА_6 звернувся до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України. Заявник стверджує, що ОСОБА_7 надала завідомо неправдиві показання свідка під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024142380000030 від 17 січня 2024 року.
Жодних відомостей про те, чи були наведені у заяві ОСОБА_6 відомості предметом перевірки слідчого, прокурора, а також про результати такої перевірки, матеріали скарги не містять.
Натомість слідчий суддя самостійно надав оцінку заяві про вчинення кримінального правопорушення та дійшов висновку, що матеріали скарги не містять відомостей, які могли б об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, тим самим слідчий суддя перебрав на себе повноваження органу досудового розслідування, що є неприпустимим.
За таких обставин, висновок слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 є передчасним.
Колегія суддів вважає, що допущені слідчим суддею порушення вимог кримінального процесуального закону при постановленні судового рішення є істотними, що є безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу - скасувати, а скаргу ОСОБА_6 направити до місцевого суду для розгляду слідчим суддею в порядку, визначеному главою 26 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 , скасувати.
Матеріали скарги ОСОБА_6 за вих. №614 від 30 січня 2024 року на бездіяльність Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, скерувати до Шевченківського районного суду м. Львова для розгляду у порядку глави 26 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4