Справа № 2 - 1315/2010
22 жовтня 2010 року м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючий суддя Большаков Ю.М.
при секретарі Вальшині І.Н.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
треті особіх ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації, про виселення з будинку без надання іншого житлового приміщення, стягнення плати за користування житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди, судових витрат;
- за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення суми боргу, відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди, судових витрат
ОСОБА_1 звернувся 09.03.2010 року у Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим з позовною заявою, де виклав вимоги виселити відповідачів з будинку АДРЕСА_1, стягнути зі ОСОБА_2 24 450 гривень платні за користування будинком, 20 000 гривень у відшкодування моральної шкоди мотивуючи їх тим, що він є власником зазначеного будинку і в 2004 році домовлявся зі ОСОБА_2 про те, що той купить в нього зазначений будинок за умовою оформленням ним усіх документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору, а до того часу буде проживати в будинку на умовах найму. В рахунок завдатку отримане від ОСОБА_2 500 доларів США , в 2005 році ще 350 доларів США, після чого за домовленістю сторін був встановлений строк оформлення договору купівлі-продажу до 01 вересня 2007 року за умовою, якщо до цього строку ОСОБА_2 не прийме мір до нотаріального оформлення правочину, він зобов'язаний сплачувати 840 гривень щомісячно як орендну плату до суми, яка еквівалентна 3000 доларів США. По закінченню встановленого строку на вимогу виселитися ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на будинок, де він проживав, але за рішенням Верховного Суду України йому було відмовлене. Вважає, що як власник він має право на судовий захист своєї власності, на отримання грошів, які обіцяв відповідач за проживання в будинку. Спричинення моральної шкоди мотивоване порушенням домовленостей, самочинному переоформленні особистого рахунку по сплаті за електроенергію, перешкоджанню користуванням будинком та приватизації земельної ділянки, погрозами фізичного насилля, що призвело до зміни привичного образу життя. Заявами від 25.05.2010 року та 15.07.2010 року ОСОБА_1 позовні вимоги збільшив і просив виселити відповідачів з будинку без надання іншого житлового приміщення, стягнути зі ОСОБА_2 24 450 гривень платні за користування будинком, стягнути 30 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з позовом ОСОБА_1 19.08.2010 року ОСОБА_2 надав зустрічну позовну заяву, де посилаючись на оман з боку ОСОБА_1 щодо наміру продати будинок просив стягнути з нього 12 469 гривень, що еквівалентно 850 доларам США, у повернення необґрунтовано отриманих грошів, 4000 гривень витрат на поліпшення технічного стану будинку, 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, яка спричинена погрозами з боку ОСОБА_1 і оманом щодо наміру продавати будинок.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав і пояснив, що відповідач восьмий рік живе незаконно в його будинку, незаконно прописався сам, а потім прописав членів сім'ї, за проживання грошів не платить, будинок розрушується, присадибна земельна ділянка не оброблюється і в такому будинку жити неможливе. В будинок тимчасово впускав жити тільки ОСОБА_2 за умовами, що той буде його охороняти. Одночасно передав йому домову книжку, копію договору дарування, щоб ОСОБА_2 готовив документи для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку, загальна сума якого на той час складала 3000 доларів США. Договір найму житла зі ОСОБА_2 не укладався, згоду на вселення його членів сім'ї не надавав. ОСОБА_2 постійно його оскорбляє, були випадки коли бив. Моральна шкода йому спричинена багатьма судовими процесами. Зустрічний позов не визнав виходячи з того, що у 2007 році пропонував ОСОБА_2 повернути 850 доларів США, але той відмовився, не підготував документи для нотаріального оформлення правочину.
ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав і пояснив, що проживав у будинку за згодою ОСОБА_1, вселявся як майбутній хазяїн, відремонтував будинок, поновив електро- та водопостачання. ОСОБА_1 обіцяв оформити на нього будинок за договором дарування, але обманув і тоді в 2007 році він змушений був звертатися до суду. При вселенні ніяких актів не складалося, розписку писав за вимогами ОСОБА_1, але нічого по неї не платив. Свої вимоги підтримав і намагався під час розгляду справи за суттю надати докази, які суд за запереченнями ОСОБА_1 і на підставі ст.. 27 ЦПК України не прийняв.
ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення визнала за умовою, що той поверне гроші, які той отримав від ії чоловіка і пояснила, що вселялася після того, як ОСОБА_2 фактично купив будинок за 550 доларів США, який був фактично розрушений. Проти виселення сина заперечує.
ОСОБА_4 суду пояснив, що він навчається заочно в м. Сімферополі, але живе з батьками в спірному будинку у який вселявся на правах члена сім'ї.
ОСОБА_5 суду пояснив, що з 2007 року він просить ОСОБА_4 виселитися, оскільки йому немає де жити. Він прописаний по цьому будинку, проживав в ньому раніше, але залишив, оскільки виїжджав на заробітки. Дім раніше був в нормальному стані, зараз у гіршому.
Представник органу опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації вважає, що правових підстав для проживання неповнолітнього ОСОБА_4 у справі не існує, але докази, на підставі яких ОСОБА_1 просить виселити неповнолітнього, є порочними.
Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, перевіривши доводи сторін доказами суд дійшов висновку, що позовні вимоги сторін задоволенню не підлягають з наступного.
У відповідності із статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. У відповідності до ст.. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригі-налі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог надав копію договору дарування, але після сумніву представника органу опіки та піклування не підтвердив відповідності копії оригіналу.
Крім того, згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
ОСОБА_1 не надав суду доказів державної реєстрації договору дарування житлового будинку, який підлягає і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, через що суд вважає, що його договір не є укладеним і не створює прав та обовязків.
Статтею 15 ЦК України зазначене, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Оскільки ОСОБА_1 не довів належними доказами наявність в нього права власності на будинок АДРЕСА_1 суд вважає, що відсутній предмет захисту, через що позовні вимоги про виселення і стягнення плати за користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають.
ОСОБА_2 не довів належним чином доказами своїх вимог щодо наявності боргових обов'язків ОСОБА_1, коли і яким чином він поліпшив майно ОСОБА_1, через що його позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.
Сторони по справі заявили вимоги про відшкодування моральної шкоди. За правилами ст.. 23, 1167 ЦК України о соба має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Сторони не довели суду доказами будь-яких підстав спричинення ним моральної шкоди іншою стороною і тому суд ці вимоги визнає необґрунтованими на законі і такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати суд розподіляє у відповідності до ст.. 88 ЦПК України і залишає за сторонами.
На підставі викладеного, відповідно до ст.. 15, 23, 640, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд
ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд в строки і у порядку, передбачених ст.ст. 294, 295 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя