03 квітня 2024року
м. Київ
справа № 758/11848/20
провадження № 51-5019 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020100070002325, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 липня 2020 року, у нічний час, разом із ОСОБА_8 побачили по
АДРЕСА_2 ОСОБА_9 , котрий розпивав спиртні напої із товаришами, і вирішили до них приєднатись. В подальшому між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та діючи на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, почав завдавати потерпілому численних ударів кулаками по голові.
Після чого ОСОБА_7 пішов у невідомому напрямку та приблизно через п'ятнадцять хвилин повернувся із металевим прутом у руках і продовжив завдавати ОСОБА_9 численних ударів по голові, внаслідок чого спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість.
В обґрунтування зазначає, що суд при перегляді вироку суду першої інстанції не дав належну оцінку всім даним про особу винного, не навів мотивів на спростування доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання внаслідок безпідставного застосування до нього звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Також вказує, що постановою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року було скасовано попередню ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 саме у зв'язку з безпідставним застосуванням судом приписів ст. 75 КК України, що призвело до м'якості призначеного покарання. Однак, у порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК України, апеляційний суд не врахував вказівки суду касаційної інстанції й повторно погодився з місцевим судом про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції, у порушення положень ст. 419 КПК України, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не навів належних і достатніх мотивів ухваленого рішення, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Не погоджуючись із касаційною скаргою прокурора, засуджений ОСОБА_7 подав заперечення, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.
Захисник та засуджений ОСОБА_7 просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватістьОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, а також вид та розмір призначеного покарання, у касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Зі змісту скарги прокурора вбачається, що він вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість, фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються порядку відбуванняпризначеного покарання, які пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
З цими доводами Суд не погоджується з огляду на таке.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках, а також щодо вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Матеріали провадження свідчать, що на виконання вказівок суду касаційної інстанції апеляційний суд належним чином проаналізував усі обставини кримінального провадження та дані про особу винного і зазначив, що на момент повторного апеляційного розгляду були встановлені додаткові обставини, які істотно впливають на можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування ним призначеного покарання.
Так, суд урахував виробничу характеристику, видану начальником РТМ «Нивки», яка була надана обвинуваченим до суду апеляційної інстанції, з якої вбачається, що ОСОБА_7 працює у структурному підрозділі «Київські теплові мережі» на посаді бригадира аварійно-відновлювальної дільниці. Враховуючи неодноразові обстріли території м. Києва та Київської області з боку країни агресора постійно бере участь у відновлювальних роботах теплових мереж у випадку їх пошкоджень в результаті обстрілів. Також брав участь у відновленні теплових мереж на території м. Буча, у тому числі лікувальних закладів та навчальних закладів після звільнення вказаних територій від окупаційних військ. Крім того, враховуючи ту обставину, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції минуло вже більше трьох років з часу вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, відсутністю обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, а також виходячи з того, що на даний час в Україні введено та діє воєнний стан і забезпечення належного функціонування теплових мереж, особливо у зимовий період, є однією з важливих функцій у теплоенергетичній сфері України. Вищевказане у сукупності з іншими обставинами, які характеризують особу винного, дало апеляційному суду підстави стверджувати про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що потерпілий у своїй заяві від 18.11.2020 просив не позбавляти ОСОБА_7 волі та підтвердив факт відшкодування йому засудженим завданих збитків, відсутність жодних претензій (т. 1 а. п. 21). Позиція потерпілого не є вирішальною при призначенні покарання, але заслуговує на увагу.
Статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ця норма надає суду можливість прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дають достатні підстави дійти висновку про те, що виправлення цієї особи можливе без реального відбування призначеного покарання.
Слід також зазначити, що протягом іспитового строку, встановленого вироком суду першої інстанції, засудженим не було порушено умов відбування покарання з випробуванням, що підтверджується ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2023 року (т. 1 а. п. 204).
Враховуючи наведе, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо можливості застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, з наведенням докладних мотивів ухваленого рішення.
Підстав вважати, що при виборі форми реалізації кримінальної відповідальності у виді звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, Суд не вбачає, оскільки у даній конкретній справі досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65, 75 КК України.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3